Відомо лише те, що українці з ранку понеділка значно посилили артилерійський вогонь у районі Херсоня та атакували на багатьох ділянках фронту. Це визнають і самі росіяни. Однак ми не знаємо, які сили українців залучили до операції, а отже, яка її справжня мета. Чи це спроба розгромити росіян на західному березі Дніпра, чи точніше посилення тиску в рамках кампанії, яка триває з червня з підриву їхніх сил.
Зі звітів поки що вимальовується лише загальна картина ситуації. Українське оперативне командування “Південь” у понеділок офіційно повідомило про початок наступальних дій на багатьох ділянках фронту. Однак пізніше було оголошено, що операція підлягає інформаційному блокуванню. Як і всі попередні наступальні операції на Херсонському напрямку. Тож офіційної інформації про хід заходів не буде. У соцмережі прориваються лише офіційні російські повідомлення та неофіційні повідомлення від кореспондентів, військових і цивільних.
За всіма ознаками, вранці понеділка на Херсонщині українці вели надзвичайно інтенсивний артилерійський вогонь по раніше локалізованих російських цілях. Навіть керовані ракети GMLRS, випущені з пускових установок HIMARS і M270, які українці раніше використовували лише по важливих цілях за лінією фронту, мали використовуватися для атаки на позиції піхоти чи техніки. Проте достовірних повідомлень про наслідки цього обстрілу немає. У Мережі з’явилося одне відео, на якому показано, як російський військовий у паніці лежить на землі серед вибухів, але про його достовірність важко судити, оскільки на ньому мало що видно.
Однак у понеділок з проукраїнських джерел надійшли повідомлення про нібито паніку серед росіян на окремих ділянках. Про втечу військовослужбовців резерву у складі мобілізованих на окупованому Донбасі, що призвело до необхідності екстреного латання діри на фронті силами ВДВ. Водночас, однак, лунали й заяви про втечу останнього, що викликало паніку серед перших. Це гарна ілюстрація того інформаційного хаосу, який супроводжує останні події на півдні України.
Проте немає сумніву, що винятковий вогонь супроводжувався винятковими ударами по землі. У районі Херсонії місяцями панувала справжня тиша, за винятком окремих сутичок. Зараз відразу з’явилися повідомлення про численні українські атаки майже по всій лінії фронту. Це визнають навіть дуже проросійські акаунти в соціальних мережах. Звісно, тут же додають, що більшість цих атак вдалося швидко зупинити, але, що важливо, визнають невдалими. Українці мали захопити село Сухий Ставок (жовте коло в центрі карти внизу) і здійснити локальний прорив на відстань до 10 кілометрів. У понеділок увечері українські ЗМІ повідомляли про чотири звільнені міста області. Американська CNN також повідомила про чотири, але список перекривався лише частково. Усі згадані місця позначені на карті нижче, але фотодоказів їх зйомки немає.
Населені пункти нібито звільнені українцями в перший день контрнаступу. Для «Української правди» та CNN Фото Militaryland.net
У вівторок, більше ніж через 24 години після оголошення про початок наступальних дій, інших конкретних повідомлень майже немає. Не враховуючи записів наслідків українських ракетних ударів по російській глибинці, це те, що триває вже два місяці. Проукраїнські джерела кажуть, що бої на семи ключових ділянках тривали протягом ночі, але про їхні наслідки нічого не відомо.
Крім того, було оприлюднено кілька відео та фото, які демонструють дії українських військових на півдні. На них, наприклад, видно модифіковані бронетранспортери М113, подаровані Нідерландами, які дісталися українським резервним частинам, створеним протягом кількох місяців з метою відвоювання території, окупованої росіянами. Також були записи танкових колон і БТРів. Однак неможливо визначити, коли і де вони були виконані.
Дуже ймовірно, що великого кінонаступу чекати не варто. З сотнями танків, бронетранспортерів і хвилями піхоти, що йдуть за ними, вони роблять широкі прориви і долають десятки кілометрів на день, мчачи до стратегічних точок на карті. Українці від самого початку ведуть цю війну по-іншому, тому що не вистачає сил для таких операцій, як «Буря в пустелі» чи Друга світова війна. Вони набагато обережніші і зосереджуються на знищенні російських військ ціною якомога менших власних втрат, а не на квадратних кілометрах території. І не виключено, що зараз не стільки шалений штурм Херсона, скільки атакували в багатьох місцях, щоб дослідити російський опір і, якщо знайдеться слабке місце, обережно рухатися вперед. Це означає, що образливі ефекти можуть проявлятися дуже повільно.
Можливо також, що росіяни добре підготувалися і будуть чинити сильний опір, тож українці будуть і продовжуватимуть зосереджуватися на тому, що вони робили досі, тобто атакувати свою глибинку, послаблюючи логістику та підриваючи її ефективність. Які саме сили задіяли українці в нинішніх атаках, невідомо, тому неможливо сказати, наскільки вони серйозні. Теорія говорить, що для того, щоб розпочати рішучий наступ, нападаючий повинен мати в три рази більше сил, ніж захисник. Це не абсолютна вимога, а загальне правило, яке добре працює на практиці. За різними даними, на Херсонщині росіяни мають аж 15-20 тисяч осіб. Тому українці мали б мати 45-60 тисяч, що є значною силою і серйозними зусиллями з огляду на реалії цієї війни.
Безперечно, українська армія ще з червня готувала ґрунт для спроби звільнення Херсона. Систематичний обстріл тилу з використанням ракет РСМД та далекобійної артилерії. Виключення використання лише двох мостів через Дніпро. Диверсія в Криму, подальший хаос у системі постачання та в діяльності військово-повітряних сил підтримки фронту в Херсонській області. Крім того, партизанська діяльність, напади на патрулі та вбивства колаборантів. Стан душі останнього добре ілюструє випадок заступника керівника окупантами цивільних органів влади в Херсонській області Кирила Стремоусова. Колишнього низового регіонала розшукують за державну зраду. Українці встановили, що з вихідних він записував свої звернення до мешканців області з готелю Marriott у російському Воронежі.
Втім, жодних ознак того, що російський опір на Херсонщині зазнав краху, поки немає. Незважаючи на попередні інтенсивні атаки на тил. Навпаки, українці всюди стикаються з опором. Однак їхній перехід до наступальних дій на такому довгому фронті після місяців пасивності означає значне посилення тиску на росіян. Більше вбитих, поранених, пошкодженої та зношеної техніки, а також необхідних припасів у вигляді, наприклад, боєприпасів і пального. Це, у свою чергу, означає збільшення навантаження на логістичну систему, яка і без того сильно навантажена українськими атаками. Крім того, через пошкодження мостів через Дніпро росіяни не можуть легко перекинути підкріплення на західний берег.
Зрештою ситуація може стати нестерпною для російських військових. Так само, як наприкінці березня на півночі України. Тоді українці не тільки атакували свій тил, а й почали намагатися контратакувати та чинити тиск у багатьох місцях. Тоді росіяни наказали загальний відступ. Тепер це було б більше схоже на втечу, оскільки вони не мають зручних маршрутів, щоб повернутися зі спорядженням, і це нормально. Проте такий розвиток ситуації є оптимістичним варіантом. Песимістично те, що в районі Херсона росіяни мали багато часу для підготовки оборонних позицій і зможуть витримати натиск, завдавши українцям значних втрат. Спроби атакувати завжди більш ризиковані, ніж пасивність. Проте українці вирішили взятися за них, а це свідчить про те, що вони повинні почуватися досить впевнено. Досі вони швидше уникали непотрібних ризиків.
