За перший тиждень стримінгу на платформі Netflix американська драма “Хороша медсестра” (The Good Nurse) вийшла на перше місце у національному та глобальному рейтингу. Медичний детектив режисера Тобіаса Ліндхолма опинився в десятці найпопулярніших новинок віртуального ринку в 93 країнах, причому сумарна тривалість переглядів склала 68,3 млн. годин.
Фільм поставлений за сценарієм шотландського драматурга Крісті Вілсон-Кейрнс. Сценарій, у свою чергу, заснований на документальному детективі письменника Чарльза Гребера «Хороша медсестра: реальна історія медицини, божевілля та вбивства», що вийшов у світ у 2013 році. Автор книги докладно вивчив документальну історію серійного вбивці Чарльза Каллена. Той працював медбратом у кількох лікарнях у штатах Нью-Джерсі та Пенсільванії. Він вбивав пацієнтів, додаючи в лікарський розчин, який отримували через крапельницю, не прописані ним препарати, що призводять до смертельного результату.
Світова прем’єра фільму «Хороша медсестра» відбулася минулого вересня на міжнародному кінофестивалі в Торонто. На короткий час у жовтні Netflix випустив його до кінотеатрів із очевидною метою відповідати вимогам Академії кіномистецтв для майбутньої участі в оскарівських перегонах. Експерти пророкують йому номінації у кількох ключових категоріях.
Ангел і диявол
Чарльза Каллена заарештували 2003 року. Він зізнався у вбивстві приблизно сорока пацієнтів за 16 років роботи медбратом у дев’яти шпиталях Нью-Джерсі та Пенсільванії та був засуджений до 11 довічних тюремних термінів. Йому загрожувала страта, і щоб її уникнути, він погодився співпрацювати зі слідством і дати правдиві свідчення. Слідчі вважають, що Каллен міг відправити на світ до 400 пацієнтів.
Наприклад, вже в першому шпиталі, який прийняв його на роботу, він у кімнаті для зберігання ліків таємно вливав у мішечки для крапельниць смертоносні дози препаратів. Його колеги, нічого не підозрюючи, використовували ці мішечки для внутрішньовенних ін’єкцій своїм пацієнтам. Каллен зізнався, що щотижня отруював від трьох до п’яти мішечків.
Назва книги та фільму The Good Nurse при перекладі російською втрачає закладену в нього двозначність. Історично медична сестра це суто жіноча професія, і ґендерна приналежність явлена вже в самому російському слові «сестра». Звідси і необхідність ввести в ужиток «симетричне» слово «медбрат», хоча воно багатьом і не подобається. В Америці медбрата можна назвати просто nurse, у ході також такі варіанти, як male nurse або навіть murse. Дедалі більше чоловіків в Америці обирають цю професію. За даними Бюро трудової статистики США, 13.3 відс. сертифікованих nurses (RNs) у 2021 році – чоловіки, а у 2008 році їх було 7 відсотків.
Чому двозначність оригінальної назви важлива?
Тому що у фільмі нас знайомлять із двома nurses. Медбрат Чарльз Каллен та медсестра Емі Логрен. Перший лише здається добрим, друга, навпаки, повністю виправдовує це визначення. Власне, вона є головною фігурою цієї приреченої на крах дружби ангела і диявола. І ми дізнаємося про Емі набагато більше, ніж про Чарлі.
Емі Логрен – одинока мати з двома маленькими доньками, яка страждає на тяжку хворобу серця і змушена працювати медсестрою, щоб дочекатися медичної страховки, без якої їй не по кишені складна операція. Новим працівникам американських закладів охорони здоров’я в перші місяці страховка, як правило, не належить. Емі тримає свою хворобу таємно від адміністрації, оскільки небезпідставно побоюється, що її відразу звільнять, коли дізнаються про її проблеми зі здоров’ям.
Хорошу медсестру Емі Логрен втілила Джесіка Честейн, зігравши її гранично переконливо, без прикрашання та надриву. Глядаче співчуття її героїні гарантовано з першого кадру.
Овердоза правди
Що ж до Чарлі, то він такий самий новачок у цьому шпиталі, у відділенні інтенсивної терапії, як і Емі. Едді Редмейн віртуозно грає милого, доброго, безвідмовного хлопця, який знає всі тонкощі своєї нелегкої професії медбрата, на якого вона може покластися, який врятує, якщо треба. Не дивно, що миттєво стають друзями.
Судячи з розповідей Чарлі, у нього теж двоє маленьких дітей, але вони з дружиною розійшлися, і він зараз самотній. Чарлі та Емі зближуються, медбрат днює і ночує в її будинку, допомагає їй як бебісітер. Автори фільму натяками дають зрозуміти, що їхні стосунки мають суто дружній, платонічний характер.
Чим саме Чарлі зачарував Емі?
«Сором’язливістю, – розповіла реальна Емі Логрен журналісту Девіду Сміту, кореспонденту британської газети «Гардіан» у Вашингтоні. – Він так вкрадливо казав, що я миттєво відчула бажання захистити його і вся моя натура зосередилася на цьому. Я побачила, який він знає, він розбирався в ліках, у способах лікування, а мене тягне до людей розумніші за мене. Він сміявся моїм жартам. Так ми потоваришували».
Розбирався в ліках… Та вже як розбирався. Він знав, наприклад, що певна доза інсуліну та інших ліків для пацієнтів із певним діагнозом є смертельною.
