У Парк-Сіті та Солт-Лейк-Сіті (Юта) 23 січня відкривається 41-й фестиваль незалежного кіно Санденс. За роки існування улюблене дітище Роберта Редфорда стало форпостом незалежного кіно, який дав старт сотням низькобюджетних та авторських кінострічок молодих та початківців кінорежисерів з усього світу. Черговий огляд, який триватиме до 2 лютого, як і раніше, структурує програму з кількох ігрових та документальних секцій.
Як і в минулі роки, напередодні відкриття огляду Інтернет сповнений рекомендацій кіноекспертів. Хто потенційні фаворити та хто може претендувати на головні нагороди Санденса-2025?
Подорож буде небезпечною
Великий інтерес викликає ремейк знаменитої картини «Поцілунок жінки-павука» (Kiss of the Spider Woman), що стосується теми дискримінації геїв. Нагадаємо, що оригінальний фільм 1985 року був знятий бразильським режисером Ектором Бабенком і приніс «Оскару»9 Бродвеї було поставлено мюзикл за мотивами фільму, який здобув кілька премій «Тоні».
Історію зворушливого зближення та трагічної загибелі Молини та Валентина, жертв поліцейського режиму, знову переносить на екран режисер Білл Кондон («Боги та монстри», «Сутінки. Сага», «Дівчата мрії», «Красуня і чудовисько»), сам відкритий гей, сплітає політичну драму про військовий терор в Аргентині 80-ті роки з екстравагантними дивертисментами голлівудського квір-шоу. Мексиканець Дієго Місяць грає Валентина, а Моліну – американець Тонатіу. Дженніфер Лопес у подвійній ролі Місяця та Аврори може «вкрасти» глядацьку увагу, як вважає фестивальний відбірник Камерон Ашаріан. На його думку, «Поцілунок жінки-павука» – найважливіший етап кар'єри 55-річної Лопес, що демонструє її невитрачений танцювальний та вокальний потенціал.
Для режисера Джастіна Ліна “Останні дні” (Last Days) можна вважати поверненням до авторського стилю його давнього, але пам'ятного дебюту “Завтра пощастить більше” (Better Luck Tomorrow), захоплюючої драми про молодих американців азіатського походження. За останні двадцять років Лін поставив п'ять фільмів комерційно успішного, але відверто спекулятивного франчайзу “Форсаж” (The Fast and Furious) та кілька телепроектів.
Головний герой «Останніх днів» 26-річний місіонер Джон Аллен Чау вирушає у небезпечну подорож на край світу. Острів Норт-Сентінел у Бенгальській затоці є місцем проживання войовничих аборигенів, які відкидають будь-які контакти із зовнішнім світом. Чау намагається звернути це плем'я до християнства. Але детектив з Андаманських островів має намір припинити ці спроби, побоюючись його життя. Сюжет трилера ґрунтується на реальній трагічній долі ідеаліста Чау, якого грає британець Скай Янг.
Погляд у минуле
Двічі учасник Санденса режисер Ділан Сатерн зняв картину “Штука з пір'ям” (The Thing with Feathers), адаптацію бестселера Макса Портера “Скорбота це штука з пір'ям”. Молодий батько двох хлопчиків переживає раптову смерть своєї дружини. Поступово він втрачає відчуття реальності. Йому здається, що його переслідує якась зла сила, яка оселилася в його квартирі, яку він ділить із синами. Бенедикт Камбербатч впевнено обживає складний характер батька, психіка якого не справляється із травматичним шоком від втрати.
У центрі романтичної комедії «Весільний банкет» (The Wedding Banquet) режисера Ендрю Ана – поєднання у житті емансипованої сучасної родини американців корейського походження. У цій заплутаній історії фігурують грінкарта, запліднення in vitro і, звісно, весільне свято. Сценарій разом із режисером написав Джеймс Шамус, маститий драматург та продюсер, який був співавтором сценарію класичної комедії 1993 року з тією ж назвою від режисера Енга Лі.
Подарунком для фанатів Джона Леннона стане документальний фільм “Один на один: Джон і Йоко” (One to One: John & Yoko). Його світова прем'єра відбулася на минулорічному Венеціанському кінофестивалі. Це копітке та майстерне дослідження тимчасового відрізка в 18 місяців, які Джон та Йоко прожили у Грінвіч-Вілледжі на початку 70-х років. Родзинкою фільму можна вважати відновлену плівку запису благодійного концерту на користь дітей-інвалідів.
Це єдиний повноформатний виступ Леннона після розпаду The Beatles. Співрежисери Кевін Макдональд та Сем Райс-Едвардс проробили велику роботу, працюючи в архівах кінофотодокументів та розмовляючи з очевидцями. Унікальні відеокадри та фотографії дозволяють відтворити спосіб життя зіркової пари, що відкривала для себе різні грані ньюйоркського життя.
Софі Хайд, режисер і сценарист з Австралії, ветеран Санденса, представить свою нову стрічку Джимпа (Jimpa). Раніше тут демонструвалися її картини «Тварини», «Удачі тобі, Лео Гранде». У новому фільмі британка Олівія Колман зіграла матір проблемного хлопця, якого вона везе до Амстердама, щоб відвідати дідуся-гея. Його, увімкнувши на повні оберти природну ексцентричність, зіграв 79-річний Джон Літгоу. «Чудове дослідження конфлікту поколінь та промовистий прояв солідарності з громадою LGBTQ+», – так характеризують фільм відбірники фестивалю.
