НЬЮ ЙОРК. Наче в унісон зі спекотною погодою голлівудські студії роблять ставку на найгарячіші новинки. 21 липня у широкий прокат у США та світі одночасно вийшли два потенційні лідери літнього кіносезону – «Барбі» (Barbie) та «Оппенгеймер» (Oppenheimer). Ці різні, але дуже амбітні стрічки, як вважають аналітики, і очолять на якийсь час бокс-офіс.
Як повідомили ділові видання Голлівуду, «Барбі», фантазійна комедія з Марго Роббі та Райаном Гослінгом від студії «Уорнер бразерс», може отримати рекордні збори за перший вікенд цього сезону – приблизно $150 млн дол. за підсумками показу у 4243 кінотеатрах. Деякі експерти називають цифри навіть вищими – близько $165-170 млн.
Очікувані показники епічного байопіка «Оппенгеймер» з ірландським актором Кілліаном Мерфі в ролі батька атомної бомби Роберта Оппенгеймера за перші три дні прокату в США становитимуть близько $75 млн у 3610 кінотеатрах.
Те, що ймовірні касові показники стрічки «Оппенгеймер», знятої на студії Universal, на порядок нижчі, ніж у «Барбі», легко можна пояснити складною історичною темою, науковими діалогами та тригодинною тривалістю. Але це дуже серйозний старт. Для порівняння: п’ята частина розважальної франшизи “Індіана Джонс і Колесо долі” (Indiana Jones and the Dial of Destiny) з омолодженим Харрісоном Фордом зібрала в перший вікенд менше, а саме $60,3 млн.
Хороші показники минулого тижня у сьомої та передостанньої серії франшизи Тома Круза «Місія нездійсненна. Смертельна розплата. Частина 1» (Mission: Impossible – Dead Reckoning) студії «Парамаунт». Динаміка падіння зборів за тиждень у неї склала 54 відсотки із сумою $25 млн, а загальні показники перевищують $124 млн.
Філософія бомби
“Оппенгеймер” – байопік видатного вченого-фізика, ключової фігури Манхеттенського проекту Роберта Оппенгеймера. Зняв його британсько-американський режисер Крістофер Нолан, один із найуспішніших постановників світового кіно, який поєднує комерційне чуття з любов’ю до експерименту. Раніше Нолан поставив “Пам’ятай”, “Початок”, “Темний лицар”, “Безсоння”, “Інтерстеллар”, “Дюнкерк” та інші фільми.
Нова його стрічка триває майже три години і змушує глядача напружено стежити за духовними муками та звивами кар’єри вченого, який поступово усвідомлює глибину прірви, що розкрилася перед людством з винаходом ядерної бомби. В екранізації удостоєної Пулітцерівської премії книги Кая Берда і Мартіна Шервіна «Американський Прометей» у головних ролях, крім Мерфі, який раніше вже не раз грав у фільмах Нолана, виступили Метт Деймон, Емілі Блант, Роберт Дауні-молодший та Флоренс П’ю. Причому Блант та П’ю втілюють драму жінок, безнадійно закоханих у людину, головна пасія якої – наука.
Мерфі створює привабливий і суперечливий образ ексцентричного генія, здатного приймати складні виклики, знаходити найнеймовірніші рішення, і в той же час їсти темні пристрасті. Досить виразною є спроба героя отруїти свого наукового керівника в університетській лабораторії.
Найвізуальніший епізод фільму відтворює перший в історії ядерний вибух під час випробування атомної бомби в рамках Манхеттенського проекту на полігоні в Лос-Аламосі (штат Нью-Мексико).
Лейтмотивом картини служать моральні муки протагоніста, якого американські спецслужби небезпідставно підозрювали у симпатіях до комунізму. Оппенгеймер обговорював із Альбертом Ейнштейном згубні наслідки для людства ядерної війни. Хіросіма та Нагасакі змусили його задуматися про свою особисту відповідальність за цю трагедію. З роками він став переконаним супротивником подальших ядерних розробок.
