Одним із найемоційніше заряджених моментів церемонії стало вручення премії за найкращий повнометражний документальний фільм стрічці «Навальний» канадського режисера Деніела Роера. Сім’я головного російського опозиціонера та його соратники разом із режисером вийшли на сцену.
Юлія, дружина Навального, що нудиться в російській в’язниці, вимовила коротку проникливу промову, подякувавши кіноакадемії і побажавши своєму чоловікові якнайшвидшого звільнення.
Як і передбачали інсайдери, найбільший урожай, 7 золотих статуеток, отримала ексцентрична чорна комедія “Все скрізь і відразу” (Everything Everywhere All at Once). Вона названа найкращою кінокартиною року, випередивши свого найближчого конкурента – реалістичну військову драму “На Західному фронті без змін” (All Quiet on the Western Front). Режисерський дует «двох Денів» – Деніела Квана та Деніела Шайнерта названий найкращим у категорії «найкращий режисер». «Оскара» за цей фільм також отримала актриса Мішель Йео.
За найкращі ролі другого плану у ньому відзначені нагородами Джемі Лі Кертіс та Ке Х’ю Кван. Плюс ця картина відзначена за найкращий оригінальний сценарій та найкращий монтаж. Таким чином, стрічка, яку низка критиків вважає маргінальною та легковагою, стала тріумфатором нинішнього кіносезону та змушує задуматися про деяку переоцінку цінностей в американській кіноспільноті. У центрі сюжету «Все скрізь і одразу» – конфлікт між американськими китайцями, власниками ландромату та агенткою могутнього податкового відомства. Почавшись як зла соціальна сатира, історія несподівано вирулює у бік жанру гонзо, де герої кидаються між різними космічними вимірами та з’ясовують стосунки за допомогою стилізованого кунфу.
Критики вважають перемогу стрічки “двох Денів”, які “запалювали” на церемонії, тріумфом для незалежної студії A24, яка зуміла розкрутити дивну і хаотичну стрічку і зібрати в прокаті близько 100 млн доларів, що для фільму такого калібру є рекордною сумою.
Церемонія стала також святом для шанувальників азіатського кіно, які мали всі підстави вітати своїх кумирів насамперед Мішель Йео. Вона стала першою азіаткою, яка отримала «Оскара» у категорії «найкраща актриса». Мішель Йео – ветеран фільмів про бойові єдиноборства, у тому числі шедевра цього жанру «Тигр, що крадеться, дракон, що причаївся».
Брендан Фрейзер, як і очікувалося, відзначений нагородою за найкращу чоловічу роль у фільмі Даррена Аронофскі “Кіт” (The Whale). Його герой – викладач коледжу, що страждає на ожиріння, гей і затворник, який намагається налагодити стосунки з скривдженою на нього дорослою дочкою. Аналітики відзначають, що Фрейзер здійснив акторський подвиг, який за допомогою спеціальних пристосувань, гриму та джанк-дієти наростив на своє тіло та обличчя шари жиру, які зробили його буквально людиною-китом.
Академіки відзначили цю картину «Оскаром» та за роботу гримерів. Отримуючи нагороду, Фрейзер помітно хвилювався. «Я розпочав кар’єру у цьому бізнесі 30 років тому, – сказав він. – І ці роки були нелегкі для мене». Він подякував Аронофському за те, що той «кинув йому рятувальний круг і втягнув на борт».
У багатьох викликало певне здивування відсутність у числі номінантів на кращого режисера як Аронофскі, який віртуозно обжив камерний простір квартири героя, так і режисера «На Західному фронті без змін» Едварда Бергера, який майстерно поєднав великі плани солдатів з епічними батальними сценами. Але, мабуть, рекордсменом з великої кількості емоцій і сліз став уродженець Сайгона Ке Х’ю Кван. Багато років тому він дебютував у кіно 12-річним хлопчиком у пригодницькому епіку Спілберга «Індіана Джонс і храм долі», і ось після паузи завдовжки він повернувся в кіно і завоював премію «Оскар». «Моя подорож почалася човном, – сказав він. – Я провів рік у таборі для біженців і якимось чином опинився у Голлівуді. Кажуть, що такі історії трапляються лише у фільмах. Я не можу повірити, що це відбувається зі мною. Це американська мрія».
Коли Харрісон Форд як презентатор роздрукував конверт і оголосив головного переможця церемонії стрічку «двох Денів», Кван вибіг на сцену і кинувся на шию Форду, з яким вони грали в «Індіані Джонс».
Джемі Лі Кертіс, дочка голлівудської знаті Джанет Лі та Тоні Кертіса, наситила образ податкового інспектора у стрічці-переможці такими живими та переконливими фарбами, що більшість академіків проголосували за неї, а не за Кейт Бланшетт, як завжди блискучу, у психологічній драмі Тодда Філда Тар» (Tar). Втім, мабуть, далося взнаки і те, що у Бланшетт вже є два «Оскари». Міркування справедливості та балансу регалій часто стають вирішальними для академіків у особливо важких випадках. Кертіс присвятила свою нагороду «всім тим людям, які підтримували жанрове кіно, в якому я знімалася всі ці роки», а також віддала данину своєї сімейної історії у сфері розваг. Вона нагадала, що і її мати та її батько отримували оскарівські номінації.
«І ось я виграла «Оскара», – сказала актриса тремтячим голосом.
«На Західному фронті без змін», перша німецька екранізація роману Еріха Марії Ремарка, отримала чотири «Оскари», зокрема як найкращий міжнародний фільм (раніше ця категорія називалася «найкращий фільм іноземною мовою»). Сильне враження залишають багатоплановий візуальний концепт оператора Джеймса Френда та зловісна «постмодерна» звукова доріжка, створена композитором Фолькером Бертельманом. Вони отримали премії у своїх категоріях, як і художник-постановник цієї картини Крістіан Гольдбек.
За найкращий адаптований сценарій відзначено сувору феміністську ретродраму «Кажуть жінки» (Women Talking) канадського режисера Сари Поллі.
Не було сюрпризів у анімаційній категорії. Тут перемогу тріумфував Гільєрмо дель Торо із новітньою музичною версією «Піноккіо», знятою у форматі стоп-моушн. Аутсайдерами церемонії з числа номінантів, які не виправдали надій їхніх шанувальників, виявилися «Фабельмани» (The Fabelmans) Стівена Спілберга, «Банші Інішеріна» (The Banshees of Inisherin) Мартіна Макдони та «Тар» Тодда Філда.
Ведучий церемонії Джиммі Кіммел виконував цю відповідальну місію вже втретє. Його жарти мали переважно м’який і щадний характер, але він, звичайно ж, не міг залишити поза увагою гучний торішній скандал, коли актор Вілл Сміт вибіг із зали на сцену і вдарив ведучого Кріса Рока, який невдало пожартував з приводу зовнішності дружини Сміта актриси Джейди Пінкетт. Сміт. «Якщо хтось у цій аудиторії здійснить під час шоу акт насильства, – сказав Кіммел, – то буде нагороджений «Оскаром» як найкращий актор, і йому буде дозволено вимовити промову тривалістю 19 хвилин». Ведучий натякав на те, що після ляпаса Сміт отримав «Оскара» і промовив довгу промову.
Оглядачі нагадують, що торік світова аудиторія трансляції церемонії по телемережі ABC склала 16,6 млн. глядачів, що стало другим найгіршим результатом за всю історію «Оскарів». Для порівняння: у 2014 році церемонію дивилися 43 млн. глядачів.
