Позначення на фрагментах не викликало сумнівів. На фотографіях видно залишки сучасної та небезпечної американської зброї, про наявність якої в Україні не було відомо. Йдеться про протирадіаційну ракету AGM-88 HARM. Після появи фото Пентагон офіційно підтвердив, що подарував українцям такі ракети.
Це означає, що українські повідомлення про справжню бійню російських зенітних систем за два дні цілком реальні. AGM-88 – це обладнання, спеціально розроблене для полювання на них, яке показало свою ефективність у кількох війнах. Повідомлення про масований удар по російській ППО збігаються із заявами українців про те, що останніми днями їхня авіація здійснила небачені з початку війни “масовані” нальоти на росіян в районі Херсона. В атаках мали брати участь навіть кільканадцять машин одразу, що для реалій цієї війни означає справжню армаду.
Разом вони складають картину складної наземно-повітряної операції, яка справді може завдати великих втрат росіянам. Уривчаста інформація вказує на те, що вона проходила в Херсонській області і там українці мали значну підтримку НАТО.
Головне питання – це, звичайно, таємна доставка AGM-88 HARM. Деякий час тому українці припускали, що отримають невизначені протирадіаційні ракети, але нічого конкретного не було відомо. Принципова проблема полягає в тому, що мати такі ракети – це одне. Друге – вміти використовувати їх на практиці. Ви повинні їх чимось запустити і зробити це так, щоб вони могли вдарити куди потрібно. Для цього варто створити для них відповідні умови.
За замовчуванням протирадіаційні ракети запускаються з літаків. Це спеціалізована зброя, призначена для боротьби з зенітними системами. Як вказує назва «антирадіаційні», вони можуть виявляти електромагнітне випромінювання від працюючих радарів і націлюватися на них. На практиці їх використання полягає в тому, що вони переносяться спеціально сконфігурованими літаками для прориву ППО, оснащеними додатковими системами радіоелектронної боротьби. Їхнє завдання — спочатку виявити працюючий радар супротивника, навести його на ракету та направити її далі. Згодом вона сама має подбати про те, щоб не втратити ціль із поля зору та прицілитись у неї. З іншого боку, попадання в радар засліпить зенітну систему противника, а то й повністю її знищить, якщо це менша система, в якій радар, обслуга та ракетна установка змонтовані на одній машині.
Весь процес набагато складніший, ніж цей спрощений опис, оскільки це надзвичайно ризикований танець смерті між літаками та зброєю, спеціально розробленою для їх знищення. Американці уточнювали концепцію використання протирадіаційних ракет ще з часів війни у В’єтнамі. AGM-88 HARM – їх найсучасніша система такого типу, розроблена в 1980-х роках і кілька разів істотно модифікована до сьогодні. Крім усього іншого, він запам’ятовує положення виявленого радара і може націлитися на нього, навіть якщо радар вимкнено. В останніх варіантах він також може точно націлитися на точку за допомогою GPS.
Велика загадка в тому, з чого насправді українці могли стріляти цими ракетами. У них немає західних літаків. Їх машини радянського походження не сумісні з АГМ-88. Зробити їх такими вимагали б суттєвих модифікацій, і це все одно не давало можливості використовувати ракету на повну силу без встановлення спеціальної електроніки, яку НАТО майже напевно не було б готове надіслати Україні. Якщо взагалі його можна було б якось поєднати з МіГ-29 чи Су-27 на українському озброєнні.
Американці мають невеликий парк таких літаків, закуплених для випробувань і тренувань після холодної війни. Можливо, декого адаптували під AGM-88 і віддали українцям. У американців є досвід створення поспішних імпровізованих модифікацій під поточні потреби. Однак інформації про це немає, тому це чиста спекуляція.
Можливо, для потреб українців спішно створили саморобну наземну пускову установку. У 2018 році компанія Northrop Grumman представила концепт одного, захованого в звичайному контейнері. Однак про те, що ідея була втілена в метал, нічого не відомо. На фронті вже є кілька саморобних наземних пускових установок, створених для потреб українців. Це фургони, які стріляють британськими протитанковими ракетами Brimstone, які раніше перевозилися лише на літаках. Тож у створенні саморобних пускових установок немає нічого незвичайного. Однак це також лише припущення.
Останній варіант – обстріляти AGM-88 якимось літаком НАТО, але це фантастика. Так, альянс активно залучений на боці України, але це буде прямий напад на Росію, і це малоймовірний сценарій.
Резюмуючи, невідомо, як українці стріляють з AGM-88. Однак можна трохи здогадатися, як вони ними користуються. ХАРМ можуть запускатися не по конкретній цілі, а в район, де, за даними розвідки, розташовані зенітні комплекси противника. Це можна з великою точністю заздалегідь визначити, наприклад, літаки радіоелектронної розвідки RC-135 Rivet Joint країн НАТО, які систематично курсують біля кордонів України. Дальність дії їхніх датчиків дозволяє спостерігати в основному за районом бойових дій під Херсоном, що вміщує весь пазл. Росіяни могли сприяти відстеженню, ігноруючи хороші практики, такі як увімкнення радарів на найкоротший час або часта зміна позицій, оскільки вони не відчували загрози з боку українців, які не мали відповідних систем розвідки та протирадіаційних ракет.
Окрім того, ймовірно українська армія провокувала росіян. Понад місяць ведуться регулярні атаки на позиції росіян з використанням ракет HIMARS. Деякі з російських зенітних систем теоретично здатні їх перехопити, хоча це досить складно. Загроза від HIMARS настільки велика, що захист від них став абсолютним пріоритетом. Російські зенітники могли б зосередитися на цьому, наприклад, утримуючи радари протягом тривалого часу (що полегшує їх прицілювання), а також розгортаючи зенітні комплекси постійно поряд з ключовими цілями українських ракет.
Додатковим елементом провокації могла бути активізація української авіації. Побачивши численні та сміливіші, ніж зазвичай, польоти українських літаків, російські зенітники могли б спонукати частіше обстрілювати радари, не відчуваючи загрози з боку чогось на зразок AGM-88 HARM.
А кілька днів тому українці у співпраці з НАТО, швидше за все, закрили пастку. По раніше виявлених позиціях російської ППО був здійснений залп з АГМ-88. Водночас HIMARS були запущені по кількох важливих цілях, і численні українські літаки залетіли в район бойових дій. Російські зенітники, побачивши масований удар, увімкнули радари, і AGM-88 у повітрі їх зафіксував. На той час, коли росіяни зрозуміли, що відбувається, було, ймовірно, надто пізно.
Про деталі цієї операції ми, мабуть, дізнаємося лише після війни. Присутність AGM-88 на фронті, однак, означає небезпечний час для російських зенітників, що автоматично обмежить їх ефективність. Українцям стане легше керувати авіацією та безпілотниками на фронті, а ймовірність перехоплення ракет HIMARS зменшиться. Не кажучи вже про знищення численних зенітних комплексів, дуже цінних і важкозамінних через санкції. Загалом, дуже неприємний сюрприз для росіян.