Фільм майстерно, по-хічкоковськи тримає напругу. «Хороший медбрат» обертається лиходієм і монстром, але Емі цього до певного часу не знає. І лише поступово, багато в чому завдяки інформації, добутій парою слідчих, що розслідують підозрілі смерті, до неї приходить розуміння, що її нерозлучний друг навмисно убивав пацієнтів лікарні.
Розслідування щодо Чарлі, яке ведуть скрупульозні детективи Болдуїн і Браун (добротна робота акторів Намді Асомугі та телевізійного улюбленця Ноа Еммеріха), заходить у формальний глухий кут. Але саме Емі, яка вже повною мірою усвідомила, кого вона пригріла на грудях, допоможе слідству. За її згодою її розмови з Чарлі таємно записуються. Вона долає при цьому муки сумнівів. Адже вона фактично зраджує друга, «здає» його правосуддю. Назвемо речі своїми іменами. Емі стає «правдолюбом», яка всупереч заборонам керівництва госпіталю, який спочатку торпедував слідство, починає допомагати слідчим.
Те, як Честейн показує еволюцію своєї героїні, вважатимуться її блискучим акторським досягненням.
Честь та безчестя мундира
Як зазначають критики, фільм «Хороша медсестра» виламується із стереотипного ряду трилерів для серійних убивць.
Дон Сесіл, професор кримінології Університету Південної Флориди, як характерний приклад спекуляції на темі навела фільм «Монстр: історія Джеффрі Дамера», нещодавно випущений тим самим Netflix. У своїй книзі «Страх, правосуддя та сучасні злочини» вона розповіла, як реальні кошмари «перепаковуються» для потреб масової культури. Опорні моменти в цьому процесі – жінки як жертви, криваві інсценування злочинів і захват, що погано приховується вбивствами.
«Жанр посилює сенсаційну складову, оскільки цього вимагає ринок, – розповіла Сесіл у розмові з Ширлі Лі, оглядачем журналу «Атлантик». – Коли нам демонструють історії серійних убивць, то я не знаю, чи можна уникнути гіпербол».
Як наголошує у своїй рецензії на фільм Ширлі Лі, режисер Ліндхолм сповідує кардинально інший підхід. Режисер не зациклюється на фізіологічних подробицях злочинів на докладному дослідженні психіки Каллена. Натомість Ліндхолм фокусує увагу на професійному госпітальному середовищі, яке дозволило маніяку тривалий час чинити жахливі злочини. Його цікавить, чому не спрацювали численні механізми захисту здоров’я та благополуччя пацієнтів, чому ніхто не втрутився та не зацікавився підозрілою статистикою загадкових смертей. Адже підозрілому медбрату вдавалося легко перескакувати зі шпиталю до шпиталю. При кожному новому найманні ніхто не спромігся перевірити його історію хвороби.
Як зауважують критики, гідністю фільму можна вважати стриманість, з якою його автори описують рутинний госпітальний побут та очевидні недоліки практичної медицини. Вони не впадають у обвинувальний публіцистичний раж у дусі Майкла Мура і уникають спокуси сатиричного викриття, скажімо, такої персони, як госпітальний ризик-менеджер Лінда Гарран (акторка Кім Дікенс). Цей збірний образ можна було легко перетворити на суто негативний персонаж. Вона відстоює честь мундира, відбиваючись від питань слідчих, приховуючи від них ключові документи та намагаючись замовчувати факти. Але поступово вона починає розуміти, що йдеться про тяжкі злочини, і перестає замітати докази під килим. Такий непростий характер, що розвивається, що робить його переконливим.
“Симптом темного капіталізму”
Звісно, у тому, що «поганий медбрат» так довго чинив злочини, фільм недвозначно вказує на недоліки американської системи охорони здоров’я.
Чому не спалахнула червона лампочка тривоги в жодному з дев’яти госпіталів при першому ж підозрілому випадку? Чому їхні адміністрації не звернулися до поліції?
Адміністрації шпиталів побоювалися, що оприлюднюючи підозрілі інциденти, вони виявляться відповідачами в судах, куди звернуться члени сімей жертв. Будь-який такий випадок кидає тінь на весь шпиталь, і у нього можуть виникнути великі неприємності. Куди безпечніше їм здавалося звільнити підозрюваного медбрата з нейтральним формулюванням, яке дозволяло йому влаштуватися в іншу лікарню, благо в США давно відчувається гострий дефіцит сертифікованих медсестер.
«Щойно ми почали заробляти на людських стражданнях, – сказала Логрен в одному з інтерв’ю, – ми втратили нашу душу, і ці пацієнти перестали сприйматися людьми. Вони стали знаком долара. Вони стали просто діагнозом. Вони стали чимось, що можна експлуатувати. Ті, хто приймає рішення, знаходяться настільки далеко від ліжок хворих, що вони перестали турбуватися. Це певний симптом темного капіталізму, на що перетворилася наша система охорони здоров’я».
Після того, як відкрилася вся злочинна одіссея Каллена, до судів надійшли скарги сімей жертв. Як повідомлялося, всі позови були врегульовані поза судом, а умови грошових сеттлментів тримаються в таємниці.
Режисерові та драматургу довелося також вирішувати делікатну проблему прайвесі жертв маніяка. Довелося змінити їхні імена та конкретику діагнозів, щоб повторно не травмувати членів їхніх сімей.
Містер Каллен
Питання мотивації злочинів залишено творцями фільму відкритим. Коли екранному Каллену запитують, він відповідає так: «Вони мене не зупинили».
Драматург Крісті Вілсон-Кейрнс, відповідаючи на запитання журналу Esquire про мотивування Каллена, сказала: «Ми…
