Як повідомляють російські та світові ЗМІ, Росія вирішила бойкотувати премію «Оскар»-2023 і не збирається висувати свій фільм у номінації «міжнародний ігровий фільм».
Голова Російського оскарівського комітету режисер Павло Чухрай пішов з цієї посади після того, як Президія Національної академії кінематографічних мистецтв і наук Росії прийняла рішення не висувати картину від Росії на здобуття цьогорічної премії «Оскар». Про це рішення академія повідомила на своєму сайті. Павло Чухрай, син знаменитого режисера відлигової епохи Григорія Чухрая, отримав номінацію на «Оскара» у 1997 році за фільм «Злодій».
Слідом за Чухраєм, який очолив оскарівський комітет після смерті його багаторічного голови режисера-оскароносця Володимира Меньшова («Москва сльозам не вірить»), комітет залишили кілька відомих кінематографістів, включаючи режисера Андрія Звягінцева та продюсера Сергія Сельянова.
Кінокритик Леонід Павлючик повідомив у своєму Фейсбуці, що на знак протесту також вийшли з комітету режисери Віра Сторожова та Володимир Котт.
Президія Національної кіноакадемії Росії затверджує склад комітету з висування російського фільму на здобуття премії «Оскар» у номінації «найкращий міжнародний ігровий фільм». Раніше, до 2020 року, ця номінація називалася «найкращий фільм іноземною мовою».
На премію «Оскар» у цій категорії кіноспільноти всіх країн світу можуть висувати картини, спродюсовані за межами США з переважно неангломовними діалогами, які демонструються у комерційному прокаті з 1 січня до 31 грудня 2022 року.
Російські картини тричі ставали лауреатами премії «Оскар» у номінації «Кращий фільм іноземною мовою». Це «Війна та мир» Сергія Бондарчука (1968), «Москва сльозам не вірить» Володимира Меньшова (1981) та «Стомлені сонцем» Микити Міхалкова (1994). Документальний фільм «Розгром німецьких військ під Москвою» Леоніда Варламова та Іллі Копаліна отримав «Оскара» у документальній категорії 1943 року.
Минулого року від Росії висунули фільм «Розтискаючи кулаки» режисера Кіри Коваленко, учениці Олександра Сокурова, але він не увійшов до шорт-аркуша номінації. Останнім фільмом, який потрапив до фінальної п’ятірки від Росії, стала драма Андрія Звягінцева «Левіафан» у 2015 році.
Як повідомляють російські ЗМІ, у лонг-листі російських фільмів, з яких передбачалося вибрати номінанта на «Оскар», було 122 картини.
Протягом багатьох років відбір критикують як неефективний і не відповідає запитам і смакам членів Американської кіноакадемії, що голосують.
Як зазначає видання «Голлівуд ріпортер», рішення Михалкова, яке підтримала певна частина російських кінематографістів, є «ще однією ознакою відмови Росії від контактів із західним світом». Видання зазначає, що оголошення про бойкот довелося на період різкого зростання напруженості між Вашингтоном і Москвою після повномасштабного вторгнення Росії в Україну і агресії, що триває.
За даними «Голлівуд ріпортер», рішення не надсилати фільм на «Оскари» стало «сюрпризом» для Чухрая. Він сказав агентству AFP, що це рішення було ухвалено «за його спиною».
Після агресії Росії проти України низка великих міжнародних кінофестивалів скасувала покази російських фільмів, спродюсованих за участю державних структур. Проте Канни не пішли на цей крок і всупереч протестам українських кінематографістів залишили у конкурсній програмі фільм Кирила Серебренникова «Петрови в грипі».
Ряд російських оглядачів вважають спірним і невірним рішення не висувати російський фільм на здобуття премії Американської кіноакадемії.
Сергій Сичов у «Известиях» зазначає, що «премія ця — далеко не лише американська, бо голосують за неї кінематографісти всього світу. І багато хто з них гаряче виступає проти скасування російської культури і тим більше кінематографа».
«Можливо, на тлі політичних подій якраз увага до російської картини була б підвищеною, – зауважує він далі. – Її б обговорювали, про неї писали б. Крім того, ніхто не знає, якою буде політична обстановка за кілька місяців, коли буде складено короткі списки оскарівських претендентів. Російській картині це також могло б допомогти».
Режисер-документаліст, член Американської кіноакадемії Сергій Дворцевий також виступив за те, щоб російський фільм висунули на «Оскар».
«Якщо ми закриватимемося від світу і наше кіно не конкуруватиме з найкращими закордонними картинами, то воно, звичайно ж, впаде за рівнем, – цитують «Известия» Дворцового. – Це неминуче. При цьому я голосую, я член Академії «Оскар», але не можу вирішувати, який фільм буде висунуто від Росії, бо до нашого оскарівського комітету мене так ніхто й не покликав. Причина? Не знаю, чи треба запитати голову комітету. Але висувати когось від Росії точно потрібно».
“Мені здається, що вибирати фільм, який представлятиме РФ у країні, яка, по суті, заперечує зараз існування Росії, просто безглуздо”, – сказав Микита Міхалков у розмові з ТАРС.
Він заявив, що припинив участь у Російському оскарівському комітеті, наголосивши на необхідності в цій організації. Цікаво, що його брат, Андрій Кончаловський, член Оскарівського комітету вважає, що Росія має висунути фільм, «незважаючи на політичну обстановку». Його думку поділяє колега з комітету режисер Олексій Учитель.
