60 років тому на прилавках з’явилася платівка, на обкладинці якої ще маловідомий Боб Ділан ходить разом зі своєю подругою Сьюз Ротоло нью-йоркським Грінвіч-Вілліджем.
Пройшло зовсім небагато часу, поки музикант із обкладинки (яка сама по собі стала пізніше культовою) перетвориться на персону національного масштабу. Йдеться про другий альбом Боба Ділана – The Freewheelin’, який став справжнім проривом у його кар’єрі. Перший реліз музиканта, альбом Bob Dylan, майже повністю складався з каверів фолк-класики і швидко загубився серед інших схожих релізів. The Freewheelin’, тексти для якого Ділан писав сам, анонсували для аудиторії зародження одного з найвидатніших поетів-піснярів епохи.
Головним хітом альбому – якщо не всієї кар’єри Ділана стала Blowin’ in the Wind. Ця поетична фолк-балада згодом придбала сотні каверів, але на момент релізу її популярність багато в чому визначалася соціально-політичним контекстом. Теми свободи і неприйняття війни, що звучать у Blowin’ in the Wind, резонували з громадськими настроями в Америці 1960-х. Blowin’ in the Wind співали противники війни у В’єтнамі, хіпі-активісти, борці за громадянські права та американці, які побоювалися ядерної загрози. Це стосується й інших пісень альбому: протестні настрої чітко звучать у A Hard Rain’s a-Gonna Fall або Oxford Town (ця пісня присвячена заворушенням 1962 року – вони були викликані зарахуванням до Університету Міссісіпі чорношкірого студента).
Загалом, якщо шукати той момент, коли Боб Ділан почав ставати головним фолк-поетом Америки та глашатаєм протестних рухів – це і є реліз The Freewheelin’.
ДЖОННІ КЕШ
At Folsom Prison – 55 років
На вищезгаданому альбомі Ділана з’явилася й пісня Girl from the North Country – згодом музикант записав її ще раз, але у компанії з кантрі-легендою Джонні Кеш.
Кар’єра самого Кеша у березні 2023 року також відзначає значний ювілей. У травні 1968 року вийшов At Folsom Prison – його перший «живий» альбом, що ґрунтується на концертах у в’язниці каліфорнійського міста Фолсом. Цей пенітенціарний заклад фігурує у назві Folsom Prison Blues, одного з головних хітів Кеша, який він записав ще 1953 року. Пісня, розказана від імені засудженого, очікувано стала хітом серед ув’язнених, тож кантрі-співака почали часто запрошувати виступити перед ними. З кінця 1950-х Джонні Кеш провів кілька тюремних концертів, а 1968 року дістався і Фолсома, який подарував назву його ранньому хіту. Пізніше Кеш назвав ув’язнених, які зібралися у січні 1968 у фолсомській тюремній їдальні, «найзахопленішою аудиторією в його житті».
Концерт у Фолсомі порадував не лише каліфорнійських засуджених, а й допоміг кар’єрі самого Кеша: у середині 1960-х, частково через проблеми з наркотиками, музикант відчував спад у своїй творчості.
ТОРІ АМОС
From the Choirgirl Hotel – 25 років
From the Choirgirl Hotel – може не найхітовіший альбом Торі Амос, проте саме його реліз 25 років тому виявився значним кроком у творчості співачки.
Якщо попередні соло-пластинки Торі (наприклад, дебютна Little Earthquakes) будувалися навколо клавішних мелодій, що доповнюють її м’який вокал, то звучання From the Choirgirl Hotel трохи інше.
Мінімалізм змінився більш насиченим звучанням цілого музичного гурту (серед інших музикантів тут фігурує Метт Чемберлейн, який раніше грав з Pearl Jam, але після From the Choirgirl Hotel став стабільно з’являтися на всіх альбомах Торі Амос). До фортепіано додалася електроніка, а ремікси на деякі з треків – наприклад, на Jackie’s Strength та Raspberry Swirl – взагалі стали ставити на танцмайданчиках.
Хоча звучання і змінилося, ліричність Торі Амос залишилася тією ж. Більшість її альбомів тим чи іншим чином відображають переживання співачки: наприклад, її нещодавній реліз Ocean to Ocean натхненний особистими проблемами під час пандемії, а передостання платівка Native Invader з’явилася частково під враженням від стану суспільства під час президентства Дональда Трампа. Але часто у її піснях ми чуємо дуже делікатні теми: наприклад, в одній із композицій із дебютного альбому Амос говорить про те, як стала жертвою зґвалтування.
Винятком не став і From the Choirgirl Hotel. Одна з тем альбому – стан Амос після того, як вона пережила два викидні наприкінці 1990-х.
DIO
Holy Diver – 40 років
«Важкі» жанри у сьогоднішній добірці представляє справжня класика хард-року та хеві-металу. 40 років тому Ронні Джеймс Діо випустив альбом Holy Diver, який став дебютною збіркою у його новому проекті Dio.
Незадовго до цього Діо пішов з Black Sabbath, після чого заснував власний колектив, назвавши його своїм же ім’ям (разом з ним із Black Sabbath у нову групу пішов і барабанщик Вінні Аппісі). Тоді як Black Sabbath вважається британським гуртом (музиканти його «класичного складу» – від Осборна до Уорда – уродженці Британії), проект Dio називають вже американським рок-колективом: більшість музикантів групи народилися в США, і сам Ронні Джеймс Діо є уродженцем міста Портсмут у штаті Нью-Гемпшир.
Альбом одразу отримав масу похвали від критиків та велику увагу фанатів жанру (серед них могли бути і слухачі Black Sabbath, які зацікавилися новим проектом музикантів гурту). При його створенні Діо надихався середньовічної тематикою – це добре видно у кліпі до великого треку, в якому музикант із мечем та суворим виглядом розгулює старовинним замком. Пісня Holy Diver у результаті стала однією з найвідоміших у кар’єрі Діо – як і інший хіт альбому, Rainbow in the Dark, яку журнал Rolling Stone включив до списку кращих хеві-метал композицій усіх часів.
СКАРЛЕТТ ЙОХАНССОН
Anywhere I Lay My Head – 15 років
До списку згаданих вище відомих музикантів додамо і дебютний альбом актриси, про музичну кар’єру якої ви, можливо, навіть не знали.
Так – Скарлетт Йоханссон, виконавиця ролі Чорної Вдови у Marvel, володарка номінацій на «Оскар», зірка «Дівчата з перлиною сережкою», «Щоденники няні» та «Матч Пойнта», ще й співає. У травні 2008 року вона випустила збірку Anywhere I Lay My Head.
За своїм звучанням альбом є збіркою стриманих, повільних інді-треків. Більшість пісень належить Тому Уейтсу – легендарному композитору, який уже півстоліття експериментує у різних жанрах, від року та блюзу до фольку та джаз-музики. На цьому співробітництво актриси з іншими музикантами не закінчилося: у записі взяв участь учасник Yeah Yeah Yeahs Девід Сітек, а у Funnin Street ми чуємо голос самого Девіда Боуї (щоправда, що заглушується вокалом Йоханссон). Єдиною піснею, яку написала сама Скарлет, є мінімалістичний трек Song For Jo.
Жодних хітів альбом Скарлетт світу не подарував – і зібрав вельми суперечливі відгуки від критиків, більшість із яких не побачили в голлівудській актрисі нову зірку музичної сцени. Втім, це не завадило їй через рік випустити ще один альбом Break Up.
Повну колекцію дайджестів «Голосу Америки» читайте на нашому сайті
