Американські документалісти Джессі Мосс (Jesse Moss) і Тоні Гербер (Tony Gerber) запитали: що може статися 6 січня 2025 року, коли Конгрес збереться, щоб затвердити результати президентських виборів?
Підсумком їхніх роздумів, бесід з політиками, військовими та оглядачами стала незвичайна мокументарі (псевдодокументальний фільм) «Гра у війну» (War Game), яка демонструється в кількох містах США і найближчим часом буде доступна для стримінгу. Головна «фішка» картини – впливові політики, військові та інші ньюсмейкери грають у цьому напруженому трилері вигаданих авторами сценарію героїв. Фільм отримав світову прем'єру на міжнародному кінофестивалі Санденс на початку цього року.
У артхаусному кіноцентрі Film Forum у Нью-Йорку, де у ці дні демонструється «Гра у війну», пройшов цикл зустрічей з його авторами та учасниками. На одній із них побував кореспондент Російської служби «Голосу Америки».
Версія номер два
«Ми повинні вчитися на гірких уроках історії, у тому числі й зовсім нещодавньої, – сказав, перед переглядом, один із виконавчих продюсерів стрічки, телепродюсер Уоррен Літтлфілд, колишній голова телеканалу NBC. – Країна повинна знати весь піднебесний заколот 6 січня, щоб щось подібне не повторилося».
Продюсер повідомив, що імпульсом для цього кінопроекту став відкритий лист трьох відставних генералів Пола Ітона, Антоніо Тагуби та Стівена Андерсона до газети “Вашингтон пост”, опублікований у грудні 2021 року. Висловивши велике занепокоєння можливим розколом суспільства за підсумками майбутніх президентських виборів листопада 2024 року, генерали вказали на високу ймовірність здійснення набагато поганішого сценарію, ніж на попередніх виборах, коли праві екстремісти різних мастей штурмували Капітолій. У зв'язку з цим генерали порекомендували Міністерству оборони провести військову гру, щоб виявити слабкі місця у військових та правоохоронних структур.
Малюючи, очевидно, найгірший сценарій для 6 січня наступного року, автори фільму частково повторюють уже відомий перебіг подій чотирирічної давності, активно використовуючи кадри хроніки. І додають до них те, чого дуже багато американців хотіли б уникнути за всяку ціну. А саме: до розлюченого натовпу прихильників Капітолій прихильників президента, який не бажав визнати поразку, додалися окремі підрозділи Національної гвардії, розміщеної в столиці, і американської армії, включаючи кількох високопоставлених військовослужбовців. Звичайно, це уявна версія подій, яка розігрується у Ситуаційній кімнаті Білого дому. Її «зображають» апартаменти одного з готелів Вашингтона. А ось акторами виступають реальні політики, урядові та військові чиновники, що не має прецедентів в американському і, можливо, у світовому кіно.
Дискусію у Film Forum вів журналіст радіостанції WNYC Кай Райт, автор підкасту «Нотатки з Америки». Він зізнався, що пережив емоційний шок від перегляду фільму, жанр якого окреслив політичний хорор. У розмові взяли участь співрежисери фільму Джессі Мосс та Тоні Гербер, консультанти та продюсери військової гри відставний підполковник Олександр Віндман та колишня морпіх Джанесса Голдбек.
Поява Віндмана на сцені викликала гарячі оплески зали. Американський українець єврейського походження, як відомо, дав свідчення на процесі імпічменту президента Трампа.
Віндман наголосив на принциповій важливості підбору учасників для уявного мозкового штурму в ситуації, коли на карту поставлено майбутнє країни та демократії.
«Я не міг не згадувати дні, коли я сам давав свідчення у Конгресі, – зазначив він. – Правдивість – ось головний критерій, за яким ти увійдеш в історію. Я завжди вірив і продовжую вірити в американський народ, хоч і усвідомлюю високий рівень радикалізації суспільства. Коли знайомишся з поглядами окремих радикальних груп, то здається, що ми живемо з ними на різних планетах».
У час кризи
На думку Тоні Гербера, фільм «роззброює» глядача, створюючи придуманий фейковий простір та насичуючи його абсолютно реальними персонажами. «Нам подобається балансувати на тонкій межі між белетристикою та документальністю, – сказав він. – На екрані виникає театралізована алхімія, і залучений до інтриги глядач отримує емоційний удар».
Кая Райта зацікавила, як творці фільму змогли отримати реальних політиків і чиновників для такого провокаційного проекту.
«Ви здивуєтеся, але ми з Тоні (Гербером) ніяк не контролювали процес кастингу, – відповів Джессі Мосс. – Цим повністю займалися Джанеса Голдбек та її люди (у числі консультантів був і політик-неоконсерватор Білл Крістол. – О.С.).
У цій грі беруть участь представники останніх п'яти президентських адміністрацій. У Ситуаційній кімнаті триває безперервне засідання. Керує мозковим штурмом новообраний президент Джон Хотем, якого втілює на екрані колишній губернатор Монтани Стів Буллок. Йому складає компанію команда радників, які одночасно стежать за перебігом збройного конфлікту і за інформаційною війною, що розгортається. У президентській команді – колишні сенатори Даг Джонс та Хайді Хайткамп, відставний генерал-майор Національної гвардії Меріленда Лінда Сінгх, відставний генерал-лейтенант Джеффрі Бьюкенен, заступник голови канцелярії міністерства внутрішньої безпеки США Елізабет Ньюманн та інші помітні постаті ваших.
