Однією з найбільш видовищних кінокартин, включених у шорт-лист “Оскара” 2023 року в категорії “найкращий міжнародний фільм”, виявилася австрійська ретродрама “Корсаж” (Corsage).
Фільм режисера Марі Кройцер (Marie Kreutzer) після світової прем’єри в Каннах показувався на кількох кінофестивалях і зараз вийшов у кінопрокат США. Експерти оцінюють «оскарівські» шанси цієї незвичайної стрічки досить високі. Основну конкуренцію їй, на думку критиків, складуть південнокорейська драма Рішення піти, мексиканська стрічка Бардо і німецький військовий епік На Західному фронті без змін.
За всю історію цієї премії лише один австрійський фільм її отримав: стрічка «Фальшивомонетники» режисера Стефана Рузовицького у 2007 році. Щоправда, ще один австрійський режисер, іменитий Міхаель Ханеке, отримав «Оскара» у 2012 році за камерну драму «Кохання», але його фільм представляв Францію.
Початок проекту
Імператрицею Єлизаветою Австрійською, яку рідні та люди її кола називали ласкаво-зменшуюче Сіссі, її піддані захоплювалися через її красу та модне вбрання. Початок фільму віднесе глядачів 1877 року, коли головна героїня святкує 40-річчя. Служниці все тугіше затягують корсет, адже їй так хочеться справляти враження юної дівчини.
Сіссі переповнюють бажання та амбіції. І хоча закоханий у неї чоловік Франц Йосип I (Флоріан Техтмейстер)
наказує їй суто церемоніальні обов’язки, вона прагне вирватися за межі нудного офіціозу. Столичний Відень їй набрид, і Єлизвета вирушила до Англії та Баварії, щоб зустрітися там зі старими друзями, згадати безтурботні роки юності. Їй дуже хочеться увійти в історію не блідою тінню могутнього монарха, а повнокровною та суверенною особистістю.
На прес-конференції з фільму «Корсаж», що проходила у Лінкольн-центрі, його представили режисер Марі Кройцер та актриса Вікі Кріпс (Vicky Krieps), виконавиця головної ролі імператриці Єлизавети Австрійської.
Вікі Кріпс, яку за походженням вважають люксембурзько-німецькою актрисою, у Каннській паралельній програмі «Особливий погляд» визнано найкращою актрисою. Вона також здобула премію «Срібний Хьюго» за найкраще виконання ролі на міжнародному кінофестивалі у Чикаго.
Режисер Марі Кройцер зізналася, що не бачила знамениту трилогію про Сіссі з Ромі Шнайдер у головній ролі до того, як почала готуватися до цього проекту.
«Я жила у Відні з 1996 року, – розповіла Марі Кройцер у передпрем’єрному інтерв’ю. – Обличчя Сіссі дивилося на мене з кожного журнального кіоску, з кожної сувенірної крамниці. Вона, безумовно, один із головних магнітів для туристів, які приїжджають до Відня. Проект для мене почався, коли Вікі одного разу запитала, чи не хочу я зробити фільм про Сіссі з нею у головній ролі. Я тоді відмахнулася та відклала ідею на майбутнє, але потім почала читати книги та дивитися фільми про неї. Мене особливо зацікавив той вирішальний період її життя, коли вона, з одного боку, почала бунтувати проти мертвої церемоніальності придворного укладу, а з іншого, стала замикатися в собі, шукати якісь віддушини для себе як особистості, що думає».
Ціна іміджу
Марі Кройцер – одна із провідних кінематографісток Австрії. Вона народилася у місті Грац. Навчалася у кіноакадемії Відня за спеціальністю «драматург». Поставила як режисер фільми “Безбатченка” (The Fatherless), “Губер йде” (Gruber Is Leaving), “Коли ми були крутими” (We Used To Be Cool). “Грубер йде” і “Земля під моїми ногами” (The Ground Beneath My Feet) стали фаворитами австрійської публіки і привернули увагу до неї найбільших світових кінофестивалів.
Щоденний ритуал ретельного затягування корсета, який ми побачимо на екрані, безсумнівно є метафорою поступового морального та соціального удушення імператриці. Протягом багатьох років
вона прагнула підтримувати ідеалізований фальшивий імідж, але настає момент, коли це ілюзорне тужливе життя їй уже несила.
Марі Кройцер зазначає, що її цікавила не лише особиста доля Сіссі, а й суто жіночі проблеми, які багато в чому збереглися досі, незважаючи на всі новації та прогрес.
За її словами, «бути красивою залишається найважливішою та найціннішою рисою жінки сьогодні».
«Історичний прогрес не змінив нічого, незважаючи на жіночий рух та емансипацію, – каже режисер. – Жінки вважаються менш “цінними”, коли вони старіють або страждають на повноту. Як і раніше, приваблива жінка-партнер підвищує статус чоловіка. Франц-Йосиф відкрито каже, що від неї, як від дружини монарха, потрібно лише одне: підтримувати свою привабливість. Саме через її красу він вибрав її за дружину».
Одна з особливостей, яка відрізняє «Корсаж» від багатьох стереотипних костюмних мелодрам, це використання в звуковій доріжці сучасної музики, включаючи пісню з репертуару «Ролінг Стоунз». Інша – це речовий анахронізм, коли в кадрі, наприклад, на задньому фоні з’являється сучасний трактор.
Як режисер пояснює ці «безглуздості»? Можливо, це своєрідний тролінг?
