Два режисерські дебюти, ігровий – «Літньої пори» (In the Summers) і документальний – «Порцеляна війна» (Porcelain War), отримали гран-прі на 40-му міжнародному кінофестивалі Санденс, що завершився в Парк-Сіті (штат Юта). Один з найбільших кінооглядів у світі незалежного, авторського та експериментального кіно, Санденс конкурує у цих форматах з європейськими фестивалями у Роттердамі та Локарно.
Фестиваль Санденс проводиться із 1985 року. Його організатором є Інститут Санденс, заснований актором Робертом Редфордом та групою його однодумців для підтримки незалежного кіно у США та у світі.
Хоробрість та краса
«Літньої пори», заряджена емоціями сімейна драма Олесандри Лакорацца, американки колумбійського походження, розгортає перед глядачем складні стосунки безшабашного, запального та егоцентричного батька з двома його дочками-підлітками, що переживають труднощі перехідного віку. Лакорацца також отримала приз за режисуру.
“Літньої пори” знімався в місті Лас-Крусес, штат Нью-Мексико. «Присвячую свій фільм «блакитним», латиносам, іммігрантам», – заявила Лакорацца на презентації фільму.
«Порцелянова війна» – поетичний, правдивий і пронизливий погляд на творчість та долю художників, які всупереч усьому створюють унікальні твори народного мистецтва в сьогоднішній Україні, що воює з російськими агресорами.
Фільм – продукт американсько-української співпраці. Він зроблений спільно двома режисерами – американцем Бренданом Белломо та українцем Славою Леонтьєвим. Фільм був включений до категорії «американське документальне кіно».
«Цією нагородою відзначено хоробрість та красу народу України», – сказав Белломо.
Фіоннуала Халліган на сайті кіновидання ScreenDaily відзначає незвичність фільму, який філігранно поєднує крихкість чудових іграшок, які створюють Слава Леонтьєв та його партнер Ганна Стасенко, та суворі, реалії життя під завивання сирени повітряної тривоги та вибухи бомб та ракет, якими російська живуть герої фільму. Славу та Ганну глядач побачить і у військовій формі. Вони боронять свою землю, своє право бути українськими патріотами. Слава як досвідчений інструктор зі стрільби навчає військовому ремеслу резервістів, які заступають службу. Одним із авторів фільму став близький друг Слави художник-станковіст Андрій Стефанов, який виступив як оператор.
Як зазначають спостерігачі, «Порцеляна війна» має шанс повторити успіх документальної стрічки «20 днів у Маріуполі», яка рік тому отримала в Санденсі аналогічний приз, а кілька днів тому увійшла до п’ятірки оскарівських номінантів у документальній категорії.
Батьки та діти
Цього року на Санденсі помітний крен у бік сімейних драм, тематики труднощів дорослішання та ґендерних протиріч.
“Сухо” (Sujo) – так звати мексиканського хлопчика-сироту, який намагається врятуватися від загрози смерті з боку вбивць з наркокартелю. “Сухо” – так називається і драматичний трилер, який завоював Великий приз журі в категорії світової драми.
У категорії світової документалістики призу журі удостоїлася сімейна історія «Природи новий вид» (A New Kind of Wilderness). Кінокамера норвезького режисера Сільє Евенсмо Якобсен спрямована на одержимого «зеленою філософією» батька сімейства та його чотирьох дітей, які мужньо переживають несподівану смерть дружини героя.
У Санденсі, як і на багатьох інших кінооглядах, голосування глядачів визначає фаворитів аудиторії та, відповідно, отримувачів саеціальних нагород.
Цього разу публіка обрала в американській документальній категорії щиру стрічку «Дочки» (Daughters) співрежисерів Наталі Рей та Анджели Паттон. В одній із американських в’язниць вже кілька років успішно проводиться експериментальний проект «Танцюють батько та дочка». Ув’язненим дозволено брати участь у свого роду масовому «танцювальному побаченні» з їхніми дочками.
Симпатії для глядачів у секції американської драми завоювала історія дорослішання «Діді» (Didi) режисера Шона Ванга. 13-річний американський тінейджер, який народився на Тайвані, готується до навчання у середній школі у Фремонті, штат Каліфорнія. Ця картина також отримала нагороду за найкращий акторський ансамбль. Як розповів Ванг, історія має частково автобіографічний характер. Фільм аналізує складності адаптації сором’язливого і закомплексованого підлітка в середовищі, де відносинами з однолітками керує всемогутній Інтернет, а відносини в сім’ї загрожують постійними конфліктами.
Приз глядацьких симпатій у секції світової документалістики дістався стрічці «Ібелін» (Ibelin), також відзначеної премією Бенджаміну Рі за найкращу режисуру. У центрі сюжету – історія норвежця Матса Стіна, який помер у 25 років від тяжкого м’язового розладу. Тільки після його смерті батьки виявили, наскільки популярним він був як геймер завдяки своєму персональному блогу. Картина вже куплена стрімінговим гігантом Netflix.
Фестивальні закупівлі
Характерний успіх індійської мелодрами «Дівчата не змінюються» (Girls Will Be Girls), яка також отримала нагороди аудиторії. Режисер Шучі Талаті зав’язала у міцний вузол стосунки між головною героїнею Мирою, відмінницею та активісткою школи-інтернату в гірській місцевості в Гімалаях, її коханим Шрі, ввічливим сином дипломата, який мріє на ній одружитися, і матір’ю Миру, яка владна молодиться у стосунки дочки та її обранця. Як сказала режисер після прем’єри, це рідкісний для індійського кіно приклад чесної розповіді про гендерні та сексуальні проблеми в сучасному індійському суспільстві.
За інновації відзначено картину “Маленька смерть” (Little Death), продюсером якої виступив Даррен Аронофскі, а в головній ролі телевізійного сценариста знявся Девід Швіммер. А нагороду публіки в «новаторській» категорії відвезла ірландська драма «Kneecap», у назву якої винесено назву ірландської реп-групи, яка бере участь у кампанії з порятунку ірландської мови, що невблаганно зникає. У фільмі знявся актор Майкл Фассбендер.
Непогані прокатні перспективи у американської драми «Справжній біль» (A Real Pain) режисера Джессі Айзенберга, який зіграв у ній разом із Кіраном Калкіном. Айзенберга відзначено премією за найкращий сценарій. Їхні герої, двоюрідні брати-американці єврейського походження, дуже різні за менталітетом і темпераментом, вирушають у турпоїздку до Польщі, де жила їхня бабуся, колишня в’язня Голокосту. Творцям фільму вдається поєднувати сумне та смішне, а характери кузенів вміло прописані і своєю достовірністю, глибиною та гумором, безперечно, приваблять глядача. Вже під час фестивалю картину купила для прокату фірма Searchlight Pictures за 10 млн. доларів.
За повідомленнями фестивальної преси, компанія Neon придбала жах про привидів режисера Стівена Содерберга «Присутність» (Presence). А хорор-трилер “Те, що всередині” (It’s What’s Inside) купив Netflix за 17 млн доларів.
