В Українському кіноклубі Колумбійського університету відбувся показ нового українського ігрового фільму «Буча» (Bucha).
У презентації взяли участь автор сценарію та продюсер Олександр Щур (Oleksandr Shchur) та режисер Станіслав Тіунов (Stanislav Tiunov). Обговорювався керівник кіноклубу професор Юрій Шевчук (Yuri Shevchuk).
Робочий матеріал фільму «Буча» показувався минулого року на багатьох міжнародних кінофестивалях та ринках, включаючи Канн, Венецію та Торонто. Як повідомили його автори на презентації у Нью-Йорку, крапку в постпродакшн ще не поставлено.
Як повідомляє сайт фільму bucha.film, протягом січня «Буча» демонструвалася в рамках проекту «Мистецтво проти пропаганди» у десятці міст США, включаючи Бостон, Нью-Йорк, Вашингтон та Сан-Дієго. 24 лютого фільм буде показано в Українському культурному центрі у Лос-Анджелесі.
По лезу ножа
За жанром це психологічний трилер, який занурює глядача у напружену та трагічну атмосферу перших днів агресії російської армії до України у лютому-березні 2022 року.
За словами Щура, більшість подій ґрунтуються на реальних фактах. А персонажі, показані у фільмі, увібрали в себе риси людей, яких Щур, Тіунов та їхня команда зустріли на дорогах війни, у тому числі тих, кого вже немає в живих.
«Коли у квітні 2022 року ми дізналися про звірства, здійснені російськими солдатами в Бучі, Гостомелі, Ірпені та інших українських містах, які підпали під окупацію, ми зрозуміли, що маємо розповісти про це всьому світу, – сказав продюсер. – Наша мета – привернути увагу міжнародної громадськості до того, що там сталося, та домогтися посилення військової та фінансової допомоги українському народу у його справедливій боротьбі із загарбниками».
У центрі сюжету – реальна дійова особа Костянтин Гудаускас. Литовський єврей, громадянин Казахстану, який отримав політичний притулок в Україні та мешкає в Бучі. Повідомлялося, що Костянтин героїчно врятував 203 мирних мешканців, включаючи жінок, дітей та людей похилого віку. Завдяки казахському паспорту та вмінню розташовувати до себе різних людей, він зміг пересуватися автомобілем по окупованих територіях і допомагати місцевим жителям евакуюватися з російської зони. Автомобільні рейди були пов’язані зі смертельним ризиком для Костянтина та його пасажирів. Можна сказати, що ходив він по лезу ножа і став свідком жорстоких злочинів, скоєних російськими агресорами – вбивств, пограбувань, побиття та зґвалтувань.
Серед врятованих Костянтином – відомий український композитор Ігор Поклад та його родина, які мешкали у містечку Ворзель. Поклад та його дружина Світлана дозволили знімальній групі знімати у їхньому будинку. Поклад – автор сотень пісень, музики для фільмів, анімації та мюзиклів, зокрема популярної пісні «Ciла птиці».
Важкий виклик
«Зараз дуже важливий час для того, щоб фільм подивилися в Америці та інших західних країнах, – зазначив Щур. – Влада США має побачити те, що відбувається, щоб переконатися в необхідності негайної військової та фінансової допомоги Україні. Доки ми знімали кіно, російські солдати стріляли в українців (який говорив використовував гру слів: англійське дієслово to shoot може означати, окрім інших значень, стріляти чи знімати кіно)».
«Нам удалося зняти кадри, які важко дивитися, – сказав продюсер. – Гори трупів мирних мешканців. У деяких випадках ми не могли до них підійти ближче, доки приїхали українські сапери. Тіла були заміновані росіянами під час відступу».
«Буча» і сьогодні залишається для українців раною, що кровоточить, – сказав професор Юрій Шевчук. – Робити фільм на матеріалі варварської російської агресії – дуже важкий виклик. З одного боку, треба нагадувати, що сталося, з іншого, – з розумінням ставитись до того, щоб не завдавати людям додаткового болю».
«Ви маєте рацію, – погодився Олександр Щур. – Насамперед ми опитали багатьох українців, чи хочуть вони, щоб такий фільм було знято. Усі відповіли позитивно. А рідні загиблих переконані, що це допоможе зберегти пам’ять. Скажімо, ми включили історію Ольги, дочки Ірини Фількіної, убитої у Бучі. Ірина самовіддано допомагала людям. Її, яка їхала велосипедом, застрелили російські солдати. Ольга розмовляла з матір’ю за годину до її загибелі. Ірину, тіло якої лежало на вулиці, впізнали за червоним манікюром. Фотографія крупним планом її руки оминула всі світові ЗМІ. Люди вражені цією та іншими жахливими історіями, які ми розповідаємо з екрану. Недаремно кажуть: одна смерть – це трагедія, багато смертей – це статистика».
Без страховки
Олександр Щур відомий як драматург багатьох телесерій для української компанії «Студія Квартал-95», співзасновником якої був Володимир Зеленський, майбутній президент України. Станіслав Тіунов – український продюсер, режисер та діяч шоу-бізнесу.
«Ми показували сценарій співробітникам ГУР (головне управління розвідки України), деякі імена та адреси були змінені з міркувань безпеки, – зазначив Щур. – Кирило Буданов (голова ГУР) переглянув готовий фільм і сказав нам, що він дуже вражений.
«Костянтина Гудаускаса зіграв польський актор Цезарій Лукашевич (Cezary Lukaszewicz), – повідомив Щур. – Він спочатку вагався, а потім погодився. Складність кастингу була й у тому, що неможливо одержати страховку для європейських акторів, які знімаються під час війни на території України. Ми переглянули багато акторів на роль головного «поганого російського». Цей російський офіцер, очевидно, добре освічений, грає на фортепіано, на відміну від своїх колег не матюкається через кожне слово. Але він брутально жорсткий і підступний, не тримає «слово офіцера». Таке ось яскраве уособлення зла. Ми зупинили вибір на талановитому українському акторі В’ячеславі Довженку (Vyacheslav Dovzhenko). Він переграв багато «гарних хлопців». І ми вирішили, що Слава буде цікавим глядачам у новому для себе амплуа».
Як зазначив Щур, у написанні сценарію він надихався мотивами «Божественної комедії» Данте.
«Наш герой як Вергілій веде нас загробним світом, – сказав він. – Ми бачимо пекло, бачимо тих, хто чинять смертні гріхи. Життя складне і суперечливе, люди далеко не ангели. Одна з місцевих мешканок доносить окупантам, де мешкає родина видатного українського військового, тобто фактично прирікає їх на страждання та загибель. Таких як вона колабораціоністів, українці називають «ждунами».
Щур процитував висловлювання Джона Кеннеді: найспекотніші місця в пеклі уготовані тим, хто в критичні часи залишається нейтральним.
Один із глядачів висловив думку, що фільм «Буча» неодмінно має бути показаний усьому складу Конгресу США. Аудиторія підтримала цю пропозицію гарячими оплесками.
Олександр Щур та Станіслав Тіунов висловили надію, що, подивившись фільм, багато людей в Америці змінять свою позицію. Якщо хоча б десять людей в Америці усвідомлюють важливість посилення допомоги Україні, це може врятувати життя бодай одного українського солдата чи мирного мешканця, наголосили вони. «І ми вважатимемо нашу місію виконаною».
