Вибір фільму для відкриття ювілейного, 60-го Міжнародного кінофестивалю в Лінкольн-центрі (NYFF) можна вважати бездоганним за логікою та змістом.
Гротескна сімейна психодрама «Білий шум» (White Noise), демонстрація якого пройшла в Еліс-Таллі-холі минулої п’ятниці 30 вересня, була знята для стрімінгового гіганта Netflix відомим режисером Ноа Баумбахом, уродженцем Нью-Йорка.
До та після катастрофи
Стрічка «Білий шум» поставлена за відомим романом Дона Делілло, виданого 1985 року. Головні ролі зіграли Адам Драйвер, який помітно занурився з часу «Шлюбної історії», та улюблена актриса режисера Грета Гервіг, його подруга по життю з 2011 року, мати його другого сина. Перший син народився у Баумбаха у шлюбі з актрисою Дженніфер Джейсон Лі, юридично розірваним у 2013 році.
Драйвер грає професора якогось вигаданого коледжу, який вивчає Адольфа Гітлера та його місце в історії. Його колега з коледжу, якого грає сивий Дон Чідл, аналогічним чином вивчає спадщину свого кумира Елвіса Преслі. Стає очевидним, що для масової культури та «масової науки» між цими двома особистостями, Гітлером та Елвісом, різниця невелика. Разом із дружиною (Гервіг) герой Драйвера виховує чотирьох дітей. Але в якийсь момент дивна катастрофа, яка називається «повітряною токсичною подією», змінює весь життєвий уклад сім’ї професора.
Баумбах зізнається, що ще дитиною ходив на перегляди Нью-Йоркського кінофестивалю. Шість із його попередніх фільмів включалися до основної програми огляду, від «Забути і згадати» (Kicking and Screaming, 1995) до «Шлюбної історії» (Marriage Story, 2019). Остання була центральною подією цьогорічного фестивалю.
«У 1985 році мій батько і я їхали на автомобілі з Брукліна на показ фільму «Ран» Куросави, який відкривав 23 NYFF, – згадує Ноа Баумбах. – Цього ж року у нашому будинку з’явилася книга Дона Делілло «Білий шум». Відкривати 60 фестиваль цим фільмом для мене особлива честь. Цей фестиваль був частиною моєї кіноосвіти і показував багато моїх фільмів».
Головним майданчиком фестивалю за традицією став Лінкольн-центр та його кінозали. Але цим географія огляду не обмежується. Кінопокази відбудуться також на Статен-Айленді, у Брукліні, Бронксі, Квінсі та Гарлемі.
Фестиваль NYFF має неконкурсний характер, тут немає журі, не вручаються премії та не проводиться кіноринок. В основній програмі цього року демонструються 32 фільми. Є також секції Spotlight, Currents та Revivals, а також проводяться зустрічі публіки з відомими кінематографістами з різних країн.
Через пандемію ковіда фестиваль проводився позаминулого року у віртуальному форматі, а минулого – у гібридному. Цього року багато обережностей скасовано, хоч і залишається вимога до всіх глядачів перебувати в масках у фестивальних приміщеннях та переглядових залах.
Біль та надія
Центральною подією NYFF-2022 “призначили” документальну стрічку “Вся краса та кровопролиття” (All the Beauty and the Bloodshed) режисера Лори Пойтрас. На недавньому Венеціанському кінофестивалі вона здобула головний приз – Золотого Лева. Це хроніка боротьби фотографа-художниці та активістки Нан Голдін із сімейством Секлерів, яку вона та її однодумці вважають відповідальною за опіоїдну кризу в США, яка забирає сотні тисяч життів. Голдін звинувачує сім’ю Секлерів, яка володіє фармацевтичною компанією Purdue Pharma, у свідомому поширенні на лікарському ринку таких опіодних препаратів як оксиконтин, до яких у багатьох пацієнтів швидко розвивається звикання.
Однією із жертв такого звикання стала сама Голдін. Вона отримала майже летальну дозу і лише дивом урятувалася від смерті. Голдін організувала громадську групу PAIN (дослівно – біль), яка веде публічну кампанію проти компаній «великої фарми», які заробляють на сильнодіючих рецептурних ліках мільярди доларів. Частина доходів сім’я Секлера жертвувала музеям та іншим культурним інституціям, підтримуючи тим самим свій престиж. Ключовий епізод фільму – масова акція протесту в музеї Гуггенхайма в Нью-Йорку, донорами якого були Секлери.
Як повідомляється, спочатку Голдін була налаштована скептично щодо Лори Пойтрас як режисера фільму про неї. Але остаточна версія їй сподобалася. Пойтрас, за її словами, розповіла мою історію моїм голосом. Мабуть, я щось зробила б інакше. Але вона (Пойтрас) чудово дозволила мені взяти участь у прийнятті рішень, що залишати у фільмі, а що викинути».