Іноді важливо затвердити правила тільки для того, щоб було легше їх ламати, – каже Марі Кройцер. – Я ретельно досліджувала життя Єлизавети, але перетворюючи її на кінематографічний наратив, вирішила вільно трактувати форму та зміст біографічної розповіді. Усі «помилки» – зовсім не помилки, вони досконально продумувалися як мистецькі рішення. Мені ніколи не хотілося знімати вульгарний байопік. Те, що Єлизавета в якийсь момент почала закривати своє обличчя від людських поглядів, парадоксально послужило для мене імпульсом для творчих вольностей».
Нитка успіху
Безперечна удача фільму – Вікі Кріпс у ролі Сіссі. Вона грає складну особистість, в якій уживаються різні якості, особистість, яка змінюється сама і прагне змінити свій життєвий уклад. Напевно, найважливіша її риса – любов до свободи. Вона приходить до усвідомлення того, що бути імператрицею, що управляє тисячами людських доль, зовсім не означає відчувати себе повноправною особистістю.
“Я даю їй (Сіссі) шанс робити те, що їй не дозволялося робити в реальності”, – сказала Вікі Кріпс в передпрем’єрному інтерв’ю.
Одна з найбільш затребуваних європейських актрис, Вікі Кріпс “засвітилася” на кінофестивалі Канна цього року відразу в двох картинах. Крім “Корсажу”, це “Більше, ніж завжди” (More Than Ever) Емілі Атеф. А за рік до цього в Каннах показали фільм «Тримай міцно» (Hold Me Tight), який випустили в прокат у США минулого вересня. Ще одна картина за її участю, «Гаряче молоко» (Hot Milk), заснована на бестселері Дебор Леві.
Наступного року планується прокат чергової версії «Трьох мушкетерів» у двох частинах, де Вікі грає разом із Евою Грін та Вінсентом Касселем. Вона щойно закінчила зйомки у фільмі Маргарети фон Тротти «Бахман і Фріш» про стосунки між двома письменниками, подружжям Інґеборг Бахман та Максом Фрішем. Вона також знялася в романтичному вестерні Вігго Мортенсена “Мертвим не боляче” (The Dead Don’t Hurt).
Вікі Кріпс стала світовою зіркою після фільму «Примарна нитка» (Phantom Thread) Пола Томаса Андерсона, де її партнером був Деніел Дей-Льюїс. Фільм був номінований на “Оскара”.
Це не перша співпраця Марі Кройцер та Вікі Кріпс. Актриса зіграла головну роль у її фільмі «Коли ми були крутими» про молоду матір, яка переживає тягар батьківської ноші.
Якось у розмові з Марі Вікі згадала ім’я Сіссі, і приблизно через рік новий проект почав вимальовуватися. Якось, як розповіла актриса, вона відкрила поштову скриньку і побачила там конверт від Марі з готовим сценарієм. Після цієї справи закрутилися з великою швидкістю.
Вікі часто запитують, що вона вміла до зйомок і що їй довелося освоювати у процесі роботи над роллю.
«Мені пощастило, – сказала вона, – я вміла їздити верхи, мені тільки довелося навчитися їздити, сидячи в сідлі боком, як тоді їздили аристократки. Я навчилася плавати в Дунаї у крижаній воді, що досить важко. Адже тіло включає режим виживання, вимагаючи негайно вискочити із води. Але потім включається розум, і все має йому підкоритися. Крім того, мені довелося навчитися фехтування та угорської мови. Останнє було особливо важким, у цій мові нема за що зачепитися, ніяких фонетичних аналогій з іншими мовами в ній немає. З усіма цими навантаженнями та викликами я втратила кілька кілограмів
ваги, що, до речі, допомогло мені зашнуровувати корсет».
Історичний екскурс в епоху корсетів зробила художник з костюмів фільму Моніка Буттінгер. По-перше, вона проаналізувала обидва терміни – корсет та корсаж. Якщо перший відноситься до конкретного елементу одягу жінки, другий описує «життя в корсеті». За допомогою Мікаели Ліндінгер, експерта Віденського музею з моди епохи Єлизавети Австрійської, Моніка Буттінгер простежила історію корсету аж до 14 століття. Сіссі була незаперечною законодавицею європейської моди другої половини 19 століття. Саме вона була зразком для наслідування для аристократок імперії Габсбургів.
«Це дивне пристосування, корсет, керувало на зйомках моїми емоціями, – продовжувала актриса. – Коли мені його надягали, у мене негайно погіршувався настрій. І навпаки, коли мені розшнуровували цю штуку, я знову могла сміятися і радіти життю. Діафрагма – це те місце, де корсет тисне на тіло найсильніше. Я почала розуміти, який ефект мало носіння корсету на жінок того часу».
Ну і, звичайно, не можна не згадати про ту фатальну роль, яку зіграв корсет у біографії Сіссі. У вересні 1898 року італійський анархіст вчинив замах на імператрицю, проткнувши їй груди заточеним напилком. За оцінками сучасних експертів, її ще можна було врятувати, але саме через те, що туго затягнутий корсет Сіссі стримав початковий витік крові, ніхто не звернув на маленьку рану уваги. За кілька хвилин 60-річна Єлизавета Австрійська померла.
Депресія та мазохізм
Як було актрисі вживатись у цей образ? Звідки Вікі черпала натхнення?
«Я читала статті та дослідження про той час, – розповіла Вікі Кріпс, – Мене цікавило, як поводилися жінки в ту епоху, що їм наказувалося носити та говорити. Коли аристократ одружився з жінкою нижче його соціального статусу, що траплялося вкрай рідко, наречена отримувала дворянський титул. Але це не працювало так, коли аристократка виходила заміж за простолюдина. Їй доводилося витрачати багато грошей та сил, щоб не втратити реноме. Вона була покликана щодня,…
