У Нью-Йорку розпочався щорічний фестиваль документалістики із країн Східної Європи (RusDocFilmFest).
Торік журнал The New Review Inc, організатор цього фестивалю, скасував черговий огляд. Причиною скасування, як оголосила головний редактор журналу та засновник фестивалю Марина Адамович, стало широкомасштабне вторгнення Росії до України.
Цьогорічний фестиваль знову запрошує глядачів, пропонуючи їм програму фільмів на найгостріші теми – від боротьби українського народу з агресором до репресивної внутрішньої політики кремлівського режиму. Більшість програми доступна по стрімінгу на онлайн-платформі RusDocFilmFest. Два фільми, Голод (Famine) і Вдалині (Away) демонструються в залі Anthology Film Archives в Нижньому Іст-Сайді. Програма складається із двох частин – фільми, зроблені за останній рік, та лауреати минулих років. 15-й фестиваль завершиться 25 березня.
Іноагенти та тоталітаризм
Документальний фільм «Це повідомлення створено та поширене» (This Message Has Been Created and Distributed) вже своєю назвою відсилає до одного з найбільш одіозних та зловісних законів путінської Росії. Закон про іноагентів покликаний виконати поставлену перед ним мету – знищити всю опозицію режиму та остаточно зачистити всі незалежні мас-медіа.
Режисер Аскольд Куров зробив фільм калейдоскопічний за своєю структурою, прагнучи охопити за півтори години екранного часу всі головні перипетії битви за правду і свободу, які вели і ведуть ті, кому фашистська влада приклеїла тавро «іноагентів».
Куров та документальна майстерня «Кусарт» почали знімати до початку агресії у лютому 2022 року, до задушення «Нової газети» та телеканалу «Дощ» та до закриття «Меморіалу» та Сахарівського центру. Так що наратив ділиться приблизно на дві частини: до і після початку війни. Документалістам вдалося зняти те, що діялося за дверима редакцій та офісів правозахисних організацій. Глядач стає свідком трагічного процесу – знищення останніх острівців демократії країни, яка швидкими кроками рухається до тоталітаризму.
Деякі найбільш пам’ятні фрагменти – зустріч нового 2022 року на «Дощі», в «Меморіалі», на «Еху Москви», в «Новій газеті», «Важливі історії» в суді захищають професію, екскурсія по Іркутську з «тричі іноагентом», закрите нарада журналістів «Нової газети», 15-годинний обшук у «Меморіалі», від’їзди з Росії та багато іншого.
А наприкінці титрами йдуть списки фізичних та юридичних осіб, оголошених у Росії іноагентами.
Гротескна провокація
Важливим бічним відгалуженням фільму про іноагентів можна вважати фільм-розслідування Анни Шишової “Нова велич” (The New Greatness Case). У ньому йдеться про групу молодих людей у Москві, які стали жертвами витонченої провокації російських спецслужб. Проти них було споряджено кримінальну справу, яку проштампували в суді. Усіх підсудних було визнано винними. Частину обвинувачених отримали реальні тюремні терміни, інших, у тому числі головну героїню фільму Анну Павлікову, відправили під домашній арешт. На думку спостерігачів, гучна справа «Нової величі» стала символом різкого посилення політичних переслідувань усередині країни, що «римується» з агресією Росії проти України.
Героїня «Нової величі» – Ганна Павлікова, якій на час її арешту було 17 років. Нічого не підозрюючи, вона обговорювала різноманітні теми з друзями в чатах і поступово виявилася залученою до діяльності групи опозиційно налаштованих юнаків та дівчат. Троє секретних агентів спецслужб, впровадившись у цю групу, що одержала назву «Нова велич», посилено штовхали хлопців на шлях прямих протестних дій із застосуванням зброї та «коктейлю Молотова». Але до якихось акцій справа не дійшла. Усю групу заарештували та кинули у в’язницю за сфабрикованими звинуваченнями в антиурядовій змові та екстремізмі. Мати Анни Юлія активно включилася у протестний рух з метою звільнення доньки та її друзів.
Анна Павлікова, яка перебувала під домашнім арештом та її друг і соратник, активіст Костянтин Котов, засуджений за неодноразове «порушення правил проведення мітингів», одружилися в слідчому ізоляторі у 2019 році. Ця сторінка їхнього життя також знайшла відображення у фільмі.
Ганна Шишова та її чоловік Дмитро Боголюбов, співавтор фільму, отримали унікальний доступ до сім’ї Ані Павликової та змогли зафіксувати на плівку їхні зусилля щодо порятунку дівчини від в’язниці. Глядач побачить також фрагменти таємної відеозйомки, яку один із провокаторів здійснював за допомогою «жучка» у кімнаті, де зустрічалися члени групи.
«Хоробрий і відданий своїм героям фільм із неймовірними сценами, – така думка одного з американських кіноекспертів Білла Ван Есвельда. – Справа проти хлопців настільки гротескна, що чекаєш із нетерпінням кожного нового повороту сюжету».
Відлуння війни
Відлуння війни в Україні звучить в півгодинному фільмі білоруського документаліста Руслана Федотова «Вдалині» (Away), включеного до програми цього фестивалю і показаного раніше в Нью-Йорку в рамках фестивалю «Перший погляд» у Музеї образів, що рухаються (MoMI) в Асторії, одному з районів Квінса Руслан зняв картину у форматі навчального проекту, в якому задіяні три країни – Угорщина, Бельгія та Португалія.
