4 травня фанати у всьому світі відзначають День «Зоряних війн». Дата була обрана не випадково: одна з найвідоміших фраз у фільмі – «Нехай з тобою буде сила» (May the Force be with you) англійською співзвучна зі словосполученням May 4th (тобто 4 травня).
Сьогодні ні в кого немає сумнівів, що ця кіносага змогла багато в чому змінити кінематограф свого часу. Проте новаторські ідеї та технічні рішення були придумані творцями знаменитої франшизи з нуля.
Перший серед рівних
У 1970-х космічна тематика була на вершині популярності. Космічна гонка між США та СРСР знаходилася в самому розпалі, тривали польоти на Місяць, а на початку десятиліття космічні апарати досягли поверхонь Марса та Венери. Залишити без уваги цю тему кінематограф не міг – і кінозали заполонили фільми про космічні подорожі.
У радянських кінотеатрах виходили картини на кшталт «Соляріса» та «Москва-Кассіопеї», а американські студії виділяли воістину космічні бюджети для зйомок фантастичних блокбастерів. Знаковим для теми космосу стає кінець 1970-х: протягом кількох років виходить «Зоряний крейсер “Галактика“», «Чужий» Рідлі Скотта, повнометражний «Зоряний шлях», телесеріал про Бака Роджерса та культовий «Флеш Гордон». У 1979 році навіть творці консервативної «Бондіани» вирішили перенести місце дії в космос, що дозволило картині «Місячний гонщик» зібрати рекордну для франшизи касу.
Режисер Джордж Лукас, який вже заслужив на повагу в індустрії після успіху «Американських графіті», почав працювати над першим фільмом «Зоряних війн» ще на початку 1970-х. Спочатку Лукас хотів екранізувати історію Флеша Гордона – героя коміксів 1930-х років, фанатом якого Лукас вважав себе з дитинства. Однак, незважаючи на підтримку свого друга, режисера Френсіса Форда Копполи (що вже прославився двома «Хрещеними батьками»), Лукасу не вдалося викупити права на персонажа.
Не залишаючи надії наблизитися до успіху культового персонажа, Лукас почав вивчати, що надихало авторів «Флеша Гордона». Лукас знайшов витоки “Флеша Гордона” в “марсіанському” циклі книг Едгара Берроуза, творця Тарзана. У свою чергу, на Берроуза вплинув роман «Лейтенант Гулівар Джонс», написаний Едвіном Арнольдом у 1905 році і став одним із перших бестселерів т.зв. жанру планетарної фантастики
Однією з визначальних картин тієї доби стала класична робота Стенлі Кубрика «Космічна одіссея 2001 року». Повний алюзій, філософських питань та суворої науковості фільм Кубрика мав мало спільного зі сценарієм, над яким працював автор «Зоряних воєн». Лукас намагався уникнути реалістичного і серйозного світу Кубрика в жанр казкового епосу, де першому плані виходить не протистояння людини і незвіданого космосу, а романтизм і дух пригод.
Щоб ще більше відійти від канонів Кубрика, Лукас пішов на крок, який в епоху моди на футуризм здавався сміливим рішенням.
У той час, як образ «Космічної одіссеї» Кубрика був заснований на світі майбутнього, «Зоряні війни» замислювалися як крок у минуле до вже перевірених часом сюжетів: дуелей, політичних інтриг, сімейних конфліктів та чудовиськ. З перших секунд фільму Лукас одразу обриває будь-який зв’язок із футуризмом кубриківської «Одіссеї»: «Давним-давно, у далекій-далекій галактиці…».
Акцент на минуле вплинув не лише на сценарій, а й на візуальну складову. Революційна на той момент ідея «старого майбутнього» помітно виділяла сагу серед інших картин. Замість традиційних для наукової фантастики відполірованих, пластикових та металевих поверхонь з кислотними квітами всі декорації та костюми у «Зоряних війнах» виглядали пошарпаними і вже вживаними. Наприклад, один із головних атрибутів франшизи – корабель «Тисячолітній сокіл» – було зроблено з авіаційного металобрухту.
Серед російських кінематографістів популярна історія, згідно з якою Лукас під час першого візиту до Москви наполегливо просив радянських чиновників організувати йому зустріч з режисером Павлом Клушанцевим. Зустріч нібито не відбулася, оскільки чиновники не знайомі з творчістю радянського режисера.
Лукас ніколи прямо не розповідав про цей епізод, проте «хрещеним батьком» «Зоряних війн» дуже часто називають саме Павла Клушанцева. І на це є підстави: саме Клушанцев був одним із небагатьох радянських режисерів, чиї фільми у жанрі наукової фантастики стали широко відомі за кордоном. Його картини «Дорога до зірок» та «Планета бур» зробили невелику революцію в жанрі і здобули популярність далеко за межами СРСР.
Дорога до «Нової надії»
Навіть якщо ви є найвідданішим фанатом «Зоряних війн», ви навряд чи впізнали б у ранніх сценаріях Джорджа Лукаса знаменитий кіновселений. Робота над першим фільмом, «Новою надією», зайняла у Лукаса та його співавтора Гері Курца багато років, безліч відкинутих сценаріїв та десятки персонажів, лише частина з яких згодом стала частиною франшизи.
