У лютому росіяни розпочали наступ на Україну. Тоді російська влада оголосила про «евакуацію» тисяч українських дітей вглиб країни. Там їх мали усиновити, а потім отримати громадянство. Прокремлівські ЗМІ показали новоприбулих до Росії дітей, «врятованих» від війни та вручених плюшевих ведмедиків.
Але насправді це була не евакуація, а викрадення. The New York Times у статті про цю практику наголошує, що вона може вважатися військовим злочином. Видання зазначає, що систематичне переселення дітей є частиною ширшої стратегії Володимира Путіна щодо ставлення до України як до частини своєї країни. Крім того, Кремль використовував дітей – у тому числі хворих і сиріт – у рамках пропагандистської кампанії, згідно з якою Росія є «благодійником» і «рятівником».
Більше новин на головній сторінці Gazeta.pl
Серед інших, дітей інтернатів та мешканців лікарень. Вони були відірвані від своїх сімей, тому приєднувалися до сусідів або зовсім незнайомих людей, які вирушили на захід у пошуках безпеки.
Проте на блокпостах, організованих російськими та проросійськими силами навколо Маріуполя, їм наказали сідати в автобуси, які, як з’ясувалося пізніше, прямували вглиб окупованої Росією території, повідомляє The New York Times з посиланням на опитування дітей, членів їхніх родин та свідків.
На момент російської атаки 14-річна Аня перебувала в центрі для хворих на туберкульоз у Маріуполі. Коли від вибухів у будівлі вилетіло вікна та двері, дівчина з іншими дітьми сховалася у підвалі. Там вона опікувалася своїми молодшими друзями, читала їм казки, малювала.
Один з українських волонтерів помістив мешканців центру в карету швидкої допомоги, щоб перевезти їх до Запоріжжя. Однак транспортний засіб направили на блокпост. Звідти дітей доправили до лікарні Донецька. Це місто виявилося лише зупинкою на шляху до Москви.
Зараз 14-річний підліток живе в прийомній сім’ї поблизу російської столиці. – Я не хотів йти, але мене про це ніхто не питав. лікар [w Doniecku – red.] він сказав мені, що буде відпочивати в лікарні під Москвою протягом трьох тижнів, сказала вона The New York Times. За її словами, коли вона поспішно втекла, то залишила альбом для малювання з номером телефону матері, без якого не може з нею зв’язатися – пам’ятає лише перші три цифри.
Аня, з якою кілька разів вдалося поспілкуватися журналістам, зазначила, що в прийомній родині до неї добре ставляться, але вона хотіла б повернутися в Україну. – Іноді я плачу і думаю, чи не трапилося щось жахливе з моєю родиною, – підкреслила дівчина.
Журналісти NYT зв’язалися з мамою Ані. Жінка сказала, що «шукала всюди» свою доньку, але не знайшла. Вона також не підозрювала, що дівчину вивезли до Росії. Журналісти допомогли їм зв’язатися, але чи зможе 14-річний хлопець повернутися додому, невідомо.
***
Точна кількість вивезених з країни дітей невідома. Російська влада не відповіла на запитання газети. Українська сторона, у свою чергу, повідомила, що точної цифри немає, але зазначила, що йдеться про тисячі людей.