«Досить плазати!»: Під цим гаслом на сторінках «КП» з Микитою Міхалковим солідаризувалися актори Марія Шукшина, Ольга Будіна та режисер Юрій Кара.
«Та все просто. Якщо західний світ вирішив скасувати Росію по всіх напрямках — спортсменів, акторів, музикантів і просто всіх росіян без розбору, то чому ми маємо орієнтуватися та співпрацювати з американською кінопремією? Надсилати туди фільми, щоб їх розглядали на можливість преміювання. Комусь там взагалі наші справжні фільми та побут цікаві? (Окрім як у лубочному виконанні Андрія Звягінцева, Кирила Серебренникова, Кантемира Балагова та інших надреалістів, які люблять вивернути навиворіт жахи та кошмари життя в мракобісній Росії)» – вважають прихильники відмови.
Повідомляється, що Міхалков давно плекає ідею створення на пику американцям якоїсь «Євразійської кіноакадемії», яка, за його задумом, вручатиме свої премії.
На думку Шукшиної, «наша країна тільки-но почала звільнятися від впливу Заходу і просувати вітчизняні фільми з «рідними російській людині цінностями та поглядами». Саме на цьому, а не на підлещуванні перед «Оскаром», і варто зробити акцент, на думку актриси.
На прохання Російської служби «Голосу Америки» ситуацію прокоментували кінокритик Катерина Барабаш, режисер Роман Качанов та телерадіоведучий Давид Шнейдеров.
Катерина Барабаш: «Прекрасна новина! Навіщо нам «Оскар» – нехай вони пробиваються до нас на «Золотого орла». Та й Фолкнер нам не потрібний, і Стейнбек, і Фітцджеральд. Ми маємо Михалков і Прилепін – їх духовності вистачить на всю російську культуру. Сподіваюся, тепер Микита Сергійович продасть на аукціоні свою статуетку, а на виручені гроші придбає кілька цинкових трун – у світлі останніх подій це дуже актуальне витрачання. Жаль тільки, що Американська кіноакадемія дуже засмутиться. Жаль їх. Але, звичайно, нічого ні нового, ні дивного у рішенні проігнорувати «Оскар» немає, як і в тому, що Михалков ухвалив це рішення одноосібно, за спиною членів комітету Оскару. З іншого боку – шкода, що втратили шанс зайвий раз звинуватити Захід у русофобії, – зрозуміло, ми пролетіли б з номінацією, а Микита Сергійович тут як тут – «ага, звірячий оскал русофобії!». Трохи дивує лише факт покірного ухвалення більшістю членів оскарівського комітету такого стану справ. Хоча якщо вдуматись – то й це вже справа звична».
Роман Качанов: «Думаю, справа не в тому, що «вистачить плазути перед Заходом», а в тому, що зараз під час агресії проти мирної України навіть заїкатися про «Оскар» смішно, просто пошлють Зрозуміло, що та чи інша кінострічка може бути нескінченно далека від лінії партії, але просто сама етикетка «російське» винятково токсична. Політично нейтральне кіно створюватиме ілюзію нормальності. Тут високохудожнє кіно знімають, там убивають та катують. Але це десь в іншому вимірі. Ні, не в іншому. Російська кінопродукція та кінематографісти довго, незрозуміло скільки, будуть малорукопожатні. Та сама ситуація з російською мовою в кіно. Він однозначно асоціюється з російським кіно, і, отже, кіно російською – російське. Має пройти значну кількість часу та застосовані значні зусилля, щоб кіно російською мовою не було пов’язане з Російською Федерацією та сприймалося просто як американське чи європейське кіно російською мовою. Ось таке кіно зможе повернутися до оскарівської історії, і те, напевно, не скоро».
Давид Шнейдеров: «Я щиро вважаю, що Оскарівський комітет Росії зараз можна з повною підставою вважати «так званим», тому що з нього вийшли номінант «Оскара» Павло Чухрай, який очолював його, номінант Оскара Андрій Звягінцев, продюсер Сергій Сельянов і чудовий режисер Микола Досталь. Вчинок «комітету» є непоправною дурістю, абсолютно огидним вчинком по відношенню до всього російського кіно. Премія Оскар від відсутності російських фільмів не постраждає. Вона її навіть не помітить. А ось те, що наше кіно самоізолюється і поступово перетворюватиметься на найгіршу версію Боллівуду (збиральна назва розважальної кінопродукції Індії. – Ред.). або, скажімо, кіно Нігерії, яке ніхто у світі, окрім населення цих країн, не дивиться, це абсолютно очевидно. На мій погляд, треба припиняти існування Оскарівського комітету Росії, або набирати новий, із пристойними людьми. А Микиті Сергійовичу слід влаштувати перед входом до Спілки кінематографістів автодафе своєї оскарівської статуетки, і в присутності преси її урочисто спалити. Вчинок “комітету” жорстокий, аморальний, підлий до режисерів, яких навіть не повідомили, Якийсь ідіотський привід, що не знайшлося приміщення для засідання. Загалом усе як завжди».
«Тобто зал для засідання Президії Кіноакадемії у них знайшовся, – іронізує на своїй сторінці у Фейсбуці кінознавець В’ячеслав Шмиров, – а зал для засідання Оскарівської комісії, заснованої Президією, немає. Мабуть, у Москві немає інших залів. Усі пішли на фронт».
95-та церемонія вручення премій Американської кіноакадемії «Оскар» за 2022 рік відбудеться 12 років.
