Котбус б’є на сполох. «Ми більше не можемо впоратися з цим», — нещодавно заявив мер Хольгер Кельх (ХДС). Над містом майорить білий прапор. Він капітулює. – Школи та охорона здоров’я знаходяться на межі можливостей, – каже DW речник міста.
Котбус розташований за 130 кілометрів на південний схід від Берліна. Перед лицем виклику, пов’язаного зі збільшенням кількості біженців з України, тут люди відчувають себе покинутими самі по собі та віддаленими від великої політики німецької столиці. На даний момент 100-тисячне місто не приймає нових біженців на постійній основі. Досить складно належним чином інтегрувати людей, які вже тут, – оцінює керівництво міста. Більшість біженців з України, приблизно 1,5 тисячі. осіб, розміщується не в гуртожитках, а в частково мебльованих кімнатах.
Більшим викликом для Котбуса є інтеграція українців у життя міста, особливо у сфері освіти та медицини. – Проблема у витратах, які виникають у зв’язку з приїздами з України. Наприклад, охорона здоров’я. Ми не отримуємо на це фінансування, – каже DW Стефані Кайгусуз-Шурманн. Вона очолює міське управління освіти та інтеграції. Наприклад, не вистачає перекладачів та іншого персоналу. Для того, щоб мати можливість запропонувати додаткову допомогу, Cottbus покладається на залучення волонтерів. Це помітно і в кабінетах лікарів. Через біженців вони зараз часто перевантажені.
Котбус знаходиться недалеко від кордону з Польщею. Написи на вивісках у прикордонному місті німецькі та польські. Місто стало чимось на зразок центру руху українських біженців до Німеччини після вторгнення Росії в Україну. Багато з приблизно мільйона українців приїхали до Німеччини через Котбус. І багато хто з них залишився. З приблизно 1500 українських іммігрантів у Котбусі майже третина – шкільного віку. Це означає, що близько 500 дітей та підлітків з різним рівнем освіти, знаннями мови та травмами, спричиненими війною, мали бути швидко включені до шкільної системи. Завдання складне для виконання.
Особливо в місті з серйозними проблемами з інфраструктурою. Це було б неможливо без підтримки уряду Німеччини та федеральної землі Бранденбург, неодноразово підкреслював мер Кельх. Однак, як нещодавно він заявив, його відштовхнули від обіцянок: поки що він не отримав жодних “сигналів підтримки”. Мер розраховує на зустріч представників федеральних земель і федерації на початку листопада, щоб пояснити, як можна фінансово підтримати муніципалітети.
Більше актуальної інформації з країни та світу на головній сторінці Gazeta.pl
– Німеччина насправді дуже багата, але це багатство розподілене нерівномірно, – каже DW Ян Глоссманн, речник мера. Біженці також розподілені нерівномірно – наголошують державні та муніципальні чиновники. Розподіл біженців значною мірою залежить від земель. Він базується на ключі, який враховує чисельність населення країни та податкові надходження. Це означає, що густонаселений і відносно багатий Північний Рейн-Вестфалія на заході Німеччини приймає близько 21 відсотка біженців, тоді як східний Бранденбург, у якому розташований Котбус, має прийняти три відсотки.
На папері це правило може працювати, але на початку вересня 12 із 16 федеральних земель Німеччини повідомили, що вони досягли переломної точки, за даними Федерального міністерства внутрішніх справ. Навіть після чітких закликів про допомогу від Котбуса та багатьох інших муніципалітетів: немає відповіді. «У них немає плану», — каже Кайгусуз-Шурманн, маючи на увазі німецький уряд.
Кайгусуз-Шурманн також звинувачує погану координацію на рівні ЄС. Європейський Союз роками сперечався про справедливий розподіл біженців. За даними ООН, Польща та Німеччина прийняли понад мільйон осіб з України, тоді як Франція – друга за чисельністю населення та валовим внутрішнім продуктом член ЄС – прийняла трохи більше 100 тисяч.
Дослідник міграції та соціолог Джеральд Кнаус в інтерв’ю DW також критикує відсутність координації всередині ЄС. І він побоюється, що безжальна військова стратегія Путіна може змусити ще більше людей залишити Україну цієї зими. Німеччина вже прийняла більше біженців, ніж під час міграційної кризи 2015 року, сказав Кнаус в інтерв’ю DW. – Може виявитися, що кількість українців у Німеччині подвоїться. Мета російських військових дій – змусити людей втекти шляхом цілеспрямованих атак на критичну інфраструктуру та цивільні об’єкти. «Військова стратегія» — це «терор». – Німеччина і вся Європа повинні готуватися до ще більшої кризи біженців, сподіваючись, що цього не станеться, – каже дослідник міграції.
За тридцять років після падіння стіни та возз’єднання Німеччини Котбусу довелося багато разів змінюватися. Місто вважається слаборозвиненим економічно та раєм для правих популістів. Потім була пандемія коронавірусу, а після початку війни в Україні – біженці, інфляція та стрімке зростання цін на енергоносії. – Все це призвело до відчуття “постійної кризи”, – говорить речник міста Глоссманн. Міграційна криза 2015-2016 років також змінила Котбус.
Коли Енас Тактак приїхав із сирійського Хомса у 2014 році, менше 4,5 відсотка мешканців Котбуса були вихідцями з країни. Сьогодні це понад 10 відсотків. Зміна також помітна у більшій кількості арабських продовольчих магазинів, які працюють у старому місті. На вулиці часто чути арабську мову. Жінки в хустках роблять покупки на щотижневому ринку.
«На жаль, місто оголосило, що припинить розселення мігрантів і біженців», — сказав DW Taktak. 24-річний хлопець працює неповний робочий день в організації підтримки біженців у Котбусі, яка допомагає там, де місто не може допомогти.
Ці дефіцити, каже Тактак, виходять за межі нинішніх криз, спричинених війнами та іншими конфліктами – зараз в Україні. “Держава повинна запитати себе, чому ресурси такі дефіцитні”, – каже він. – Ми всі знаємо, що система освіти в Бранденбурзі погана. Але винні в цьому не біженці.
Стаття на сайті Deutsche Welle