У перших чернетках образ головного героя сильно відрізнявся від відомого нам Люка Скайуокера. Спочатку Люк замислювався як 60-річний генерал, герой війни, притому довгий час прізвище героя звучало як «Старкіллер» («вбивця зірок», згодом це ім’я було віддано іншому персонажу).
Більше того, Лукас зізнавався, що в одній із версій роль Скайуокера мала відійти актрисі, а зовсім не актору-чоловікові. Подібний сценарний хід, якби він був втілений у життя, на багато десятиліть випередив би свою епоху: лише у 2015 році на хвилі руху #MeToo головним персонажем «Зоряних війн» уперше стала жінка.
Відмінності стосувалися не лише образу Скайуокера. Герой Харрісона Форда, Хан Соло, спочатку виглядав як зеленошкірий інопланетянин зі зябрами, один із головних персонажів носив ім’я Кейн Старкіллер, а ключовий для фільму концепт Сили носив невідомі нинішнім фанатам назви «Ашла» та «Боган».
До 1975 року сценарій Лукаса став нагадувати найвідомішу всім фанатам історію. Режисер визначився з образом головного героя, були введені персонажі Обі-Ван Кенобі та принцеса Лея, а головний антагоніст Дарт Вейдер обзавівся відомим нам усім жахливим іміджем. 25 березня 1976 року, рівно за рік до прем’єри, Лукас приступив до зйомок у Тунісі.
Надихаючись історією: тамплієри, нацисти та Річард Ніксон
У 2013 році вийшла книга «Зоряні війни та історія» авторства професорів історії Ненсі Рігін та Дженіс Лідл. У роботі над книгою брав участь і сам Джордж Лукас; у книзі описуються концепти, які опосередковано чи безпосередньо вплинули сценарій фільму.
Хто став прототипом для головних протагоністів саги – джедаєв – Лукас дав зрозуміти прямим текстом і без прихованих алюзій. Названі у фільмі не інакше, як «лицарі», джедаї, на думку авторів книги, найбільше нагадують орден тамплієрів. Джедаї та тамплієри справді мають багато спільного: аскетські шати, що нагадують чернечі, лицарські мечі і навіть структура організації – на чолі обох орденів стоїть магістр.
Сама ж назва «джедаї» прийшла з японської: Лукас надихався жанром японського кінематографу дзидайгекі, в основі якого лежать історії про воїнів-самураїв, які також мають схожість із джедаями.
Політичні інститути в «Зоряних війнах» беруть початок ще з ранніх історичних епох. Перехід від Галактичної Республіки до Галактичної Імперії схожий з подібним епізодом історії Стародавнього Риму (I століття е.). До давньоримської історії відсилає не лише головний політичний інститут у фільмі – Сенат, а й навіть архітектура: дизайн міського середовища на планеті Набу має багато схожих рис з античними містами.
XX століття справило не менший вплив на кіносагу Лукаса. Прем’єра відбулася через 32 роки після руйнівної світової війни, і мало хто з глядачів не вгадав у солдатах Галактичної Імперії та Першого Ордену військовослужбовців нацистської Німеччини. Починаючи з форми штурмовиків, бойової побудови і маскою Дарта Вейдера (що являє собою щось середнє між німецьким шоломом і протигазом) і закінчуючи прообразом імператора Палпатіна, одного з головних антагоністів серії.
У той час, як багато фанатів, включаючи авторів книги «Зоряні війни та історія», проводили паралелі між Палпатіном та Адольфом Гітлером, сам Джордж Лукас ще 1981 року зізнався, що прообразом галактичного імператора став президент США Річард Ніксон. У 2005 році Chicago Tribune публікує інтерв’ю, в якому Лукас заявив, що сюжет «Зоряних війн» був багато в чому відповіддю на президентство Ніксона.
«Йшлося про війну у В’єтнамі, якраз у той момент, коли Ніксон намагався переобратися на другий термін. Я почав міркувати про процеси в історії, під час яких демократії перетворювалися на диктатури. Адже демократії не скидають. Їх поступаються», – розповідав Лукас.
Війна у В’єтнамі не випадково вплинула на зіркову сагу. У 1970-х роках участь американської армії у бойових діях у В’єтнамі багато в чому визначала соціально-політичний контекст в американському суспільстві і не могла залишитися непоміченою у масовій культурі.
Тема була близька і до самого Лукаса. На початку 1970-х він був одним із головних претендентів на режисерське крісло «Апокаліпсису сьогодні» – культової стрічки про В’єтнамську війну, згодом зняту режисером Френсісом Фордом Копполою.
У самій війні Лукас не брав участі. Наприкінці 1960-х його зарахували до одного з підрозділів, які готувалися до відправки до В’єтнаму, проте в останній момент йому було відмовлено через підозру на діабет.
Попри це режисер докладно вивчив специфіку війни у В’єтнамі. Бойовий стиль і тактика еваків – істот, схожих на плюшевих ведмедів, які вперше з’явилися у шостому епізоді, – були скопійовані у в’єтконгу. Як і в’єтнамським солдатам, евокам, які ефективно використовували знання місцевості, вдавалося здобувати тактичні перемоги, незважаючи на примітивне озброєння.
Відомий той факт, що при створенні евокської мови звукорежисер Бен Бертт спирався на калмицьку мову – у соціальних мережах та коментарях на Youtube користувачі, які володіють калмицькою, тибетською та монгольською мовами, визнавали, що розуміють мову еваків.
