Українські актори, які роз’їхалися по всьому світу, разом із британськими колегами створили спектакль для перегляду в Zoom. Вони грають класичну п’єсу Шекспіра «Сон літньої ночі» в умовах війни в Україні, часом перебуваючи з одним на відстані кількох тисяч кілометрів. Акторів, які виконують ролі герцога Тесея та цариці амазонок Іполити, незважаючи на створену в кадрі ілюзію близькості, розділяє половина Європи: Тесей знаходиться в Києві, а Іполита – у Парижі. Світом їх розкидала війна. Айлін Гонсалвес, художній керівник британського театру Butterfly, який надав українцям свої технологічні потужності та іммерсивні розробки, розповіла: «Коли почалося вторгнення Росії, ми були в жаху, ми намагалися зв’язатися з нашими колегами в Україні, ми поняття не мали, де вони, що з ними та чим ми можемо допомогти. Через кілька днів мовчання я отримала новини від Марії (ми працювали з нею у проекті вуличного театру». Марія Груничева, режисер вистави, після початку війни з дітьми виїхала до Болгарії. За її словами, кілька акторів перебувають у Києві, Рівному та Парижі, а також у Швеції та Ірландії.Айлін Гонсалес каже: “Багато хто зізнавався, що почуваються самотніми, застряглими в інших країнах, емоційно напруженими, засмученими і втраченими. Маша сказала: давайте поставимо Шекспіра. І я відповіла їй: чудово, я в цьому чудово розбираюся”. Ідея грати саме спектакль “Сон у літню ніч” остаточно оформилася в травні – Марія дала оголошення в соціальній мережі, на яке відгукнулися і старі, і нові знайомі. Актор Сергій Золочевський розповів, як отримав роль: “Знайома скинула мені посилання на оголошення, яке розмістила режисер Маша у своєму “Фейсбуку” і я ще 24 години думав, чи писати їй. Тобто, я взагалі не був знайомий з таким форматом”. Актриса Слава Красовська містерству, ще й перекладач з української на англійську для всієї трупи, каже: «Цей формат здався дуже доречним, не треба виходити з дому, не треба стикатися з реальністю та вирішувати, що робити, якщо я під час повітряної тривоги буду у маршрутці. Мені в цій виставі дуже хочеться показати людям, що ми – такі єдинороги, які настільки божевільні не лише тому, що стримують агресію іншої країни, а й тому, що продовжують творити культуру в той момент, коли ми хочемо все відібрати. А ми створюватимемо ще й ще, щоб відібрати у нас наше було просто неможливо». Режисер Марія Груничева розповідає, як працювати в такій незвичайній формі, «Робота будується як у класичній виставі, вона відрізняється лише з погляду технічного навантаження, а так – та сама робота з акторами, режисерська робота, додалося трохи роботи з камерами». Айлін Гонсалвес вважає, що «величезна частина пазлу в цій роботі – справжній зв’язок між українськими акторами, бо камера не дасть збрехати і треба бути дуже чесною перед аудиторією. Ми також зрозуміли, що сама ідея вистави про розрізнений світ, в якому відбувається бій, як між царем і царицею ельфів, схоже на те, що відбувається в нашому житті. Все зламалося, бо щось зробив один безглуздий чоловік, у якого багато влади та заздрощів. Це нібито є луною дій Путіна і всього, що він зробив». Марія Груничева та Айлін Гонсалвес знайшли спосіб, як зберегти групові сцени і навіть спільні танці, незважаючи на те, що актори опинилися у різних куточках світу. «Коли ми почали грати з онлайн-технологіями, ми чітко зрозуміли, наскільки важливі маленькі деталі. Наприклад, віконця в Зумі. Вони – наші будиночки, але якщо додати фантазію, можна ніби висунути звідти руку в інше віконце. Ми по-іншому подивилися на ближні та короткі плани, на те, як пересуватися перед камерою – як у кіно, і тоді наші глядачі включають уяву», – каже Гонсалвес. Вистава українською з англійськими титрами та поясненнями, подібними до тих, що використовувалися в німому кіно.
