Минулий тиждень став продовженням великих успіхів української армії. З початку вересня українці вели переможну серію і здійснили три успішні наступальні операції, в результаті яких було звільнено значні території.
Останнім успіхом стала атака в Херсонській області на найпівнічніші позиції росіян. Ми описували цю атаку на початку тижня, коли вона ще тривала і ситуація була дуже динамічною. Сьогодні вона стабілізована, і наслідки наступу можна краще описати. Потужним ударом на вузькій ділянці фронту шириною близько 20 кілометрів українцям вдалося прорвати оборону росіян і кинутися в погоню за росіянами, які втікали. Район останніх інтенсивних боїв – це майже виключно рівнинний степ, позбавлений великих перешкод на місцевості, таких як річки, і захисту у вигляді лісів. У таких умовах росіяни майже три доби не могли зупинитися, щоб організувати ефективні нові рубежі оборони, і за цей час українці переслідували їх понад 30 кілометрів.
Північна частина Херсонської області. Синім кольором позначені райони, захоплені українцями в останньому ударі Фото DeepState.ua
Карта у вищій роздільній здатності
Найсильніший удар українці завдали на ділянці фронту, прилеглій до Дніпра, і там вони мали найшвидший ефект. Праворуч від них, на заході, стояли значні російські сили, які опинилися в скрутному становищі. Українські війська зуміли розвернутися і зайти в їхні спини, намагаючись їх оточити. Тож відбувся швидкий відступ викритих росіян. На відміну від бойових дій у вересні в Ізюмському районі на сході України, у цьому випадку це не була хаотична втеча в поєднанні з масовим залишенням техніки. Росіяни відступили загалом організовано та ефективно. Ціною значних втрат вони поступилися значною територією, яку обороняли з серпня, але тим не менше врятували свої війська від серйозних втрат або руйнування.
Після трьох днів дуже динамічних боїв ситуація стабілізувалася. Інформації про подальший прогрес українців із середи немає. Загалом росіян було відкинуто на південь приблизно на 30 кілометрів, і фронт тимчасово зупинився. З одного боку, українцям, безумовно, потрібен момент, щоб переорганізуватися і набратися сил після жорстокого наступу. Вони, безумовно, зазнали втрат під час боїв, про що свідчать, наприклад, записи всієї колони БТР. Можливо, росіяни вийшли на якийсь заздалегідь підготовлений рубіж оборони і українцям не вдалося його розгромити на марші. Можливо, обидва. Відомо, що по всій Херсонській області росіяни протягом літа підготували ще кілька оборонних рубежів і загалом працювали над укріпленням місцевості.
Розбита колона українських БТРів, повз українська САУ. Тож, незважаючи на втрати, українці досягли успіху, пішли далі і, можливо, частину транспортерів їм вдасться відремонтувати.
Певно, що українці зараз шукають інше зручне місце та момент для подальшої атаки. Можливо, після кількох днів відпочинку, збільшення запасів і артилерії вони спробують просунутися далі на південь, через, ймовірно, все ще слабку нову російську оборону. Якщо їм це вдасться, то все російське угруповання в Херсонській області опиниться в критичному становищі. Зараз українці знаходяться приблизно за 40-50 кілометрів від Каховської дамби, через яку пролягає ключовий російський маршрут постачання. Поряд — поромна переправа на Дніпрі. Якщо українці дійдуть приблизно до 20-30 кілометрів від цієї критичної точки, їхня артилерія зможе її легко обстріляти. Наразі це можуть зробити лише західні ракетні комплекси HIMARS/M270, які, хоч і точні та ефективні, не є масовою зброєю. Якби до них приєднався півтора десятка західних 155-мм гармат, район дамби став би дуже небезпечним для росіян.
Інший район значних бойових дій – східний край України, на кордоні Харківської, Донецької та Луганської областей. Минулого тижня українцям вдалося захопити важливе місто Лиман та навколишні села, завдавши великих втрат росіянам, які там оборонялися. Не було обережного й ефективного відступу, а скоріше втеча в останній момент. Відтоді українці планомірно визволяли подальші райони цього регіону. Вони прямують на північ між річками Оскіл і Жеребець, де росіяни чинять символічний опір і взагалі відступають. Водночас у цьому ж районі українці йдуть на південь від звільненого у вересні міста Куп’янська. Росіяни мали кілька разів спробувати слабкі контратаки в цьому районі, але безуспішно.
