Міжнародний кінофестиваль у Торонто (TIFF), що завершився в неділю, 18 вересня, назвав лауреата премії публіки «Вибір народу». Ним стала автобіографічна картина Стівена Спілберга “Фабельмани” (The Fabelmans).
TIFF – традиційно неконкурсний кіноогляд, який розпочинався 47 років тому як «фестиваль фестивалів». Проте премія публіки, яку визначають самі глядачі, які голосують за той чи інший фільм у режимі онлайн, є дуже важливим індикатором майбутнього успіху фільму в осінньо-зимових оскарівських перегонах та світовому кінопрокаті.
Так, у різні роки отримувачі премії публіки фільми “Зелена книга”, “Ла-ла-ленд”, “Номадленд”, “12 років рабства” та інші ставали володарями премій “Золотий глобус” та “Оскар”.
Згідно з правилами, глядачі не можуть голосувати частіше, ніж один раз. Гарантією від порушень при голосуванні є те, що персональна електронна адреса кожного глядача, який купив хоча б один квиток на перегляд, занесена до загальної бази даних.
«Це самий особистий фільм з тих, які я колись знімав, – йдеться в заяві Спілберга, оприлюдненій відразу після оголошення про приз, – і теплий прийом у Торонто зробив мій перший візит на TIFF дуже особливим та емоційним для мене та всієї моєї родини Фабельманів».
Публіка захоплено прийняла «Фабельманів» та появу на сцені режисера та його соратників. У фільмі зайняті молодий канадсько-американський актор Габріел Лабелл в образі Сема Фабельмана, прототипом якого послужив сам Спілберг, Мішель Вільямс і Пол Дано, які зіграли його батьків, Сет Роген у ролі друга вдома та Джадд Хірш в образі «дядька Бориса».
Ведучий кінокритик рупора шоу-бізнесу Variety Пітер Дебрудж високо оцінив фільм Спілберга. «Майстер ескапістської розваги, – пише критик, – розповів дуже особисту історію в цьому 150-хвилинному автопортреті, створивши любовне посвячення складним відносинам зі своїми батьками, які так вплинули на його творчість».
Спілберг не втомлюється повторювати, що це перший приїзд на TIFF. Сценарій ностальгічного фільму, в якому мелодрама органічно вживається з комедією, написав багаторічний соратник режисера Тоні Кушнер. Фільм можна вважати майже автобіографічним для голлівудського метра, якого давно і по праву вважають найуспішнішим кінорежисером у світі. Кіностудія Universal випустить “Фабельманов” на екрани 11 листопада.
Цікаво, що і минулого року премія публіки на TIFF дісталася автобіографії. У ретрофільмі «Белфаст» Кеннета Брани режисер розповідає про своє важке дитинство, яке припало на роки загострення етнополітичного конфлікту в Північній Ірландії. Нагадаємо, що фільм Брани отримав «Оскара» за найкращий сценарій.
На другому місці за популярністю серед фестивальної аудиторії опинився фільм уродженки Торонто Сари Поллі «Жінки говорять» (Women Talking), який зібрав цілий букет зірок, що включає Руні Мара, Клер Фой, Джессі Баклі, Бена Вішоу та Френсіс Макдорманд. Вони розігрують жорстку драму, що ґрунтується на сюжетних лініях роману Міріам Тоувз про боротьбу жінок у релігійній секті менонітів за свої права. Чоловіки секти піддають їх зґвалтуванням у нічний час, а потім пояснюють ці інциденти «підступами демонів» або плодом фантазії жертв. Коли чаша терпіння жінок переповнена, вони влаштовують таємну пораду, на якій обговорюють, що їм робити далі, щоб зупинити насильство.
Третє місце за популярністю дісталося сиквелу комедійного детектива режисера Райана Джонсона “Скляна цибулина: дістати ножі” (Glass Onion: A Knives Out Mystery), який він зняв для стрімінгового гіганта Netflix. Це продовження фільму «Дістати ножі» (Knives Out), який був вперше показаний у Торонто у 2019 році.
У сиквелі за великим столом також збирається якась порада, тільки тут усі підозрюються у вбивстві, всі мають свої таємниці, які можуть бути розгадані ближче до фіналу. І в цій картині зайнятий вражаючий зірковий склад на чолі з Денієлом Крейгом у ролі знаменитого детектива, який вирушає до Греції, щоб розслідувати загадкове вбивство. У фільмі також знімалися Едвард Нортон, Кейт Хадсон, Дейв Батіста, Джессіка Хенвік, Леслі Одом та інші. Як пишуть рецензенти, детектив у виконанні Крейга нагадує знаменитого Еркюля Пуаро, що не дивно. Режисер не раз говорив про те, який сильний вплив на нього зробили романи Агати Крісті.
Аналогічні призи глядацьких симпатій вручені в документальній категорії та в секції «Опівнічного божевілля», де показуються жахливості та радикальні експериментальні опуси.
Серед документальних стрічок публіка виділила «Чорний лід» (Black Ice) Хуберта Девіса про системний расизм у канадському хокеї. А в «північній» секції відзначили «Дивну історію Ала Янковиця (Weird: The Al Yankovic Story) Еріка Аппела про популярного естрадного пародиста.
Премію Міжнародної асоціації кінокритиків (FIPRESCI) отримав ігровий дебют “Уікенд у Газі” (A Gaza Weekend) режисера Базіля Халіля. Це зла сатира на часи вірусної епідемії. Жертвами локдауну стає багата пара, яка намагається виїхати з Ізраїлю через смугу Гази, яку влада рекламує як «найбезпечніше місце на Землі». Палестинець Халіль народився в Назареті, живе та працює у Великій Британії та інших країнах.
У секції коротких фільмів The Short Cuts відзначений призом “Сніг у вересні” (Snow in September) режисера Пурев-Очір. Найкращою канадською короткометражкою назвали “Сімо” (Simo) режисера Азіза Зоромби.
15-хвилинна стрічка Nanitic режисера Керол Нгуєн отримала приз у нещодавно заснованій секції, яка заохочує жінок-кінематографістів. У назву фільму винесено термін, яким біологи називають робітників мурах першого покоління. Фільм – метафора колоніальної структури, яка характерна і для людських спільностей. Сама Керол Нгуєн, в’єтнамка за походженням, живе та працює в Канаді. Вона приїхала представляти свою картину з Монреалю.
На закритті фестивалю показали байопік режисера Мері Харрон “Земля Далі” (Daliland) про знаменитого сюрреаліста Сальвадору Далі. Його зі звичним блиском зіграв видатний британський актор Бен Кінгслі, зробивши цим вагому заявку на оскарівську номінацію.
Канадська драма “Рисовий хлопчик спить” (Riceboy Sleeps) режисера Ентоні Шима названа лауреатом премії програми Platform. Вона знімалася в Канаді та Південній Кореї та частково заснована на історії дорослішання самого режисера, південнокорейського іммігранта, який переживає складний процес адаптації до життя в Канаді. «Він (режисер) поєднує соціальний реалізм із чистою поезією, – йдеться у рішенні журі програми Platform. – Плюс, фільм дуже смішний».
Оглядачі зазначають, що після двох років віртуальних форматів та скорочення кількості глядачів у кінозалах через пандемію ковіда фестиваль у Торонто знову повернувся до повноцінної діяльності.
