У Нью-Йорку відкрився 62 міжнародний кінофестиваль (NYFF). У кількох залах Лінкольн-центру буде показано понад сто ігрових, документальних та короткометражних стрічок із 41 країни, у тому числі головні фаворити чотирьох найбільших світових фестивалів – Берлінського, Канського, Венеціанського та Торонтського. У програмі – кілька світових та північноамериканських прем'єр, фільми таких відомих режисерів, як Педро Альмодовар, Майк Лі, Девід Кроненберг, Хон Сан-су, Жак Одіар, Пол Шрадер та інші.
Ходіння по муках
На відкритті NYFF в Alice Tully Hall була показана соціальна ретродрама «Хлопчаки з Нікеля» (The Nickel Boys) 42-річного режисера Рамелла Росса. Сценарій, написаний Россом спільно з Джосліном Барнсом, заснований на однойменному романі Колсона Уайтхеда, що вийшов у світ у 2019 році і удостоєний Пулітцерівської премії.
У центрі сюжету – два юні афроамериканці, яких відправляють до виправної школи Nickel Academy, сумно відомої своїм жорстоким поводженням з темношкірими учнями. Дія розгортається на початку 60-х років у Флориді, у місті Таллахассі.
Світова прем'єра фільму «Хлопчаки з Нікеля» пройшла в серпні на невеликому, але престижному кінофестивалі в гірському курортному містечку Теллурайд (Колорадо). Прокатом його займатиметься голлівудська студія «Метро-Голдвін-Майєр» (MGM), яка входить до конгломерату Amazon. Як повідомили організатори NYFF, в американські кінотеатри фільм планують випустити 25 жовтня, а через короткий час він стане доступним передплатникам Amazon Prime Video.
У головних ролях – Ітан Херіс, Брендон Уілсон, Хеміш Лінклейтер, Фред Хечінгер, Девід Діггс та Аунджану Елліс-Тейлор.
Закоханий у книги і витаючий у хмарах Елвуд (Ітан Херіс) і більш розсудливий і практичний Тернер (Брендон Вілсон) змушені захищати себе від жорстокого поводження у виправній школі, де вчителі-расисти б'ють учнів за найменші порушення правил поведінки та карають за порушення, яких вони не робили. Їх сегрегують, принижують, залякують і наражають на сексуальне насильство. Не забуватимемо: на подвір'ї ще епоха «законів Джима Кроу», расизм носить екстремальний характер, і влада цинічно фабрикує фальшиві кримінальні справи проти чорношкірих юнаків. Так, Елвуда поліція хибно звинуватила у співучасті у викраденні автомобіля.
Під вигаданою Nickel Academy мається на увазі реально існуюча, а нині закрита школа Дозьєр для хлопчиків у містечку Маріанна (Флорида). Неподалік будівлі школи в останні десятиліття виявлено десятки анонімних могил, що наводить на похмурі припущення.
Принцип дзеркала
З перших кадрів привертає увагу незвичайна стилістика зйомки, яку називають POV (точка зору від першої особи). Нарратора немає у кадрі, він веде зйомку, причому, як правило, у максимальному наближенні до об'єкта зйомки. Рос активно використовує надвеликі плани та незвичайні ракурси, коли, наприклад, не показані обличчя та постаті людей, які ведуть діалог.
“Фільм не схожий на жоден інший фільм цього року”, констатує Патрік Райан в USA Today.
«Хлопчаки з «Нікеля» унікальні своїм експериментальним підходом до хворої теми (расизму), – пише Райан, – фактично пропонуючи глядачам стежити за дією з погляду Елвуда та Тернера протягом майже всього фільму. Крім того, персональну перспективу отримує бабуся Елвуда (Аунджану Елліс-Тейлор) в епізоді, де вона обіймає онука, а фактично обіймає камеру. У сценах, де хлопчики спілкуються між собою, вони дивляться безпосередньо на об'єктив кінокамери.
Райан та інші рецензенти вітають такий підхід, який, на їхню думку, посилює емоційне сприйняття подій, показаних у фільмі.
На передпрем'єрну прес-конференцію минулої п'ятниці режисер Рамелл Росс прийшов разом із акторами, які виконали головні ролі. Він пояснив, що читаючи книгу Уайтхеда, розмірковував насамперед про становлення свідомості Елвуда як афроамериканця. “Це все здалося мені зворушливо поетичним, – зазначив Росс, – щось схоже на принцип дзеркала, коли самосвідомість особистості формується на основі дзеркального сприйняття тебе самого іншими людьми”.
Ітан Херісс, виконавець ролі Елвуда, сказав про складність зйомок за принципом POV.
«Ні я, ні ніхто з моїх колег на цій сцені не мали нічого подібного, – сказав він на прес-конференції. – Щоразу, коли вмикалася камера, ти мав нагадувати собі не дивитися в камеру».
Сигнали та пам'ять
Рамелл Росс – американський режисер, публіцист та фотограф. Народився у Франкфурті (Німеччина). Виріс і закінчив школу у Ферфаксі (Вірджинія). У 2005 році закінчив Джорджтаунський університет за спеціальністю «англійська мова» та «соціологія». Будучи студентом, грав у університетській баскетбольній команді. Пізніше отримав ступінь магістра фотографії у Род-Айлендській школі дизайну.
У 2009 році Росс переїхав до Грінсборо (Алабама), отримавши там позиції тренера з баскетболу та викладача фотографії у місцевому коледжі. Захоплення фотомистецтвом виявилося в організації ним кількох виставок фотографій та арт-інсталяцій, присвячених життю афроамериканців на американському Півдні.