Команді законного президента протистоять праворадикальні діячі та угруповання. кандидата в президенти, що програв, вигаданого губернатора Роберта Стрикленда грає не чиновник або політик, а професійний актор Кріс Коффі. Автори вигадали екстремістську організацію «Орден Колумба», в якій вгадуються трампістський рух «Зробимо Америку знову великою» (MAGA), а також конспірологічна секта QAnon і такі напіввоєнізовані угруповання, як «Горді хлопці» та «Хранителі клятви».
Двоє відставних військових, Крістофер Голдсміт та Кріс Джонс добре знають настрої ветеранського співтовариства, глибоко розчарованого політикою Білого дому. Вони представляли аргументацію лідерів бунтівників.
«Ми не сумнівалися, – сказав Гербер, – що Джанеса та її команда знайдуть правильних людей по обидва боки барикад, відвертих і переконаних у своїй правоті, ну а якщо в комусь можна запідозрити нещирість, то хіба це не властиво окремим політикам? І хіба не цікаво опинитися всередині Ситуаційної кімнати та спостерігати, як виконавча влада приймає доленосні рішення у кризових ситуаціях?».
Момент істини
Нарратів фільму заснований на шестигодинній рольовій грі, розробленій компанією Vet Voice Foundation, якою керує Джанесса Голдбек. Перша відкрита лесбіянка у Корпусі морської піхоти, вона займалася військово-інженерним проектуванням та будівництвом. У фільмі вона має подвійну роль. Вона виступила співпродюсером гри, а також «подарувала» свій голос губернатору Аризони, який на екрані не з'явиться.
Як відзначають рецензенти, War Game це не єдина рольова гра, яка покликана допомогти владі країни та її військовому командуванню підготуватися до антиурядових виступів тих, хто має намір шляхом насильства заперечувати результати президентських виборів 2024 року.
Що, якщо події 6 січня 2021 року у тому чи іншому вигляді повторяться? За статистикою приблизно кожен п'ятий бунтівник, який постав перед судом за участь у подіях 6 січня, у різні роки служив у Збройних силах країни. Можна ще згадати відкритий лист 124 відставних генералів та адміралів, датований травнем 2021 року, в якому вони підтримали фальшиву тезу про те, що Джо Байден «вкрав» вибори 2000 року у Дональда Трампа.
На думку оглядача британської «Гардіан» Едрієн Хортон, військова гра Vet Voice Foundation відрізняється від інших подібних ігор набагато більшим ступенем абстракції.
«Що характерно, War Game не називає на ім'я слона в кімнаті, – зазначає вона. – Водночас, концентруючи увагу на ширшій панорамі політичного екстремізму в США».
Події розпалюються з кожним кадром. Моментом істини можна вважати відеопослання, що облетіло всі ЗМІ та соціальні мережі. Високопоставлений генерал закликає військовослужбовців відмовитись виконувати накази президента, тобто головнокомандувача, і перейти на бік «реального» лідера, у якого нібито відібрали перемогу на виборах. У цьому персонажі легко вгадується генерал Майкл Флінн, колишній радник Трампа з національної безпеки, який закликав його запровадити воєнний стан та провести нові президентські вибори під наглядом військових.
Довгограюча небезпека
Порядок денний дня множить питання, одне одного болісніше. На тлі вагань Національної гвардії столиці чи розумно мобілізувати нацгвардію в інших штатах? Чи федеральний уряд повинен брати участь у придушенні збройних вилазок проти законодавчих зборів штатів? І чи вправі президент вдаватися до Закону про повстання, щоб за допомогою військових і гвардійців придушити збройний заколот?
Тоні Гербер вважає небезпеку такого розвитку подій «довгограючою».
«Ця проблема, – каже він, – зовсім не метастазує за один день. Вона зріє роками. І ми, як нація, повинні запитати себе, як ми дійшли до такої точки в нашому розвитку. Наш фільм намагається зрозуміти мотиви, за якими хлопці та дівчата, відслуживши у військових частинах за океаном, повертаються додому, насичені радикальними ідеями».
Як зазначає Едрієн Хортон, такий сценарій подій за всієї його екстремальності в сьогоднішній поляризованій Америці багато хто вважає цілком ймовірним.
«Це зовсім не версія з розряду чистих теорій, – каже Джессі Мосс. – Якщо навіть дуже невелика частина наших військових, які перебувають на діючій службі, солідаризується з кандидатом, який програв президентські вибори, це може дестабілізувати країну і поставити демократію під загрозу».
Кінооглядач «Нью-Йорк таймс» Манола Даргіс вважає, що глядач фільму від напруги «кусатиме нігті».
Ця гра має одне незаперечне правило, пише Даргіс. Президент-елект та його команда мають за шість годин придушити заколот та забезпечити мирний перехід влади. Джессі Моссу та Тоні Герберу вдалося, як вважає критик, «впевнено запакувати всю інтригу о півтори годині, що не дає глядачеві занудьгувати».
Безперечно, наявність у ігровому полі таких помітних постатей, як «правдолюб» Віндман і відставний генерал Уеслі Кларк, який командував об'єднаними силами США та НАТО в Європі, підвищує значущість міркувань і…
