Така дивна війна (принизливий термін для обмежених і статичних бойових дій, які велися на Західному фронті з вересня 1939 по травень 1940) триває в цьому районі вже більше двох тижнів. Нові українські наступи мали розпочатися двічі, але закінчилися нічим. Нервове очікування останнього удару по росіянах, які, здається, самі не вірять у перемогу битви за Херсон.
На решті ділянок фронту протяжністю 1000 кілометрів також відносно спокійно. Хоча на Донбасі росіяни, здається, тиснуть сильніше, ніж раніше.
Але найбільше уваги прикуто до Херсонщини. Як ми вже неодноразово писали, становище росіян там досить безвихідне. Вони відрізані від своїх основних сил і Росії через зруйновані мости через Дніпро. Крім того, пошкоджено Кримський міст, який був ключовою артерією постачання цієї ділянки фронту. Вони тривають уже два місяці, але без шансів на покращення ситуації. Їм залишається тільки дорого продати свою шкіру і якнайдовше скувати життєві сили українців. Однак рухи обох сторін свідчать про те, що настав час для великого фіналу. Звідси велика нервозність і очікування вирішального українського удару.
Однак воно все ще не приходить. «Той» момент мав настати минулих вихідних. Російські джерела повідомили про потужний удар української артилерії в суботу вранці, а потім два сильні удари по північній частині окупованого регіону. Потім настала тиша, а через майже добу росіяни заявили, що відбили українців, завдавши їм великих втрат. Однак жодних фото чи записів, які б це підтверджували, вони не показали. Проте був запис, як російські солдати відступають під вогнем і отримують поранення. Однак коли і в якій ситуації це було зафіксовано, невідомо. Одні описи свідчать про відхід до української атаки, інші – про відхід після невдалої контратаки.
Українська армія, зі свого боку, зберігає мовчання і незмінно звертається до ЗМІ з проханням не розголошувати інформацію про бойові дії в цьому районі. Як ми писали раніше, сценарій невдалих великих українських атак можна скоріше відкинути через відсутність доказів серйозних втрат. Швидше за все, українці перевіряють росіян, шукають слабкі місця та психологічно тиснуть на суперників. Більшість російських солдатів місяцями перебувають на фронті без ротації, під зростаючим тиском, масованими обстрілами та з поганим постачанням. Тепер, до того ж, вони повинні перебувати в постійній напрузі, чекаючи неминучого серйозного наступу, а Дніпро за спиною заважає ефективному відступу. Також українці можуть спробувати посилити російське командування в впевненості, що вони будуть наступати в північній частині області, але насправді наступатимуть на півдні – ближче до самого Херсона. Є багато можливостей. Те саме, що здогади.
Цього тижня росіяни намагалися добудувати імпровізований міст під Херсоном. Побудовані на річкових баржах. За кільканадцять годин після її завершення її атакували українці ракетами РСМЗ і затонули одну секцію.
Загальна ситуація навколо Херсоня виглядає так: багато спекуляцій, здогадів, пропаганди та напружених очікувань. Зі свого боку росіяни ніби готують ґрунт для втрати Херсона. У вівторок новий командувач російськими військами в Україні генерал Сергій Суровікін публічно визнав, що ситуація в Херсонській області складна і “не виключаються складні рішення”. З квітня цей же офіцер командував російськими військами на південному фронті, зокрема в районі Херсонщини. Тому він дуже добре знає становище російських військ у цьому регіоні і несе за це відповідальність. Водночас росіяни віддали наказ про евакуацію мирного населення Херсона на східний берег Дніпра. Вже два тижні українці повідомляють, що, за їхньою інформацією, евакуйовано представників місцевої комісії та росіян, які відповідали за управління окупованою областю. Усе це можна прочитати як меседж російській громадській думці: «українські нацисти, атакуючи, масовано обстрілюючи мирне населення, героїчні російські солдати рятували, кого могли, тому вони не змогли ефективно захистити себе і, щоб щоб уникнути подальшої бійні, відступили за річку». Важливо, що є сигнали про обмежене відведення російських військ через Дніпро, яке триває вже кілька тижнів. Найкращим доказом є відео, зняте російським солдатом на поромі, який переправлявся через річку на схід. З іншого боку, на супутникових знімках місць переправи видно регулярні порожні пороми, які прямують до західного, херсонського берега.
