У Вільнюсі відбувся черговий фестиваль «Зона Свободи». Це серія міжнародних заходів, націлених на популяризацію проблеми політичних ув'язнених у Росії. Серед головних цілей фестивалю – фінансова підтримка сімей в'язнів совісті та забезпечення гідного рівня захисту для самих політв'язнів. Ідея фестивалю належить дочці публіциста лівого спрямування Бориса Кагарлицького Ксенії.
У лютому 2024 року Апеляційний військовий суд Московської області призначив Кагарлицькому п'ять років відбування у виправній колонії загального режиму, визнавши його винним за статтею винним за статтею 205.2 Кримінального кодексу РФ («Публічні заклики до здійснення терористичної діяльності, публічне тероризму»).
«Ми хочемо допомогти родичам та близьким тих, хто постраждав за свою політичну позицію»
Федеральний координатор руху «Весна», журналіст, один із організаторів цьогорічного фестивалю Лукас Жуваліс розповів кореспондентові Російської служби «Голосу Америки», що спочатку фестиваль тут планувався на літо, але оскільки заходів у литовській столиці проходить багато, а волонтерів не вистачає, то пройшло відкласти вільнюську «Зону Свободи» на кінець листопада.
«Мені здається дуже важливим те, що всі ми хочемо допомогти родичам та близьким тих, хто постраждав за свою політичну позицію. А такі заходи дають людям можливість зібратися разом, подивитися один одному у вічі та відчути силу спільноти. Нас не так багато, ми всі травмовані після того, як поїхали (з Росії), тому дуже важливо залишатися разом і триматися один за одного», – сказав молодик.
Наголосивши на важливості підтримки України, Лукас Жеваліс підкреслив, що гуманітарні акції допомоги російським політв'язням ніяк цьому не суперечать. «Навпаки, бачимо, як багато людей ця трійця (Юлія Навальна, Володимир Кара-Мурза та Ілля Яшин) зібрала в Берліні. І робить висновок, що російським політв'язням, дезертирам і відмовникам від військової служби допомогти нікому, крім самих росіян.
«Людей треба висмикувати з апатії»
Серед артистів, які прийшли на Вільнюський фестиваль, був і Іван Алексєєвбільш відомий як репер Noize MC. Під час так званої «музичної паузи» він виконав три пісні: «Збережи мою мову», «Voyager» та «Світла смуга». У першому використано рядки Осипа Мандельштама, якого Іван назвав попередником нинішніх політв'язнів.
У розмові з кореспондентом Російської служби «Голосу Америки» насамперед він звернув увагу на те, що не вперше бере участь в акціях на підтримку політв'язнів. «Я вважаю це дуже важливою справою і досить часто відгукуюсь на подібні пропозиції», – зізнався Іван. І навів конкретний приклад: «Я двічі виступав на подібних заходах у Гельсінкі, і другий з них, здається, досить сильно перетинає оргкомітет із сьогоднішнім фестивалем».
Свою участь у правозахисних акціях Noize MC пояснює так: «Ми живемо в такому нестримному та стрімкому інформаційному потоці, що закономірно від великої кількості найрізноманітніших, жахливих новин люди просто не тільки забувають про існування такого явища, як політв'язні, але й співчуття просто не вистачає на всіх. І людей просто потрібно висмикувати з апатії, в яку вони закономірно так чи інакше приходять у якийсь момент. Тому важливо бути маяком, який надсилає сигнали у громадський простір, щоб нагадувати людям про існування такої проблеми».
Подібно до попереднього співрозмовника «Голосу Америки», Іван Алексєєв не бачить протиріч між підтримкою України та допомоги російським політв'язнями. «Адже ці люди, особливо ті, хто був заарештований нещодавно, втратили свободу саме через підтримку України. І серед них величезна кількість засуджених за відповідними статтями. Це має і до підтримки України пряме відношення. А розмови, спрямовані на дискредитацію такої позиції, — це пусте, і я не звертаю на них жодної уваги, я йду далі і роблю те, що вважаю за потрібне», – зазначає російський репер.
