З наближенням світової прем’єри нового фільму Френсіса Форда Копполи «Мегалополіс» (Megalopolis) у світових ЗМІ зростає ажіотаж. Підігрівають інтерес щонайменше три обставини.
По-перше, Коппола, один із патріархів американського кіно, приурочив випуск фільму до свого 85-річчя, що відзначається 7 квітня. По-друге, це суто авторське, незалежне кіно, яке маестро фінансував зі своєї кишені, без залучення інвесторів. І по-третє, як вважають експерти, режисер ніби кинув виклик собі самому, ступивши на територію урбаністичного саспенс-трилера, яку він із новаторським блиском освоїв у «Розмові», знятому півстоліття тому.
Нью-Йорк та Римська імперія
Поки Голлівуд хвилює чутки про те, хто ж візьметься за прокат незвичайної картини, кінопреса повідомляє про перший приватний перегляд «Мегалополісу» для потенційних дистриб’юторів та ближнього кола друзів та соратників майстра.
Відомий сайт Deadline в особі його редактора Майка Флемінга молодшого повідомляє, що новий фільм вперше показали в залі CityWalk IMAX Theater студії Universal в Лос-Анджелесі. Серед гостей були помічені Анжеліка Х’юстон, Ніколас Кейдж (племінник Копполи), Аль Пачіно, Роджер Корман, Шайя ЛаБеф, сестра режисера Талія Шайр (двоє останніх зіграли у цьому фільмі).
Флемінг пише, що також був присутній на перегляді. Умовою було те, що журналіст утримається від критичних оцінок після перегляду. Флемінг констатував наявність багатьох важливих тем та вражаючий візуальний ряд, який, на його думку, ідеально підходить під формат IMAX. Він також схвально відгукнувся про розумну тривалість стрічки, яка триває дві години 13 хвилин, що на сьогодні зовсім не багато.
У центрі масштабної драми, що своїм розмахом нагадує «Апокаліпсис сьогодні» (Apocalypse Now), – конфлікт щодо долі мегаполісу, в якому вгадується Нью-Йорк. Місто зруйноване у жахливій катастрофі, і необхідність терміново його відновлювати впирається у протиборство різних концепцій реконструкції. На одному фланзі – архітектурний ідеаліст Сезар (Адам Драйвер). На іншому – його заклятий ворог – мер Френк Сісеро (Джанкарло Еспозіто). Перший хоче побудувати місто-утопію із поновлюваних матеріалів. Другий має намір дотримуватись консервативної бізнес-стратегії з неминучою опорою на корупцію. Ситуацію ускладнює дочка мера, світська панночка Джулія (Наталі Еммануел), якій набридли тусовки та увага таблоїдів, а хочеться осмисленого життя.
Флемінг зауважив, що імена героїв та їх зачіски викликають асоціації зі стилем Римської імперії. І це, звичайно, містить у собі важливий меседж: чи зможе людство впоратися з бідами, які на нього обрушилися, залежить від того, чи зуміє воно перемогти жадібність і корупцію, які багато століть тому сприяли руйнуванню Римської імперії?
Поклони та рими
Хто із зірок відмовиться зніматися у Копполи? Акторський ансамбль вражає – окрім згаданих вище відомих акторів, у ньому зайняті такі зірки як Джон Войт, Лоренс Фішберн, Обрі Плаза, Дастін Хоффман, Джейсон Шварцман, Джеймс Ремар та інші.
Перед показом Коппола зробив коротку заяву. «Як раніше, я повторюю: я вірю в Америку, – сказав він. – Якщо після перегляду вам буде дано засвоїти лише одну думку, я б хотів, щоб вона була такою: наші отці-засновники запозичили Конституцію, Римське право та Сенат для створення революційного уряду без короля, щоб, спираючись на класичні основи, американська історія стала взірцем успіху».
На думку Адама Неймана, висловленому у статті на сайті Ringer, нову картину можна вважати важливим додаванням до трилогії «Хрещений батько», яка, як пише він, залишається однією з найгостріших антикапіталістичних епопів, знятих у США.
“Але ще тісніше сполучення “Мегалополісу” з його чудовим параноїдальним трилером “Розмова” (The Conversation), що балансує на межі між популістським інстинктом та інтуїцією експериментатора”, – зазначає Нейман.