Тема ядерного шпигунства в роки холодної війни щодо проходить у фільмі. Нолан залишає її головні сюжети за кадром. В іншому випадку, як можна припустити, драматичні історії таких викритих радянських агентів, як Харрі Голд, Клаус Фукс, Тед Холл і, звичайно ж, подружжя Етель і Юліуса Розенберг, страчених за шпигунство на користь СРСР, явно перетягнули б інтерес глядачів.
За даними преси, бюджет фільму, який фінансувала студія Universal Pictures, становив 100 млн доларів, і ще приблизно така сама сума була виділена на маркетинг та рекламу. За даними Variety, щоб окупитися, фільму необхідно зібрати у світовому прокаті щонайменше 400 млн доларів.
Ці різні блондинки
«Барбі» – казка дитинства, що ожила, для мільйонів жінок. Актриса та режисер Грета Гервіг («Леді Берд», «Маленькі жінки») написала сценарій разом з Ноа Баумбахом, режисером, який знімав її у своїх фільмах, її партнером, батьком їхніх двох синів.
Корпорація Mattel, яка дала життя іграшкам Барбі, не тільки благословила очевидно виграшний для неї проект, а й виявилася вплетеною в наратив, що справа привід аналітикам поіронізувати на тему напівприхованої реклами.
Одна з найбільш затребуваних актрис сьогоднішнього Голлівуду Марго Роббі вміло зображує суперляльку, підкреслюючи її сексуальність і, водночас, порожнечу. Кена, її партнера з лялькового життя, безнадійно в нього закоханого, грає Райан Гослінг у, мабуть, найнезвичайнішої ролі своєї кар’єри.
Сюжетна вигадка не може не заінтригувати. «Стереотипна Барбі» починає думати про смерть, що їй, символу вічного щастя, категорично протипоказано. Її виганяють з Барбіленда, і вона вирушає в реальний світ людей, де зустрічає як симпатизантів, так і ворогів, а також вплутується в безглуздий конфлікт з керівництвом Mattel на чолі з галасливим та безглуздим директором (Вілл Феррелл).
Судячи з перших рецензій, картину вже піднімають на щит як маніфест, хай і жартівливий, неофемінізму. Ляльки Барбі, ясна річ, самодостатні. У їхній чарівній країні, пофарбованій у рожеві кольори, кожна з них може стати і гімнасткою, і політиком, і лікарем, і письменницею, і суддею, і навіть русалкою. У таборі лялькових чоловіків асортимент професій помітно менший, та й їхня м’якотілість і апріорна підпорядкованість «стереотипним» Барбі змушує згадати про матріархат.
Помітно, що “Барбі” поєднує лобову рекламу Mattel, а також ряд партнерів цієї корпорації з числа світових брендів. У фільмі також присутні елементи капусника і синефільські відсилання до класики кіно, насамперед до Космічної Одіссеї Стенлі Кубріка.
Деякі критики дорікають фільму сумбурності та невиразності політичного меседжа. Як приклад чіткості ідейного посилу можна, наприклад, навести комедію 2001 року «Блондинка в законі» (Legally Blonde), де зовні вульгарна дівчина-барбі робить блискучу юридичну кар’єру.
Показово, що вихід цих двох фільмів-фаворитів збігся з приєднанням акторів, що входять до гільдії SAG-AFTRA, до страйку сценаристів. Так, лондонську прем’єру «Опенгеймера» довелося достроково закінчити, оскільки акторам, які в ній брали участь, треба було спішно їхати до Лос-Анджелеса для підготовки до страйку.
Навколо «Барбі» у низці регіонів виник ажіотаж. За повідомленням Axios, у багатьох кінотеатрах Техасу, Атланти та столичного Вашингтона всі квитки на Барбі на найближчі дні продані.