“Я сподіваюся, що людям захочеться поділитися історіями, які вони сьогодні почують”
Член Антивоєнного комітету Анастасія Шевченка під час свого виступу зі сцени фестивалю «Зона свободи» назвала ті часи, коли вона сама перебувала під домашнім арештом, «вегетаріанськими, ніж нинішні». Хоча особисто для неї це був дуже тяжкий період життя, адже тоді вона втратила свою дочку, і на похорон їй довелося йти з електронним браслетом на нозі.
У розмові з кореспондентом Російської служби «Голосу Америки» вона розповіла, що для неї цьогорічний фестиваль – незвичайний формат участі у подібних акціях.
«Це й концерт, який відбувається у барі, а ми сьогодні говоримо про дуже серйозні речі. Мене попросили розповісти про мою справу, і я про неї коротко розповім. Я прийшла у футболці з підтримкою хлопців, заарештованих за так званою «Маяковською справою». Там мій друг Артем Камардін, який скоро поїде етапом, тому я хочу розповісти про нього і про родичів політв'язнів, які до нас звернулися. Ми з ними кілька днів тому спілкувалися online. Дуже важливо було послухати про те, чого не вистачає політв'язням у Росії та їхнім сім'ям», – наголосила Шевченко.
«І це не тільки ті, хто в списках “Меморіалу” та “ОВД-Інфо”, але найширший список веде якраз avtozak live, – стверджує вона. – Там, наприклад, вказано 54 неповнолітніх політв'язнів. (у російських в'язницях і колоніях – А.П.), то буде величезна цифра. .
Говорячи про ефективність таких заходів, як фестиваль «Зона свободи», Анастасія Шевченко наголошує: «Я сподіваюся, що людям захочеться поділитись історіями, які вони сьогодні почують. Я не бачу особливої складності з листами політв'язням, хто хоче, той давно це робить, це мало часу і легко стає звичкою. Я, наприклад, щодня надсилаю листи, і мені це не складно. І оскільки я в листуванні з багатьма політв'язнями, то знаю, що головне для них – це увага, їм потрібно, щоб про них говорили, щоб на маршах і мітингах були плакати з їхніми особами. І не лише з особами відомих та медійних політв'язнів, а й з тими, хто не такий популярний. Вони, можливо, не такі гарні та харизматичні, але від цього вони страждають на ув'язнення не менше. І ось це важливо», – підсумовує член Антивоєнного комітету.
«Дуже багато в Росії людей, які проти цієї проклятої війни»
Громадянська активістка, учасниця Pussy Riot Ая Ніязова також наголосила на важливості солідарності, у тому числі – міжнародній – з російськими в'язнями совісті. У розмові з кореспондентом Російської служби «Голосу Америки» вона розповіла, що їй допомогло швейцарське посольство. «Вони приходили до мене, була на всіх моїх судових засіданнях, висвітлювали цей несправедливий процес (над учасницями Pussy Riot – А.П.). Якби не було цього міжнародного втручання, не знаю, говорили б ми сьогодні з вами, чи залишилася б я живою, чи ні», – зізнається активістка.
І емоційно наголошує: «Відповідно, архіважливо, щоб чим більше людей підтримують політв'язнів, тим краще. Путін зараз в Україні вбиває людей і я розумію, що він порушив не просто права політв'язнів, а базове право людей на життя забирає. І цій людині вже байдуже. Але хоча б маленька надія (на поліпшення ситуації). І чим більше ми про це говоримо, чим більше про це кричимо… бо дуже багато в Росії людей, які проти цієї проклятої війни, проти путінського режиму. Їх садять до в'язниць, і вони не повинні безіменно там зникнути. Ми не повинні допустити Гулага, як за Сталіна з мільйонами смертей, а я думаю, що цей негідник може й до цього дійти. Тому поки ми можемо трубити, можемо кричати, ми маємо це робити».
