Чеський письменник Мілан Кундера, автор роману «Нестерпна легкість буття», помер у вівторок, у своїй паризькій квартирі, після тривалої хвороби у віці 94 років.
Він прожив у Парижі майже п’ять десятиліть, після того, як емігрував із Чехословаччини, коли там правив комуністичний режим.
Прем’єр-міністр Франції Елізабет Борн заявила, що Кундера – це «письменник і голос, якого нам не вистачатиме. Його творчість – це водночас глибоке, людське, інтимне та далеке дослідження».
Письменник народився в Брно в 1929 році, але в 1975 році емігрував до Франції після того, як зазнав остракізму за критику радянського вторгнення в комуністичну Чехословаччину в 1968 році, коли було придушено рух за ліберальні реформи «Празька весна».
Кундера рідко давав інтерв’ю, вважаючи, що письменники повинні говорити через свої твори, і жив далеко від сторонніх очей.
Його колега, чеський письменник Карел Гвіздала, розповів чеському телебаченню, що бачив свого друга останній раз у листопаді минулого року, і той уже був у поганому стані.
«Я пам’ятаю, що на лікарняному ліжку, яке було в нього вдома, лежала лише одна книга – «Чума» Альбера Камю», – сказав Гвіздала.
Президент Чехії Петро Павло назвав Кундеру «письменником світового масштабу».
«Своєю долею він символізував багату подіями історію нашої країни у XX столітті», – сказав Павло, – «Спадщина Кундери житиме у його творах».
Багато років письменнику пророкували Нобелівську премію, яку він так і не отримав. Але його книги перекладені десятками мов, і він любимо мільйонами читачів.
Приймаючи Єрусалимську премію у 1985 році, Кундера сказав: «Мені приємно думати, що мистецтво роману прийшло у світ як відлуння божого сміху».
У тому ж році в інтерв’ю газеті «Нью-Йорк Таймс» Кундера пояснив, що рухає ним як письменником, а також свою зневагу до саморефлексії.
“Лише той літературний твір, який розкриває невідомий фрагмент людського існування, має причину для існування”, – сказав він в інтерв’ю – “Бути письменником – це не означає проповідувати істину, це означає відкривати її”.
Перший роман Кундери «Жарт» був опублікований в 1967 році і був уїдливою характеристикою чехословацького комуністичного режиму і правлячої партії, членом якої він все ще був.
Зрештою, він залишив надії на те, що партія може бути демократизована, і переїхав до Франції. Через чотири роки він був позбавлений чехословацького громадянства.
Якось Кундера сказав одному з інтерв’юерів, що вважає себе французом, а не емігрантом, і наступні романи писав французькою мовою.
Після «оксамитової революції» 1989 року, внаслідок якої в Чехословаччині було мирно повалено комуністичний режим і встановлено прозахідну демократію, Кундера лише зрідка робив публічні візити на батьківщину, але в тиші відвідував друзів та родичів.
2019 року він відновив чеське громадянство.
У 1976 році Кундера заявив французькій газеті Le Monde, що називати його твори політичними – значить надмірно спрощувати, і тим самим затушовувати їхнє справжнє значення, проте його книги часто мали політичний відтінок.
«Книга сміху та забуття» Кундери (1979) – розповідь, що складається з семи частин і показує здатність тоталітарних режимів прати частини історії та створювати альтернативне минуле, – твір, який газета New York Times у своїй рецензії назвала «геніальним».
Його найвідоміша книга – «Нестерпна легкість буття» (1984), дія якої відбувається під час «Празької весни» у 1968 році, коли в Чехословаччині проходили демонстрації та акції протесту, які були жорстоко пригнічені.
У 1988 році за цією книгою було знято фільм режисера Філіпа Кауфмана з Денієлом Дей-Льюїсом і Жюльєтт Бінош у головних ролях, який отримав дві номінації на премію «Оскар».
