Дві сестри дізнаються, що їхній смертельно хворий батько хоче добровільно піти з життя. Але в їхній країні, Франції, евтаназія заборонена. Вона дозволена у сусідній Швейцарії, та батько наполягає, щоб його відвезли до приватної швейцарської клініки, де здійснюють евтаназію.
Ця колізія, приречена на співчуття глядачів, ефектно розігрується в новій картині відомого французького режисера Франсуа Озона «Все пройшло добре» (Everything Went Fine). З 14 квітня фільм демонструється в Нью-Йорку, а через тиждень вийде в Лос-Анджелесі, після чого прокатна компанія Cohen Media Group випустить його в інших містах США.
Нагадаємо, що світова прем’єра його відбулася влітку 2021 року на кінофестивалі Канна. Головні ролі у картині зіграли Андре Дюссольє, Софі Марсо, Жеральдін Пелас, Ханна Шигулла та Шарлотта Ремплінг.
Сценарій фільму «Все пройшло добре», написаний самим режисером, ґрунтується на автобіографічному романі Емманюель Бернхейм під тією ж назвою. 55-річний Франсуа Озон – один із найобдарованіших і найпродуктивніших майстрів кіно сучасної Франції. Широку популярність йому принесли такі стрічки, як “Кримінальні коханці”, “8 жінок”, “Басейн”, “Під піском”, “З волі Божої”, “Франц”, “Літо 85-го”.
Його попередня картина «Петер фон Кант» – вільний ремейк камерної драми «Гіркі сльози Петри фон Кант» (The Bitter Tears of Petra von Kant), поставленої Райнером Вернером Фассбіндером у 1972 році. Франсуа Озон – відкритий гей, і в кожній його картині в тій чи іншій формі торкаються теми одностатевого кохання та життя представників ЛГБТК-громади.
Французька письменниця Емманюель Бернхейм і раніше співпрацювала з Озоном, беручи участь у написанні сценаріїв таких фільмів, як «Під піском», «Басейн» та «Ріккі». Вона померла від раку у 2017 році, за кілька років після публікації мемуарної книги «Все пройшло добре». Її добре знають у французькій кіноспільноті, частково і тому, що вона була одружена з Сержем Тубіаном, відомим кінокритиком, директором Синематеки та редактором кінознавчого журналу Cahiers du Cinémas.
У книзі «Все пройшло добре» вона описала послідовно і в деталях, як разом із сестрою Паскаль дотримувалася інструкцій свого 85-річного батька Андре, якого після інсульту паралізувало. Андре вирішує вдатися до евтаназії, щоб, не чекаючи природного догляду, самому поставити крапку в передсмертних муках. Оскільки допомога самогубцям у здійсненні їхнього задуму залишається незаконною у Франції, сестри встановлюють зв’язок із представницею клініки у Швейцарії, де дозволено евтаназію.
Андре Бернхейм – колекціонер мистецтва, людина із складним характером. Він бісексуал, і його в лікарні, окрім дочок та дружини, відвідує його колишній коханець. Андре грає Андре Дюссолє, улюблений актор Альона Рене.
Улюблену дочку Андре Емманюель стримано на півтонах грає Софі Марсо, одна з провідних акторок Франції. З Емманюелем без особливого полювання солідаризується в намірі допомогти батькові самому піти з життя його молодша дочка Паскаль. У цій ролі виступила Жеральдін Пелас, яка часто знімається біля Озона.
Сестрам доведеться долати численні бюрократичні перешкоди, щоби виконати останню волю батька. Ситуацію ускладнює його важкий характер. Перебуваючи у важкому стані в лікарні, він продовжує виплескувати на рідних рідних застарілі образи та невдоволення.
Культова британська актриса Шарлотта Ремплінг, яка блиснула в ранньому фільмі Озона «Під піском», грає скульптора Клод, яка страждає на деменцію дружину Андре, з якою вони розійшлися. Ще одна легендарна європейська актриса, німкеня Ханна Шигулла, яка нещодавно засвітилася у Озона в драмі «Петер фон Кант», зіграла делікатну і навіть дещо нудотну співробітницю швейцарської клініки, куди вирушає Андре. Буквально – в останню путь.
“Чесність і глибина думки приковують глядача до екрану”, – зауважує у своїй рецензії оглядач The Hollywood Reporter Девід Руні.
Кінокритик Variety Гай Лодж не шкодує компліментів: «Переконливо, несподівано сильно, елегантно написаний сценарій, актори зачаровують, приголомшливі Софі Марсо та Андре Дюссольє як дочка та батько».
В інтерв’ю Джошу Слейтеру-Вільямсу для сайту Британського кіноінституту (BFI) Франсуа Озон пояснив, чому жодного разу раніше не знімав Софі Марсо і лише зараз зайняв її у головній ролі.
«Ми всі виросли на фільмах із Софі Марсо, а «Бум», у якому вона дебютувала, був надзвичайно популярним у підлітків мого покоління, – сказав режисер. – Я їй кілька разів пропонував співпрацю, вперше на картині “5×2”, і щоразу вона чемно говорила “ні”. Але цього разу я мав передчуття, що вона погодиться, адже ця історія має резонувати з її власним життям. Я послав їй книгу Емманюель Бернхейм, вона прочитала її за один день, зателефонувала мені і сказала: окей, саме час нам співпрацювати».
Франсуа Озон класифікує свій фільм як трилер на соціально важливу тему.
«Глядач не знає, що почне поліція, – сказав він в інтерв’ю. – Як і в книзі, події стрімко розвиваються. Немає часу розмірковувати, шок від того, що відбувається, приголомшує. Я хочу, щоб глядач прикинув на себе: а як би я вчинив у такій ситуації?
У Озона стійка репутація універсального режисера, який вміє і любить працювати в різних жанрах. «Я знаю, що багатьом людям це не подобається, – зазначив він. – Вони б воліли, щоб я торував одну колію. Але я люблю грати, як дитина, із різними жанрами. Я люблю багатий потенціал кінематографу. І щоразу вибираю експеримент і прагну відповісти на нові виклики».
Кіноексперти вважають, що заявлена у фільмі Озона тема евтаназії викликає підвищений інтерес у американських глядачів. Як відомо, евтаназію заборонено законодавчо у більшості штатів Америки. За даними CNN, медична допомога у здійсненні добровільного відходу з життя дозволена лише у десяти штатах США та у федеральному окрузі Колумбія.
