Шокуюча розповідь українського солдата. «Це гірше концтабору»

Однак раніше, з 24 лютого 2022 року, чоловік захищав своє місто. За його словами, хоча війна почалася в 2014 році, і Маріуполь вже був об’єктом атак, вторгнення такого масштабу не очікувалося. Геннадій Старченко наголосив, що його місто зазнало справжньої руйнації. – Якщо є пекло на землі, то це був Маріуполь. Я уявив, як це розіб’є моє серце, як моє серце згорить. Люди просто ходили і нічого не відчували, як зомбі. Це було справді як у фільмі жахів. Усе навколо руйнується, все знищено і люди нічого не відчувають, лише шукають їжу та воду. Це дуже, дуже важко”, – сказав він.

Геннадій Старченко, як один із захисників комплексу «Азовсталь», у середині травня потрапив у російський полон. Спочатку він пройшов через табір в Оленівці на окупованій території Донбасу. – Росіяни сказали прямо – Женевська конвенція тут не діє (…) Був двоповерховий барак – місткість його становила 220 осіб. Нас там було 575 чоловік, повне перевантаження, люди спали на підлозі, а не на ліжках. Це навіть гірше концтабору», – сказав український військовий.

Потім українця перевезли в російський Таганрог, що на Азовському морі. Уже в перші дні Геннадія Старченка відправили в карцер. – Кімната півтора на два метри. Без вікна, бо заґратоване, а кімната як підвал. Я пробув там п’ять днів. Я відразу зрозумів, як до нас ставитимуться. Вранці нам дали шматочки білого і чорного хліба. Щоб ми більше їли, нам давали вареної квашеної капусти. Було так кисло, що їсти було неможливо.

Більше новин на головній сторінці Gazeta.pl

Геннадій Старченко зазначив, що фізичні тортури супроводжувалися психологічним насильством. Українські військовополонені проводили в положенні стоячи по 16 годин на добу, їм доводилося робити кілька десятків віджимань і присідань, все це супроводжувалося прослуховуванням і примусовим співом російського гімну. Крім того, росіяни вимушували давати викривальні свідчення. – Нас намагалися переконати сказати, що ми виходимо з українського громадянства, підтвердити, що ми були свідками загибелі мирних жителів або самі вбивали мирних жителів. Нас поставили до стіни, били об стіну, змушували розставляти ноги на ширину плечей і тримати руки назовні, знову били і ногами, гумовими кийками. Фізичним насильством вони хотіли змусити нас підтвердити все, що вони хочуть», – повідомили військові.

Геннадій Старченко також перебував у колоніях у Каменську Шахтинському та Курську. І в останньому місті була надія на обмін, адже тоді українські військовополонені отримували документи для заповнення, які вказували на можливість вийти на волю. Сьогодні мрія маріупольського бійця – повернутися у своє місто та відбудувати його. – Я не сумніваюся, що ми – українці та українська армія – повернемося у вільне місто Маріуполь. Є багато таких людей, як я, які хочуть відбудувати Маріуполь і вдихнути в нього життя. Незважаючи на те, що там загинуло багато наших побратимів, ми хочемо, щоб Маріуполь жив і виховував там дітей і онуків, – запевнив він.

Військовий додав, що приїхав до Польщі з місією передати щиру подяку за те, що приймають українців. «Також хочу розповісти нашу історію і попросити допомогти в порятунку інших бійців, які перебувають у полоні», – сказав військовий з Маріуполя. За його словами, йдеться про 4-5 тисяч військовослужбовців, які ув’язнені в Росії. – Їх потрібно якомога швидше рятувати, – закликав Геннадій Старченко.