Радість отримання російського БВП-2. Українці стверджують, що набувають стільки важкої техніки, що в ході боїв деякі їхні піхотні підрозділи стають механізованими.
Далі на південь українці просунулися до району Кременної, яка є ключем для подальшого наступу на схід, та до міста Сєвєродонецьк, яке росіяни захопили в липні після тривалих кровопролитних боїв. Далі на північ ціллю українців є, очевидно, місто Сватів, що лежить на іншій річці, яка перетинає напрямок їх наступу, Красна. Росіяни мають зосередитися на підготовці оборони навколо нього. За непідтвердженими поки даними, українці вже перетнули дорогу, що сполучає Сватов і Кременну. Можливо, як і досі, замість того, щоб атакувати фронтально, вони спробують обійти їх і змусити росіян відійти, щоб уникнути оточення. Поступ українців у цьому регіоні особливо важливий, оскільки це вже Луганська область, «звільненням» якої досі пишаються росіяни.
Згадується в тексті Swatek у центрі карти. Українці йдуть з півдня і сьогодні мають бути далі, ніж показано на карті, яка діє на вечір середи Фото Militaryland.net
Карта у вищій роздільній здатності
У той час, коли українці поступово відтісняють росіян на схід, на північ від Донбасу, на самому Донбасі, росіяни продовжують свої ритуальні атаки в районі Бахмута та Донецька. Вони б’ються головами об стіни добре підготовлених українських укріплень. В околицях першого міста атакуючі найманці Вагнера вихваляються окупацією ще одного села, Зайцеве, останніми днями, але підтверджень цьому немає. Немає ознак того, що українська оборона може розвалитися. У цьому місці українці роблять те саме, що робили з початку війни, потихеньку віддаючи ділянку, змушуючи росіян купувати її найбільшою даниною крові. В результаті групу Вагнера не можна використовувати для латання розвалених ділянок фронту. Що стосується українців, хороший обмін.
На Донеччині росіянам і їхнім сепаратистам ще гірше, тому що вони там помітно не просувалися більше двох місяців. Раз за разом вони атакують в одних і тих же напрямках, мабуть, очікуючи різних результатів, і досягають того самого. Контакт, втрата і відхід на вихідні позиції.
Ситуація на сході Донбасу. На півдні росіяни незмінно безуспішно намагаються атакувати, а за кілька десятків кілометрів на північ їм нікому латати лінію фронту. Фото Militaryland.net
Карта у вищій роздільній здатності
Західніше, на запорізькій ділянці фронту, ситуація стабільно стабільна, не враховуючи артилерійського вогню та локальних бойових дій. Один із найвідоміших проросійських блогерів, які висвітлюють хід війни, Рибар, однак, заявляє там, що готує черговий великий український наступ. Українці мають зібрати значні сили для наступу в районі міста Мелітополь і перерізати сухопутний коридор між Росією та Кримом. Правда це чи ефект паніки та пораженства, що поширюється в російських лавах, поки що сказати неможливо.
Взагалі серед росіян зараз важко знайти оптимізм. На двох важливих ділянках фронту вони відступають і перебувають у дуже важкому становищі, без перспектив швидкої зміни цього стану. На Донбасі вони витрачають сили і не можуть досягти значних успіхів. Натомість українці мають успіх за успіхом. Мобілізація, яка мала стати панацеєю від усього, проходить спокійно. Там хаос, бракує обладнання та хорошої підготовки. Бойовий стан як на фронті, так і серед мобілізованих скраби низу.
Немає нічого, що допомогло б росіянам переломити хід війни в короткостроковій перспективі. Ми можемо очікувати подальших українських атак і успіхів у найближчі тижні і навіть місяці. У росіян немає тих сил, якими вони могли б реально посилити загрозливі напрямки.
