Алла Пугачова звернулася до Мін’юсту РФ із проханням зарахувати її «до лав іноагентів своєї улюбленої країни» на знак солідарності з Максимом Галкіним. Про це співачка написала у Instagram.
«Прошу зарахувати мене до лав іноагентів моєї улюбленої країни, бо я солідарна зі своїм чоловіком, чесною, порядною і щирою людиною, справжнім і непідкупним патріотом Росії, який бажає Батьківщині процвітання, мирного життя, свободи слова і припинення загибелі наших хлопців за ілюзором. нашу країну ізгоєм і таким, що обтяжує життя наших громадян», – заявила Алла Пугачова.
Зазначимо, що заключну частину її звернення російські ЗМІ, які процитували лист, здебільшого навести не ризикнули.
Сам Максим Галкін раніше назвав безпідставним рішення російського Мін’юсту визнати його «іноземним агентом» – нібито політичну діяльність.
«Я торгівлею совістю не займаюся», – написав Галкін у Instagram.
У реєстрі фізосіб-«іноагентів», де Галкін став уже 23-м за рахунком, його «чекалася» група широко відомих діячів культури: музиканти Андрій Макаревич та Борис Гребенщиков, письменник Борис Акунін, кінорежисер Віталій Манський та інші.
Раніше прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков оголосив, що Максиму Галкіну “явно не по дорозі” з Кремлем.
Артист із самого початку російської інтервенції в Україні виступав із засудженням війни. “Ви молитеся про мир у Великдень і одночасно посилаєте крилаті ракети в житлові будинки”, – зауважив він, звертаючись до російського керівництва після обстрілу Одеси. Галкін також перераховував зібрані на його концертах кошти на допомогу українським біженцям.
Влада намагається продемонструвати обивателю, що «недоторканних» для них немає і навіть всенародного улюбленця буде карати, якщо нагорі вважатимуть це за необхідне, вважає головний редактор «Щоденного журналу» Олександр Риклін. На його думку, це насамперед «жахливий жест».
«Тим самим вони показують свою “нещадність”, – пояснює Риклін. – Очевидно, їм невтямки, що, включаючи до реєстру іноагентів всесвітньо відомих людей, вони вносять розбрат у свідомість навіть слухняних мас. Адже іноагенти, за ідеєю, зовсім не мали б бути популярними, і їх точно не повинно бути занадто багато, адже вони “ізгої”, “вороги народу”. Втім, у Росії давно вже ніхто всерйоз не розглядає це покарання як таке, що відповідає його первісному змісту, який при написанні документа намагалися вкласти в нього ретиві законодавці».
Максим Галкін багато собі дозволив, виступаючи на своїх концертах за кордоном і особливо не стримуючи себе, тому його вирішили показово покарати, щоб припинити на корені заразливий приклад, констатує Риклін: «Зрозуміло, що народного обурення це не викличе. Пугачову ж вони, вважаю, не зачеплять ніколи і за жодних обставин. Хоча, думаю, що Алла Борисівна в жодному разі мовчати не стане, а вона точно за словом у кишеню не лізе».
Ця історія одночасно показує і роздратування влади, яка бачить, що попри всі репресії кількість людей, які виступають проти кремлівської політики, не надто зменшується, зазначає журналіст: «Вони ж хочуть рабства та покірності, а з цього нічого не виходить. Максим додому не рветься, що з тих текстів, що він продовжує вимовляти публічно. Тому ущемити його особливо не вдасться. Не буде він виходити на сцену і оголошувати, що перед вами зараз виступить іноагент…»
До того ж, влада сама акцентує увагу на тих персонах, які усвідомлюють про свою незгоду з кремлівською політикою, резюмує головний редактор «Щоденного журналу».
Особливої логіки шукати в тому, що відбувається, не доводиться, у свою чергу, вважає соціальний психолог Олексій Рощин. На його думку, те, що зараз відбувається, схоже на «відкладену реакцію».
«Почасти це помста різного роду інакодумцям – помста, яку раніше не вдавалося продати, – уточнює співрозмовник «Голосу Америки». – Адже у свій час у Росії таки йшла боротьба двох веж – “ліберальної” і силовиків, які прагнула з усіх сил затягнути гайки. “Ліберальна” влада стримувала пориви силовиків, але з початком СВО (“спеціальної військової операції”; нагадаємо, що такий евфемізм, який використовує Кремль для позначення розв’язаної ним агресивної війни проти України – Г.А.), вона виявилася розгромленою і перестала існувати».
І зараз силовики, що називається, «дорвалися до сокири», підкреслює Рощин: «А оскільки з фантазією і креативністю у них справа погана, та й кругозір мислення дуже обмежений, то їм доводиться брати запопадливістю, гідною кращого застосування. Щодо Галкіна це ще й проявом мстивості не тільки й не так за його антивоєнні виступи, як за раніше показані пародії на Путіна. Він досить зло висміював президента. Тоді його репресувати не наважилися, а зараз настав час».
Схоже, влада вирішила зовсім відмовитися від химери під назвою розум і дати волю інстинктам, припускає соціальний психолог.
«До того вони явно не можуть стримати роздратування. Зрозуміло, що все не туди. Тому влада переходить на досить рефлекторні та ірраціональні дії. Це немов ситуація, коли людина в темряві відбивається від нападників на неї монстрів. Монстрів немає, зате дістається тим, хто потрапив під руку. Плюс вони взялися із старанністю присвоювати звання іноагентів тим, хто вже перебуває за кордоном і начебто не становить прямої загрози режиму. Це говорить про те, що влада категорично не хоче повернення додому неблагонадійної, з їхньої точки зору, публіки», – резюмує Олексій Рощин.