Уральські зомбі
До конкурсної секції світового документального кіно включено українську стрічку «2000 метрів до Андріївки» (2000 Meters to Andriivka). Режисер Мстислав Чернов удостоївся “Оскара” за свій попередній фільм “20 днів у Маріуполі”, який раніше отримав премію публіки на фестивалі Санденс. Нову його картину також присвячено війні Росії з Україною. Це розгорнутий репортаж про звільнення від агресорів села Андріївка під Бахмутом на Донеччині підрозділами 3-ї окремої штурмової бригади ЗСУ. Чернов та його колега, фотограф агентства Associated Press Олександр Бабенко, відобразили фронтові будні українських військових.
«Фільм створений для того, щоб помістити глядача прямо на поле бою, поряд з військовими, щоб побачити і відчути їхній досвід і те, як це бути там», – цитує Чернова сайт «Бульвар Гордона». Зйомки розпочалися у вересні 2023 року, робота над картиною тривала близько півтора року.
«Мстислав Чернов повертається (до Санденса) вражаючим портретом життя в окопах, – пише, представляючи фільм, програміст Судіп Шарма». – У цій картині тотальної війни ми бачимо, що за зброю взялися люди, які кілька років тому були мирними громадянами… Це мужній погляд на страх війни».
За майже три роки повномасштабної війни проти України російська присутність на великих світових кінофорумах помітно скоротилася внаслідок негласного бойкоту та свого роду «культурних санкцій». Зрозуміло, такі обмеження не стосуються фільмів, критичних стосовно нинішнього кремлівського режиму, які малюють об'єктивну картину війни та фашизації Росії.
Один із таких фільмів, датсько-чеський «Містер Ніхто проти Путіна» (Mr. Nobody Against Putin) включений до тієї ж конкурсної документальної секції, що й «2000 метрів до Андріївки».
Відомо, що середні школи в нинішній Росії стали центрами рекрутування молодих людей, яких державна пропаганда прагне обдурити та відправити на фронт як «гарматне м'ясо». Сміливий вчитель, який фігурує під умовним ім'ям Паша, розповідає про те, що реально відбувається у школі у маленькому уральському містечку, де він працює. Він каже, що сам у ній навчався у початкових класах. За спостереженнями Паші звичайна російська школа перетворилася на центр шаленої мілітаристської індоктринації, що зомбує юне покоління.
Режисер фільму «Містер Ніхто проти Путіна» Давид Боренстайн працює у документалістиці на трьох континентах. Серед бродкастерів, з якими він співпрацює як режисер та продюсер, такі відомі компанії, як BBC, PBS, ARTE, Al Jazeera та багато інших. Як режисер він зняв фільми «Нічого не відчуваю» (Can't Feel Nothing/2024), «Фабрика кохання» (Love Factory/2021) та «Імперія снів» (Dream Empire/2016). Сорежисером Давида виступив Павло Таланкін.
«Приблизно три роки тому я отримав шалений імейл, схожий на кастинг реаліті-шоу, – розповів Боренстайн у підкасті на сайті Санденса. – Автор послання розповів, що відбувається у школі, де він працює, і як хлопців готують до участі у війні. Його все це дуже засмучує, і ми вирішили разом зняти фільм».
«Дуже важливо сфотографувати те, що діється в російських школах, – зазначив Таланкін, – і як пропаганда робить із країни військову машину. Було страшно знімати, але нас підтримувало відчуття важливості того, що потрапляло до об'єктиву камери».
“Наш фільм про те, що потрібно робити, коли світ розвалюється”, – сказав Боренстайн.
Рідкісний інцидент
Не обійшлось і без накладок. Документальний фільм про засновника WikiLeaks Джуліана Ассанжа «Людина ціною шість мільярдів доларів» (The Six Billion Dollar Man) знято з фестивальної програми, де він фігурував у секції «спеціальні перегляди» і мав стати світовою прем'єрою. Як йдеться у заяві режисера Юджина Джарекі, “фільм виявився вчасно не завершеним”.
Джарекі відомий як дворазовий лауреат Великого призу журі фестивалю Санденс, а також премій «Еммі» та «Пібоді» за фільми «Чому ми боремося», «Рейган» та «Будинок, у якому я живу».
«Правда в тому, що нещодавно відбулися несподівані події, які торкнулися самої серцевини цієї історії, – йдеться у заяві Джарекі, – і якщо їх не включити до фільму, то ця версія виявиться неповною. Санденс – ключовий фестиваль для моєї кар'єри, і тільки щось дуже важливе могло спонукати мене зняти нову картину з показу».
Як зазначає рупор шоу-бізнесу Variety, такі демарші вкрай рідкісні у фестивальній практиці, особливо після того, як офіційна фестивальна програма оприлюднена в мас медіа.
Можна припустити, що несподіваною подією стало звільнення Ассанжа з британської в'язниці в червні минулого року. Йому зарахували п'ять років, які він уже відсидів. За повідомленнями преси, Ассанж пішов на угоду з американськими прокурорами, визнавши свою провину. У США Ассанжа мали намір судити за 17 пунктами за порушення закону про шпигунство. Йому загрожував до 175 років в'язниці за «злочини, пов'язані з найбільшим в історії США випадком розкриття секретної інформації.
У жовтні, виступаючи на засіданні ПАРЄ, Ассанж розкритикував судову систему та слабкий захист журналістів, вказавши, що «журналістика – не злочин».