Нью-Йоркський ракурс, зумовлений ювілейними настроями, представлений, окрім «Білого шуму», та кількома іншими стрічками.
“Час Армагеддону” (Armageddon Time) – ретродрама, поставлена і спродюсована Джеймсом Греєм за його сценарієм, натхненна його спогадами про дитинство в іммігрантському районі Квінса в 80-ті роки. У ролях зайняті Енн Хетуей, Джеремі Стронг, Бенкс Репета та Ентоні Хопкінс. Знімалася картина у Нью-Джерсі. Прем’єра стрічки відбулася у травні у Канні. У кінопрокат США її випустить компанія Focus Features цього місяця.
Безперечно, великий інтерес викликає світова прем’єра актуальної ігрової драми «Вона сказала» (She Said) про розслідування журналісток «Нью-Йорк таймс» Джоді Кантор та Меган Тухи звинувачень кінопродюсера Харві Вайнстіна у сексуальному насильстві. Їхні зусилля допомогли відправити Вайнстіна за ґрати та сприяли створенню руху #MeToo. Німецька режисерка Марія Шрадер зібрала зірковий акторський склад – Зої Казан, Кері Малліган, Саманта Мортон, Патріша Кларксон, а одним із продюсерів став Бред Пітт. Компанія Universal планує випустити картину “Вона сказала” на екрани в листопаді.
Критики виділяють у програмі також драму Тодда Філда «ТАР» (TÁR), де Кейт Бланшетт грає знаменитого композитора, «Майстер садівник» (Master Gardener) Пола Шредера з Джоелем Едгертоном та Сігурні Уівер, «Вічну дочку» (The Eternal Daughter) , а також драму-монолог ветерана-документаліста Фредеріка Уайзмана “Подружжя” (A Couple), засновану на листуванні Льва Толстого та його дружини Софії Андріївни.
Фільмом закриття організатори обрали стрічку «Інспекція» (The Inspection), в якій Джеремі Поуп виступив у ролі гея, який потрапив до військового табору, де готують морських піхотинців. Режисер-афроамериканець Елеганс Браттон описав у майже автобіографічному ключі поневіряння, які випали на його частку.
Експансія артхаусу
У фестивальній програмі заявлено кілька стрічок, що голосно пролунали на Каннському кінофестивалі в травні цього року, включаючи дебют шотландки Шарлотти Уеллс «Сонце моє» (Aftersun), південнокорейську драму Пак Чхан-ука «Рішення піти» (Decision to Leave), мело -Леві “Одним прекрасним ранком” (One Fine Morning), “Поява” (Showing Up) американки Келлі Райхардт і “RMN” румунського майстра Крістіана Мунджіу. Буде показаний і володар Золотої пальмової гілки цьогорічного Каннського кінофестивалю «Трикутник печалі» (Triangle of Sadness) шведського режисера Рубена Естлунда, зла сатира на сучасне західне суспільство.
На NYFF покажуть новий документальний фільм іранського режисера Джафара Панахі “Ні ведмедів” (No Bears). У липні Панахи, одного з лідерів іранської «нової хвилі», відправили до в’язниці на шість років за «антиурядову пропаганду». На його підтримку виступило багато кінематографістів світу. «Немає ведмедів» розповідає про цензуру в Ірані.
В архівну секцію Revivals включено відреставровану копію класичної драми Кіри Муратової «Довгі проводи» (The Long Farewell), знятої в 1971 році, але пролежала «на полиці» до початку перебудови.
50-річчю науково-фантастичного фільму «Соляріс» Андрія Тарковського присвячено його показ у рамках програми Spotlight із живим музичним акомпанементом композиторів Метью Нолана та Стівена Шеннона. Як зазначається у прес-релізі, «вони склали нову звукову доріжку, спеціально замовлену фестивалем, яка вкорінена в естетиці та філософії Тарковського та в звуковій архітектурі оригінальної музики Едуарда Артем’єва».
Директор фестивалю Юджин Ернандес в інтерв’ю різним ЗМІ підкреслює, що експансія NYFF у різних боротьбах Нью-Йорка спрямована на поєднання зусиль з просування артхауса, тобто художньо заможного кінематографа. Можна помітити, що головний конкурент NYFF – кінофестиваль у Трайбеку, створений після терактів 9/11, також прагне включити до своєї орбіти райони мегаполісу, які досить далеко віддаляються від фестивального центру Трайбеки в Нижньому Манхеттені. Оголошено, що цьогорічний фестиваль є останнім для Юджина Ернандеса. Він запрошений очолити кінофестиваль у Санденсі, який відбудеться у січні.
Фестиваль NYFF-2022 завершиться 16 жовтня.