Критики звично розглядають Копполу як найпослідовнішого поборника артхаусного кіно у Голлівуді та стійкого борця зі студійною системою. Вплив європейського артхаусного дискурсу на його творчість є незаперечним. Можна, наприклад, згадати «уклін» або навіть серію «поклонів» італійського корифею Мікеланджело Антоніоні в «Розмові». У польотах камери над парком ми побачимо спроби вуличного клоуна залучити до гри «слухача» Харрі Коула (вершинна роль Джина Хекмана), що добре римується з фіналом «Фотозбільшення» (Blow-Up), де богемна трупа намагається залучити до гри фотографа, що проходить. Та й сам сюжет «Розмови» можна вважати клоном кримінальної загадки «Фотозбільшення», з тією різницею, що в Антоніоні зловісна таємниця виявляється в серії начебто невинних фотографій, а у Копполи – у реконструкції замовного аудіозапису, зробленого майстром прослуховування.
З перших фільмів Копполи відчувається пристрасне бажання спробувати себе в різних жанрових моделях – від трилера до мюзиклу, від мелодрами до комедії. Помітним є його захоплення класичним хорором у дусі Хічкока, вплив якого відчутний у тій самій «Розмові», де фінальні потоки крові в туалеті відсилають до канонічного епізоду в «Психо». Вампірському жанру він віддав щедру данину в «Дракулі» та «Між» (Twixt), причому останній екзерсис був знятий у 2011 році, після чого була тривала пауза, перервана «Мегалополісом».
“Всі карти на столі”
Критики зазначають, що ситуація з “Мегалополісом” частково нагадує грозову атмосферу навколо “Апокаліпсису зараз” 45-річної давності. Преса друкувала тоді тривожні «витікання» зі зйомок у Південно-Східній Азії: бюджет вичерпався, природа розбушувалася, знімати нема на що, виробництво фільму зазнає краху. Але грандіозний епік про В’єтнамську війну всупереч усім інсинуаціям та малопродуктивній суперечці про дві версії вийшов до глядача, мав оромний успіх у світовому прокаті і став визнаною класикою, поряд із трилогією «Хрещений батько» та «Розмовою».
Експерти наголошують, що вибір дистриб’ютора є принципово важливим для вибудовування фестивальної стратегії. Прем’єра “Мегалополісу”, за неперевіреними даними, пройде на Каннському кінофестивалі в травні. Зрозуміло, що за Каннами в черзі за фільмом вишикувалися Венеція, Теллурайд і Торонто, які також мріють про світову прем’єру. Перевага Канн незаперечна – і “Розмова”, і “Апокаліпсис сьогодні” отримували там Золоту пальмову гілку.
Президент Каннського кінофестивалю Тьєррі Фремо днями дав зрозуміти, що радий буде вітати Копполу та його фільм, але не конкретизував домовленості, мабуть, щоб підтримувати інтригу.
Бюджет «Мегалополісу», що оцінюється приблизно в 120 млн доларів, Коппола забезпечив відкритою кредитною лінією після продажу частини його виноробного бізнесу.
Ідею фільму він виношував майже сорок років, неодноразово переписуючи сценарій та надовго відклавши проект після терактів 11 вересня. Щоб підтримувати себе у добрій формі, він скинув 75 фунтів. У недавніх інтерв’ю Коппола дає зрозуміти, що цим фільмом не ставить крапку в кінокар’єрі, заявивши, що невдовзі розпочинає роботу над новим проектом.
Лунають і скептичні голоси. Як пише Брайан Уелк на сайті Indiewire, нерішучість дистриб’юторів може бути підтвердженням сумнівного комерційного потенціалу нової стрічки майстра. «Нехай Коппола та легенда, – зауважує критик, – у нього не було комерційно успішних фільмів упродовж трьох десятиліть».
“У моєму віці я можу дозволити ставитися до кіно як до пристрасті, а не як до бізнесу”. Цей вислів він зробив 15 років тому в інтерв’ю кінокритику Алану Нейману з приводу автобіографічної мелодрами «Тетро» (Tetro), що вийшов тоді, в 2009 році, за участю Олдена Еренрайка і Вінсента Галло.
Як повідомив Баррі Хірш, багаторічний адвокат Копполи та продюсер «Мегалополісу», «всі карти на столі» і ведуться переговори із зацікавленими сторонами. За першим закритим показом будуть і інші. Коппола наполягає на великому екрані і висловлюється не на користь стрімінгу, вважаючи, що монітор вб’є видовищний ефект.
