Світова мега-зірка, улюблениця молоді з іміджем талановитої відмінниці, у зв’язках, що ганьблять, не помічена… Нещодавно в списку епітетів поп-співачки Тейлор Свіфт, що мелькають у соціальних мережах і навіть мейнстримових медіа, з’явилися і такі – «таємна зброя Бай» “псіоп” – психологічна операція, задумана в адміністрації нинішнього господаря Білого дому.
Напередодні президентських виборів прихильники Трампа та консервативні коментатори на телебаченні пригрозили Тейлор Свіфт ні багато ні мало тим, що на інтернет-сленгу називають «холівар» – свого роду «священною війною», якщо співачка скористається своєю популярністю і вдруге публічно підтримає президента Байдена боротьбі за Білий дім.
Майже одна п’ята американців – або 18 відсотків – готові дослухатися рекомендації Тейлор Свіфт на президентських виборах цього року. Такі дані опитування, проведеного на замовлення журналу Newsweek у січні за участю півтори тисячі американців. Ще 17 відсотків респондентів заявили, що з меншою ймовірністю проголосують за кандидата, який підтримує співачка, а 55 відсотків – що на їхній вибір думка Свіфт не вплине.
Опитування підлило олії у вогонь вже розпалюваної серед аматорів теорій змов дискусій про співачку як про «псіоп» – або «секретну психологічну операцію» адміністрації Байдена. Свіфт закликала голосувати за Джо Байдена 2020-го року, і сьогодні його передвиборчий штаб, за повідомленнями джерел, прагне вдруге заручитися підтримкою зірки. Експерти зазначають, що сьогодні популярність Байдена серед молоді невисока, і що загалом оцінити вплив закликів зірок до електорату точно неможливо.
«Байден молодь особливо «не заводить», і будь-яка, нехай найменша допомога, може бути корисною для нього у вирішенні цієї проблеми, – пояснює політолог з Університету Вірджинії. Кайл Кондік (Kyle Kondik). – Але загалом я скептично ставлюся до ідеї того, що такі заклики зірок можуть вплинути на ситуацію. При цьому я готовий подивитися на ситуацію під новим кутом, якщо така з’явиться, але загалом реально оцінити значущість таких «підштовхувань» дуже складно».
Історик з Університету Співдружності Вірджинії та автор книг про роль Голлівуду в американській політиці Емілі Реймонд (Emilie Raymond) так оцінює «фактор Свіфт» на майбутніх президентських виборах:
«Якби й існував інструмент для вимірювання впливу підтримки зірок, то він би був давно викуплений кожною політичною партією країни та засекречений. Думаю, що пряма озвучена підтримка Свіфт була б корисною Байдену щодо надання енергії його кампанії. Що зараз турбує демократів – це не дуже сильний ентузіазм електорату, який голосує за них і, зокрема, молоді».
Торік у вересні Тейлор Свіфт опублікувала посаду в «Інстаграмі» із закликом до мільйонів своїх американських передплатників, не зареєстрованих для участі у виборах, виконати цей громадянський обов’язок. За даними непартійної некомерційної організації Vote.org, за лічені години після поста понад 35 тисяч американців подали необхідні для реєстрації форми. Хоча в масштабі чисельності всього електорату в Америці, який перевалив за 160 мільйонів виборців, 35 тисяч – цифра невелика, досвід попередніх виборів, коли долю країни вирішували буквально кілька округів, показує, що на виборах у США може бути важливим кожен окремо взятий голос.
Консервативні коментатори і прихильники Трампа нещодавно заявили, що Тейлор Свіфт оголосять ні багато ні мало «священну війну», якщо зірка відкрито підтримає Байдена. Це підсвітило один унікальний для Америки феномен – Голлівуд, який традиційно схильний простягати руку допомоги демократам, починаючи з Дуайта Ейзенхауера, який наймав консультантів у кіностудій, і закінчуючи Байденом, чий зірковий лайнап на минулих виборах включав таких мега-зірок , Дженніфер Лопес, Джон Ледженд та десятки інших.
«У консервативних колах існує думка про те, що знаменитості мають займатися своєю справою – розважати американців, а не брати участь у політиці, – пояснює аналітик Кондик. – І ось тут ці консервативні представники громадського дискурсу дещо лицемірять, оскільки щойно у них з’являються прихильники серед зірок, вони не відмовляються від такої підтримки. Я можу певною мірою погодитися з тими, хто скаржиться, що в сучасних США те, що раніше не мало відношення до політики, тепер нею торкається. Але республіканці цілком точно зібрали певні дивіденди від свого публічного заперечення так званої «культурної еліти». Це, безумовно, частина їхньої стратегії – і частково тому, що культурна еліта, як правило, найчастіше відкидає їх сама, підтримуючи демократів».
Американські експерти позитивно оцінюють зусилля акторів та співаків, які звуть американців на вибори і при цьому не озвучують своїх рекомендацій про те, як їхнім шанувальникам варто чи не варто голосувати. При цьому політологи зазначають, що без конкретних зусиль з боку представників Голлівуду їхні політичні уподобання залишатимуться лише тим, чим мають – одним із мільйонів думок.
«Я не думаю, що зірки індустрії розваг здатні, так би мовити, «реально впливати на погоду», – вважає історик Реймонд. – Щоб мати такий ефект, знаменитостям довелося б багаторазово їздити на зустрічі з виборцями, кооперуватися з якоюсь організацією, проводити час із виборцями віч-на-віч, а більшість із них просто не робитимуть цієї важкої роботи. Вони згодні «потвітити» і іноді засвітитися на вечорі на підтримку того чи іншого кандидата, але відмовитися від їхньої власної щоденної роботи та кар’єри, щоб справді переконати виборців голосувати так чи інакше – ні, на це вони зазвичай не йдуть».
Сама Тейлор Свіфт поки що мовчить про плани підтримати будь-якого з кандидатів. Критики Байдена, перефразувавши приспів її пісні про те, що “вона ніколи не повернеться до того хлопця”, вразлять, що, подивившись на інфляцію і зростання вартості життя, її армія шанувальників – або “свіфтіс” – може і не послухати можливий заклик своєї головнокомандувачі забезпечити чинній адміністрації ще чотири роки у Білому домі.
