Про смерть музиканта повідомляється на сайті студії Electrical Audioвласником якої був Альбіні. Причиною смерті став серцевий напад.
Стівен Альбіні народився у каліфорнійській Пасадені у 1962 році. У ранньому віці він грав на бас-гітарі в підліткових групах, надихаючись на той час панк-сценою — зокрема, особливий вплив на нього зробили піонери американської панк-культури. Ramones. У 1980-х він почав робити перші кроки в музичній індустрії, записуючи в Чикаго інших музикантів на лейблі Ruthless Records.
Першим помітним гуртом, у якому Альбіні виступив у ролі виконавця, став колектив Big Black. Гурт не досяг комерційного успіху, але виявився помітною подією у важкій музиці американського андеграунду: бенд, який виконував на чолі з Альбіні навмисне «сирою», різкий панк- та нойз-рок із провокаційними текстами, встиг записати два альбоми.
У 1987 році, через п'ять років після запуску проекту, Big Black розпалися (проте 2006 року возз'єдналися для короткого реюніону).
Незабаром після розпаду Альбіні зібрав новий гурт. Rapeman (згодом музикант шкодував про назву проекту — з англійського «Насильник»), а 1992 року зібрав Shellac – Ще один експеримент музиканта з нойз-рок-звучанням. Новий колектив виявився продуктивнішим у порівнянні з Big Black — Shellac випустили п'ять альбомів. 17 травня 2024 року на світ має з'явитися платівка To All Trains — шостий альбом, який буде випущений після десятирічної перерви. Альбіні не дожив до його виходу лише десять днів.
Хоча власні проекти Альбіні-виконавця зайняли певну нішу в андеграудному року, куди велику роль в індустрії зіграв його талант продюсера — або, як він сам вважав за краще називати себе, звукоінженера. За свою кар'єру Альбіні записав кілька тисяч музикантів, починаючи від невеликих альт-рокерських колективів до ветеранів сцени та класиків року.
Так, у 1988 році Альбіні був запрошений до роботи над студійним дебютом групи Pixies. Бостонський колектив разом із Альбіні записав сюрреалістичну панк-пластинку Surfer Rosa; головним хітом альбому – та й усієї кар'єри гурту – став мелодійний трек Where is My Mind (докладніше про альбом Surfer Rosa «Голос Америки» розповідав у нашому музичному дайджесті).
Робота Альбіні з Pixies надихнула Курта Кобейна — притому настільки, що він запросив саунд-продюсера для запису свого останнього альбому. In Utero (Про цей альбом читайте на нашому сайті).
Кобейн зізнавався, що вибір ліг на Альбіні через кохання фронтмена Nirvana до вищезгаданого Surfer Rosa і також дебютного альбому гурту The Breeders – теж спродюсованому Альбіні.
В альбомі In Utero, заради запису якого Альбіні відвіз музикантів у засніжену глухість штату Міннесота, чітко простежується стиль самого звукоінженера. Це сирий, слабо оброблений звук із ніби приглушеним вокалом; запис при цьому вевся одночасно для всіх інструментів, не поділяючи – як це часто роблять лейбли – музикантів окремо і пізніше зводячи воєдино.
Ці та багато інших звичок виділяли Альбіні серед інших його колег по цеху. Наприклад, його відомим підходом було обмеження ролі самих продюсерів під час запису — на його думку, їхня панування над самими музикантами негативно впливає на творчий процес.
Nirvana, The Breeders та Pixies були лише одними з численних рок-зірок, з якими співпрацював Альбіні. Серед інших – Джиммі Пейдж і Роберт Плант з Led Zeppelinвідома гітаристка Пі Джей Харві (зокрема, її знаковий альбом Rid of Me), британські рокери Bush, Джоанна Ньюсом з її інді-фолк-записом Ys і багато інших.
«Стів був героєм для всіх нас, нашим другом та наставником, — йдеться у некролозі на сайті Electrical Audio. — Він був одним з найбільших інженерів звукозапису, що нині живуть, невпинно присвятив себе збереженню творчості груп і артистів, з якими він працював. Він розглядав запис майже як етичний імператив документування музики навколишнього світу».
