– Білорусь не буде вторгатися в Україну. Принаймні не на нинішньому етапі війни, – каже аналітик в інтерв’ю Gazeta.pl. Те, що відбувається в Білорусі, на її думку, слід трактувати не так, як це здається на перший погляд.
Посилення відчуття загрози з боку Білорусі відбувається циклічно. Лукашенко виступає з промовою, в якій говорить про необхідність підвищення боєготовності збройних сил для зміцнення безпеки країни, віддає наказ про проведення навчань і перекидання військ. Це теж сталося за останній тиждень. Крім того, по всій території Білорусі оголошено терористичну загрозу та проведено мобілізаційні навчання. Крім того, до Білорусі відправили додаткових російських військових. Це викликало хвилю коментарів про те, що ситуація на північно-західних кордонах України стає небезпечною і зростає ризик прямого вступу Білорусі у війну.
– Навпаки. Лукашенко зараз робить усе можливе, щоб уникнути прямої участі у війні, каже Дайнер. Як не парадоксально, пояснює експерт, але саме цьому служать усі войовничі заяви, які регулярно лунають з вуст Лукашенка. – Варто зазначити, що білоруський диктатор акцентує увагу на загрозі з боку НАТО. Зокрема Польща та країни Балтії. Про Україну він згадує лише зрідка, – каже експерт. Лукашенко акцентує увагу на нібито загрозі з боку НАТО вже два роки, тобто з часу сфальсифікованих президентських виборів у 2020 році. У його розповіді саме Захід у той час, а особливо сусідні країни Альянсу, намагалися його скинути.
Як каже Дайнер, повідомлення про загрозу НАТО спрямоване проти Кремля. Їх можна сформулювати так: «Бачите, друзі, як нам загрожує цей небезпечний Захід, ми повинні стримувати його від агресії всіма доступними засобами, тобто тримати нашу армію на заході і півночі країни, нам нема чого направляти на кордон з Україною». – Кремлю зараз важко відкинути цей аргумент, оскільки він приймає його вже два роки, – каже аналітик PISM.
Лукашенко ніби говорить росіянам, що він робить те, що може. Він захищає кордони Союзної держави (організація, створена в 2000 році для інтеграції Білорусі та Росії) від потенційної агресії НАТО, і водночас підтримує російську агресію проти України, надаючи росіянам доступ до її території, баз, постачання та різноманітних ресурсів. такі як лікарні. – Добре, але сил більше немає, – описує Дайнер.
З боку білоруського диктатора скоріше не варто шукати ентузіазму прямої участі у війні. – Лукашенко розуміє, що йому це не на користь. Можливо, в перші три дні війни він думав інакше, коли міг сподіватися на спільний з Росією «парад перемоги» в Києві, але зараз він не має ілюзій, вважає аналітик PISM. На її думку, білоруський лідер точно не хоче сходити з Путіним. Тримаючись подалі від прямої участі у війні, ви збільшуєте свої шанси на виживання та простір для маневру в майбутньому. – Є, однак, різниця в міжнародному сприйнятті Росії як прямого агресора та Білорусі, яка підтримує цю агресію лише опосередковано, – каже експерт.
Дотримання такого курсу, безумовно, допомагає Лукашенку, тому що він не може бути впевнений у своєму суспільстві та армії. Від масових протестів до сфальсифікованих президентських виборів у 2020 році його ситуація складна, тому що він змушений залишатися при владі силою спецслужб. Вони поки що тримають суспільство в кайданах, але чи довго? Втягнення Білорусі у війну може поставити під загрозу цю невизначену стабілізацію.
– Насправді можете бути певні, що білоруси однозначно проти війни з Україною. Опитування кажуть, що навіть понад 90 відсотків. респондентів, які були б проти прямої участі в ньому білоруської армії, – каже Дайнер. Як він пояснює, білоруси однозначно пацифісти. У всякому разі, це була політика держави з часів незалежності. Рішуче неприйняття війни. – Якби зараз Лукашенко вирішив напряму вдатися до агресії проти України, наслідком міг би стати суспільний спалах і люди на вулицях, – каже аналітик.
Крім того, самі військові можуть бути проблемою. Від початку війни від білоруської опозиції не бракувало припущень, що якщо буде відданий наказ про напад на Україну, будуть повстання та дезертирство. Дайнер вважає, що Лукашенко не може бути впевнений у своїй армії. – Загалом Мінськ намагається переконати Кремль, що введення білоруської армії в Україну було б помилкою. Це дестабілізує Білорусь, створить джерело серйозних проблем на західному фланзі Росії, а натомість мало що дасть, пояснює аналітик.
Небагато, тому що значення білоруської армії невелике. «Три бригади в кращому випадку, максимум 15 000», – каже Дайнер. Крім того, вони були погано озброєні, оскільки Білорусь від початку своєї незалежності витрачала на армію скромні кошти. Протягом десяти років він становив трохи більше 1 відсотка ВВП. Крім того, зараз росіяни знищують армію свого номінального союзника. Влітку з деяких білоруських складів боєприпасів, яких російській армії найбільше не вистачало (наприклад, для 122-мм гаубиць), до Росії потягами доправляли окремі типи ракет. Зараз, за словами білоруської опозиції, на експорт йде навіть важка техніка у вигляді танків Т-72, що знаходяться на зберіганні. – Крім того, кордоном Білорусі та України є болота Полісся, район, який дуже важко атакувати, і українці півроку готували там оборонні позиції, – каже Дайнер.
Аналітик також пояснює, що заяви про створення в Білорусі якихось нових білорусько-російських сил, які можуть атакувати Україну, не відповідають дійсності. Минулого тижня Лукашенко заявив, що “розроблятиметься регіональне угруповання військ”, яке називають передвісником створення чогось нового. – З початку створення Союзної держави, тобто з 2000 року, існує лише регіональне військове угруповання, – каже Дайнер. Складається з білоруської армії та окремих російських військ. Бойові групи створюються з метою навчань або якщо учасник Союзної держави відчуває загрозу зовнішньої агресії.
– А Білорусь щойно заявила, що відчуває загрозу з боку Польщі та країн Балтії, тому у відповідь вводять війська. Відповідно до напрямку оголошеної загрози, російські військові наразі відправляються на полігони та бази в центральній та північній частині країни. Не до кордону з Україною, каже аналітик PISM. Він додає, що навіть якщо, згідно з деклараціями, близько 9 тисяч росіян приїдуть і приєднаються до 1000, які були в Білорусі раніше, це все одно не велика сила. Навіть якщо додати 15 тисяч білоруських військових. – Варто пам’ятати, що в лютому на цьому напрямку було 30 тисяч російських солдатів, і вони не могли впоратися, і це була незрівнянно краща армія, – каже Дайнер.
Однак аналітик зазначає, що ця війна показала, що не завжди потрібно бути впевненим у розвитку подій відповідно до того, що нам здається логічним. – Білорусь і Росія можуть робити речі, які з нашої точки зору будуть помилкою. Як і вся ця війна – помилка. Проте, навіть з таким застереженням, на мій погляд, Білорусь наразі робить усе можливе, щоб не бути прямою втягненістю в конфлікт, підсумовує він.
