З дня смерті найбільшого художника 20 століття минуло рівно 50 років. Музеї у всьому світі відзначають ювілей. Бруклінський музей мистецтв у Нью-Йорку «вшановує» знаменитого художника екстравагантною виставкою «Пабломатик». Це легко перекладається гра слів – «проблематичний» Пікассо. Скандал, сенсація і водночас давно відомий факт – його «кубицтво» був генієм та лиходієм одночасно. Принаймні стосовно жінок. Особливо якщо поглянути на це з точки зору сьогоднішніх цінностей руху MeToo.
Проти дев’яти полотен мізогініста Пікассо – картини тридцяти художниць жіночої статі та гумор однієї австралійської «стендапістки». Ханна Гетсбі, сатирик та зірка «Нетфлікс» коментує кожен експонат у спеціально записаному аудіогіді. Наприклад, пропонує порахувати неочевидні фалоси або розповідає про спокушання неповнолітньої натурниці Терези.
«Ханна дуже ясно каже, що я ненавиджу Пікассо. І ми у свою чергу любимо повторювати: Пікассо витримає і це», – розповідають куратори Кетерін Морріс та Ліза Смол. Вони вирішили вийти за рамки мистецтвознавчих табу. Пристрасті та дивацтва найплодовитішого художника в минулому столітті якщо й обговорювалися, то не засуджувалися.
«Він був художником свого часу, і все довкола працювало на те, щоб створити міф Пікассо у світі мистецтва. Він досяг неймовірної популярності, став, по суті, першою арт-знаменитістю в епоху мас-медіа. Ми маємо журнал «Life» від 1968 року з ним на обкладинці. Він сам собою був більш культовим, ніж його роботи. Культ Пікассо був занадто великий, щоб звалитися. І це факт, – визнають куратори. – Але ми живемо в такий момент історії, коли всім очевидно, що люди та події трохи складніші, ніж нас навчали у підручниках. Пікассо одна з таких “заміфологізованих” фігур, хоча він був просто людиною».
На мові руху MeToo така людина називається аб’юзер. Пікассо легко доводив своїх коханих до депресії та навіть самогубств. Усіх жінок він ділив «на богинь і підстилки». Причому найкоротший шлях із однієї категорії до іншої лежав через його постіль та палітру. І це стало темою сатири Ханни Гетсбі.
«Люди часто стоять перед полотнами Пікассо чи інших сучасних художників і відчувають, що мають недостатньо знань, щоб судити про це. І коли хтось такий, як Ханна Гетсбі, встає і каже якісь сміливі речі, це допомагає простим глядачам розкритись і сказати, що вони думають насправді. І ми дуже щасливі їм у цьому допомогти», – розповідають у Бруклінському музеї.
Але саме цей постулат, а не сама ідея поіронізувати на тему «геній та ґендер», викликав хвилю критики на адресу Бруклінського музею. Ось, що написав критик із газети New York Times Джейсон Фараго: «Нещодавно дорослій людині було незручно зізнатися, що авангардний живопис надто складний для нього… Гетсбі дав глядачам моральний дозвіл відвернутися від того, що кидав їм виклик, і ушляхетнити комфорт та кітч».
Ханна Гетсбі стоїть на своєму: Трамп, Вайнштейн та Пікассо зроблені з одного тесту.
Австралійська феміністка і комедіантка Ханна Гетсбі ставить під сумнів спадщину «мізогініста» та «аб’юзера» Пабло. Феміністський гумор підвищує продаж її книг, та й об’єкту жартів зайвий піар не заважає. Навіть через півстоліття після смерті Пабло Пікассо залишається найдорожчим європейським художником.