Вищезгадане відео та довгий тред про таємну евакуацію
Водночас розгорнулася пропагандистська війна на великій Каховській дамбі, розташованій приблизно за сто кілометрів угору по Дніпру від Херсона. У своєму виступі генерал Суровікін заявив, що українці могли готувати ракетний удар, який його перерве. Водна хвиля, що виникла в результаті цього, і затоплення великих територій нижче за течією ще більше ускладнить постачання або евакуацію російських сил. Через два дні президент України Володимир Зеленський заявив, що росіяни готувалися зруйнувати дамбу та замінували її. До претензій обох сторін слід ставитися з великою часткою скептицизму.
Підрив дамби з точки зору українців, звісно, був би вигідним для знищення тилу російських військ, які оборонялися в Херсонській області, але приніс би величезні втрати. Дамба є одним із ключових елементів інфраструктури України. Його підрив завдав би величезної шкоди не тільки Херсонській області, а й подальшій течії Дніпра. Це позбавить охолодження Запорізьку АЕС, яка стоїть на березі Каховського водосховища. Важко уявити, щоб українці справді були готові завдати своїй країні такої величезної шкоди, адже росіян у них на Херсонщині й без того ледь не жменька. Українська армія вже понад два місяці обстрілює дорогу, що пролягає вздовж дамби, ракетами РСМЗ і досі цілилася дуже точно, щоб не пошкодити основну споруду.
Підрив дамби з точки зору росіян мав би більше переваг, але це теж не однозначна ситуація. Так, можливо, вони хочуть завдати найбільшої шкоди українській інфраструктурі. Тим паче, що зараз агітують проти електростанцій, а дамба теж велика електростанція. Але його знищення точно унеможливить використання Кримського каналу, який постачає воду на окупований півострів з Кахівського водосховища. Крім того, нижче дамби західний берег Дніпра значно вищий за східний. Тож паводкова хвиля затопила б переважно територію, контрольовану росіянами. Крім того, сумнівно, що українці планували продовжувати наступ через Дніпро після звільнення Херсона. Атака через таку широку річку – це дуже складна операція, яка потребує величезних сил і обов’язково означатиме серйозні втрати. Українці радше будуть захищати свій берег невеликими силами, щоб решту відправити на Донбас чи Запоріжжя. З цієї точки зору підрив дамби тільки допоміг би їм, тому що Дніпро став би практично непрохідним і його було б легко обороняти на значній відстані.
Найбільш ймовірним у цій ситуації є те, що росіяни мінуватимуть не саму дамбу, а електростанцію на дамбі. Точніше, турбіни та генератори. Їх підрив позбавить українців важливого джерела електроенергії та змусить їх нести серйозні витрати на ремонт. Водночас це не спричинить катаклізму за течією.
На інших ділянках фронту ситуація також загалом статична. Українці дуже повільно просувають фронт на північ, у район Сватова. Однак про серйозні бійки не повідомляється. Українські військові, ймовірно, ще не дійшли до основних рубежів російської оборони і просто невеликими силами займають нічийну землю. Південніше, в районі Кремінної, росіяни регулярно намагаються контратакувати. Не вдалося. Українці окопалися в місцях, які захопили наприкінці вересня, і стоять.
Ще південніше тривають важкі бої в районі Бахмута. Це незмінно єдиний район, де росіяни ведуть серйозні наступальні операції. В основному силами угруповання найманців Вагнера, але за останні два тижні українці кажуть про значну підтримку у вигляді регулярних військ. Можливо, їх перекинули із Запоріжжя, де росіяни вже кілька місяців утримують значні сили в очікуванні можливого українського контрнаступу, якого не буде. У Бахмутському районі росіяни впевнено просуваються вперед, але як завжди дуже повільно, кілометр-кілька на тиждень. Це не надто витончені лобові атаки на українські укріплення, що означає серйозні втрати для атакуючих. Проте здебільшого гинуть колишні в’язні, чиє життя для росіян не має цінності. Однак це дозволило їм дістатися до передмістя Бахмута, де їх поки що затримали.
На решті ділянок фронту, тобто в Донецькій та Запорізькій областях, ситуація стабільна. У першому росіяни регулярно здійснюють невеликі атаки, але їх також регулярно відбивають. Як і місяцями. На останній немає серйозних атак. Йде війна між артилерією та безпілотниками.
Підбірка записів російських атак на українські радари та техніку за допомогою безпілотників-камікадзе Lancet. Несуть втрат і українці.
На жаль, автор карт, з якими ми працюємо, бореться з хворобою. Він уже тиждень не публікував нових. Однією з альтернатив є інтерактивна карта DeepState, яка загалом вважається надійною. Також завжди варто дивитися останні матеріали Ярослава Вольського про ситуацію на фронті, в яких він використовує свої карти.