У Будапешті він познайомився із двома підлітками – біженцями з України, які своїми антивоєнними малюнками на асфальті у міському парку викликали гучну дискусію. Особливо агресивно нападав на хлопців угорець середнього віку. На його навучення була викликана поліція. Півночі хлопці змивали з асфальту пацифістську «крамолу».
«Це все реальна, життєва ситуація, – сказав Руслан Федотов автору цих рядків. – Коли я показував фільм своїм угорським педагогам за навчальною програмою, вони посміхалися, оскільки добре знають цей людський тип проросійських ватних орбанівських. У той же час було очевидно, що їм соромно за цю людину… Те, що я зробив просту, скромну, наївну історію про хлопців, це і є моя рефлексія на те, що відбувається».
Сироти та війна
Нещодавній оскарівський конкурент фільму-переможця «Навальний», датський «Будинок з уламків» (A House Made of Splinters) режисера Саймона Вільмонта розповідає про дітей в інтернаті Луганської області. Вільмонт і раніше звертався до української тематики, поставивши фільм «Далекий гавкіт собак» про життя хлопчика та його бабусі у зоні збройного конфлікту. Той фільм отримав Гран-прі на 12-му фестивалі RusDocFilmFest у 2019 році. Нова його картина отримала прем’єру на кінофестивалі Санденс минулого року, де була удостоєна нагороди за найкращу режисуру у розділі «Документальні фільми».
Невелика група соціальних працівників доглядає у Лисичанську дітей, що залишилися сиротами під час війни. Вони роблять все можливе, щоб діти відчували себе у безпеці, навіть перебуваючи на Донбасі, у безпосередній близькості до лінії фронту.
Це спільний міжнародний проект Данії, України, Швеції та Фінляндії. Зйомки тривали понад два роки.
Порушена у фільмі тема доль українських дітей, знедолених війною, набуває нового звучання у світлі рішення Міжнародного кримінального суду в Гаазі про видачу ордера на арешт президента РФ Володимира Путіна. Проти нього висунуто звинувачення у незаконній депортації дітей з окупованих територій України до Росії.
За нашу та вашу свободу
І, нарешті, помітне місце у програмі займають два фільми, звернені до драматичних подій радянської історії.
Фільм Ксенії та Кирила Сахарнових «Віктор Файнберг: Ахарай!» (Victor Fainberg. Madly in Dissent) це байопік радянського дисидента, одного із сімки сміливців, що вийшла 25 серпня 1968 року на Червону площу на знак протесту проти вторгнення радянських військ до Чехословаччини. Восьму демонстрантку юну Тетяну Баєву відпустили: всі учасники акції заявили, що вона опинилася поруч випадково.
Файнберг та його однодумці розгорнули плакати з написами «За нашу і вашу свободу», «Ганьба окупантам!», «Руки геть від ЧССР».
Акція тривала близько п’яти хвилин. Демонстрантів скрутили співробітники КДБ, які чергували на головній площі країни. За «п’ять хвилин волі» Файнберг одержав 5 з половиною років в’язниці та психлікарні.
Але всі зусилля тюремників зламати його волю виявилися марними. У кадрі сам Віктор Файнберг, частіше з посмішкою та сміхом, розповідає свою неймовірну драматизму епопею, яку можна коротко охарактеризувати назвою книги Олександра Солженіцина «Бодалося теля з дубом». Система повільно, але правильно його калічила, маючи намір за допомогою найсильніших препаратів перетворити в’язня психлікарні на «овоч», на людину, що втратила свою індивідуальність. У лікарні Файнберг разом із Володимиром Борисовим оголосив голодування протесту і був підданий примусовому годуванню.
Але в якийсь момент засвітився промінчик надії. Один із тюремників, капітан Петров, став таємно йому допомагати, передаючи його листи про голодування Олені Боннер та академіку Сахарову, які публікували їх у західній пресі. Широкий розголос практики каральної психіатрії в Радянському Союзі допоміг. Під тиском світової громадської думки Файнберга звільнили, і він поїхав до Франції, яка стала для нього другим будинком. Наступні роки він вів активну боротьбу з каральної психіатрії в СРСР.
Уродженець Харкова, Файнберг із першого дня війни в Україні виступав із різким засудженням російської агресії. Незважаючи на похилий вік, він продовжував обстоювати правоту легендарного гасла дисидентів – «За нашу та вашу свободу». Втім, додався ще один заклик – «Ахарай!» («За мною!»), бойовий клич давніх євреїв. Віктор Файнберг помер 2 січня 2023 року у віці 91 року.
Правда про трагедію
Фільм «Голод» (Famine) відноситься до швидкозростаючої категорії російських фільмів, заборонених до показу в Росії. Проект Максима Курнікова, Тетяни Сорокіної та Олександра Архангельського присвячений масовому голоду у Поволжі 1921-23 років. Експерти-історики з різних країн розповідають у фільмі не лише про причини цієї величезної трагедії, яка забрала мільйони життів, а й про прояв гуманності та щедрості з боку держави, яку кремлівські вожді вважали «ворожою». Американська адміністрація допомоги (ARA), очолювана Гербертом Гувером (майбутній президент США), врятувала мільйони людей, поставляючи тонни продовольства та організуючи сотні їдалень на великій території, охопленій голодом. Автори фільму наголошують, що безпрецедентна допомога США Росії навмисно замовчується та спотворюється сьогодні з коньюктурних пропагандистських міркувань.
Характерно, що…
