З 2014 року Альоша Ступін висловлював на папері всю гаму емоцій, яку відчувало російське суспільство ті самі 8 років. Таємничого автора карикатур шукали довго, журналісти вважали, що малює дитину. Але за цими по-дитячому наївними роботами стояв юрист, який працював у російському банку, Ігор Поночевний.
«Відбулася анексія Криму, на мене це подіяло дуже погано, я подумав, як людина, яка має справу з правознавством, що для Росії настали не дуже добрі часи та наслідки будуть жахливими для країни. Це була імітація дитячого малюнка, щоб показати захоплення невимовним, яке відчувало російське суспільство і яке викликало у мене критичне ставлення, його я й хотів висміяти», – розповідає Ігор Поночевний.
Так, буквально за хвилину, на світ, як каже Ігор, з’явився Альоша Ступін.
«Ім’я Альоша, тому що схиляє до себе. А Ступін – бо, якось обігравалося і Путін і Ступін, начебто “ступид” – англійською, дурний», згадує митець.
Того ж 2014-го Ігор звільнився з банку і почав малювати щодня. Колеги, друзі та передплатники такого гумору, каже Ігор Поночевний, не оцінили.
«Більш ніякої роботи у мене не було, я сидів удома, малював картинки, вів свій Фейсбук та писав усе, що я думаю. І так, це не було комфортно, побоювання викликала не влада, а люди, які цю владу обслуговують, бо дуже багато людей, бажаючи вислужитися, могли й безсудну розправу влаштувати. Це час, коли люди перебували в ейфорії, і будь-які спроби дискредитації вони сприймали як наїзд і на них також. Тобто я для них був ворог», – розповідає Поночевний.
Саме тому Ігор переїхав у 2015 році США, де його «Альоша Ступін» продовжив малювати, вже не побоюючись за своє життя. У Сан-Франциско він робить фрески, мурали та карикатури на злобу дня. Деякі роботи, напрочуд самого художника, стали пророчими: про Херсон, або про «Київ за два тижні».
«Тут написано “тато пішов до Києва за два тижні”, причому ця робота 2014 року.
Ось основна фаза, яка сталася 24 лютого, я був певен, що це станеться раніше, я вважав, що буде повномасштабна війна, до цього все йшлося. Коли почалося вторгнення, людям потрібно було щось однозначне, зрозуміле, щоб не було недомовок, і тому стиль робіт спростився і став доступнішим», – каже Ігор.
Він використовує персонажів картини “Крік” Мунка. Переписує і класику: “Бурлаків на Волзі”, “Трьох богатирів”. У скарбничці художника понад півтори тисячі робіт. Під час війни, вважає Ігор, художники повинні, озброївшись пензлем чи олівцем, творити.
«Художники мають на цьому фронті бути в перших рядах. Ми можемо робити маленькі скетчі, замальовки, тобто карикатура робиться швидко, вона реагує на найменший факт, миттєво. Україна виграє інформаційну війну, і ми, люди культури, на цій війні – бійці», – каже Поночевний.
Його виставки відбуваються в Європі, Україні, карикатури розлітаються по всьому світу. Художник каже, що й надалі відображатиме реальність, навіть якщо вона не подобається тим, кого він малює.