У 2015 році журнал Filmmaker включив Росса до «25 нових осіб незалежного кіно». У тому ж році він отримав стипендію від Інституту Санденс на стажування у медійній лабораторії Массачусетського технологічного інституту (MIT). Через рік він почав працювати на факультеті мистецтв Браунівського університету, де до цього часу працював асистентом професора з візуальних мистецтв.
Його дебют як режисера «Округ Хейл: цього ранку, цього вечора» (Hale County This Morning, This Evening) є експериментальним документальним фільмом про афроамериканську громаду в Алабамі. Прем'єра картини відбулася на кінофестивалі Санденс, де здобула спеціальну нагороду журі, а пізніше була номінована на премії «Еммі» та «Оскар» та отримала премію Пібоді.
У 2021-22 роках Музей південного мистецтва Огден у Новому Орлеані провів ретроспективну виставку арт-творів Рамелла Росса. Книга його робіт була випущена у 2023 році.
Його раннє захоплення фотографією та архівними академічними дослідженнями відчутно у новому фільмі, де ігрові епізоди перемежовуються фотографіями, історичними документами, газетними заголовками минулих років, кадрами кінохроніки. Він навмисне уникає буквального показу сцен насильства. У цих епізодах камера «блукає» по стінах і лампах, що горять, як би імітуючи сприйняття хлопців у момент їх побиття.
«Коли люди набувають травматичного досвіду, – зауважив Росс, – вони далеко не завжди дивляться злу прямо в очі. Погляд буває випадковим, і ці випадкові враження стають чуттєвими сигналами, на які потім у майбутньому спирається пам'ять людини».
«Ущипніть мене!»
Низка критиків провідних кіновидань високо оцінили фільм, передбачаючи йому, зокрема, оскарівські номінації.
Оглядач сайту IndieWire Девід Ерліх назвав фільм “неймовірно красивою історією спротиву”.
Критик Річард Лоусон у Vanity Fair назвав «Хлопчаків з Нікеля» сміливим експериментом у віртуозній інтерпретацією роману.
Судячи з дискусії після прем'єри у Alice Tully Hall, експериментальність візуального рішення розділила аудиторію. Одностайність стосувалася лише оцінки роботи актриси Аунджану Елліс-Тейлор у ролі бабусі Елвуда. Експерти вважають, що їй щонайменше світить оскарівська номінація у категорії «найкраща роль другого плану. Раніше вона одержала оскарівську номінацію за роль у драмі «Король Річард».
Водночас, деякі експерти критикують Росса за, як вони вважають, настирливе використання прийому «зйомки від першої особи». Так, Піт Хеммонд пише на сайті Deadline про те, що цей прийом «швидко перетворюється на дратівливий фактор».
Репортер Variety Ганна Тінглі зазначила, що багато членів знімальної групи – жителі Нью-Йорка, і для них прем'єра у рідному місті – дуже хвилююча подія. Коли Херіс запитали, як йому відчувати себе зіркою фільму відкриття, він сказав лише два слова – «ущипніть мене!».
Як пише обізнаний сайт IndieWire, на традиційній фестивальній вечірці у ресторані Tavern on the Green у Сентрал-парку, Елліс-Тейлор зізналася, що не могла дивитися на себе на екрані та втекла з перегляду.
«Щороку ми витрачаємо багато часу, обираючи фільм на відкриття, – сказав програмний директор NYFF Денніс Лім, – тому що цей вибір задає тон всьому фестивалю. Рамелл (Рос) це режисер, якого ми любимо і в якого віримо з часу «Округа Хейл». Його нова картина не є фільмом для гарного настрою. Він насичений безліччю формальних ризиків. Нам він здався одним із найсильніших із числа переглянутих. Саме такі роботи рухають кінематограф у новому напрямку».
Останній ковток повітря
Фестиваль NYFF триватиме два тижні. Російських фільмів зі зрозумілих причин у програмі немає. Але є два фільми щодо російської тематики. Це володар Великої Пальмової гілки Канського фестивалю ексцентрична комедія «Анора» (Anora) американця Шона Бейкера про любовний зв'язок нью-йоркської стриптизерки та сина російського олігарха.
У рамках NYFF пройде світова прем'єра документального синема вірите у п'ятьох главах нью-йоркського режисера Джулії Локтєв «Мої небажані друзі. Частина перша: останній ковток повітря в Москві» (My Undesirable Friends: Part I – Last Air in Moscow). Це свого роду дайджест багаторічного спостереження режисера, що народилася в СРСР, за невблаганним удушенням незалежної журналістики в путінській Росії та за драматичними долями самих журналістів, з якими Локтєв здружилася.
Як зазначають оглядачі, судячи з попередніх продажів квитків, одним із найбільш затребуваних фільмів фестивалю можна вважати епічну драму Бреда Корбета «Бруталіст» (The Brutalist), яку удостоєна у Венеції «Срібного Лева». У картині тривалістю три з половиною години Едрієн Броді грає єврейського архітектора з Угорщини, який врятувався від Голокосту і приїжджає до Нью-Йорка.
Знаменно, що фільмом закриття стане робота ще одного темношкірого режисера – “Бліц” (Blitz) британця, вихідця з Гренади Стіва Маккуїна, лауреата премії “Оскар” за історичну драму “12 років рабства”. Прем'єра його у Нью-Йорку відбудеться фактично одночасно з показом на Лондонському кінофестивалі.
