Картину Марка Шагала «Батько» буде виставлено 16 лютого в експозиції Музею єврейської культури та мистецтва (The Jewish Museum) у нью-йоркському Манхеттені. Її вдалося повернути спадкоємцям початкового власника внаслідок тривалого та складного процесу реституції.
Портрет отця Марк Шагал, уродженець Вітебської губернії, написав у 1911 році в Парижі, коли виразно формувався його оригінальний стиль, який поєднував фовістську експресію та єврейський темперамент. «Батько» опинився серед 15 мистецьких робіт, які у квітні 2022 року французький уряд ухвалив повернути спадкоємцям їх колишніх законних власників. Цей жест доброї волі став складовою дій французьких музеїв щодо повернення творів мистецтва, вкрадених нацистами у євреїв під час Голокосту.
Повільний порятунок
Як повідомляється в прес-розсилці музею, картину “Батько” повернули спадкоємцям Давида Цендера (David Cender), її оригінального власника. У листопаді 2022 року спадкоємці виставили її на торги аукціонного будинку Phillips, де її було продано за 7,4 млн доларів покупцю, який побажав зберегти анонімність. Представники аукціону спільно із співробітниками музею отримали згоду покупця на показ картини у стінах музею.
«Ми дуже пишаємось тим, що показуємо рідкісний портрет батька художника, – каже директор музею Клодія Гулд (Claudia Gould). – Масштабне та систематичне розкрадання картин під час Другої світової війни, непросте та повільне порятунок та повернення багатьох з них можна вважати одним із найдраматичніших сюжетів історії мистецтва 20-го століття. Цей процес продовжується і сьогодні».
Картина «Батько» належала польському єврею з Лодзі, скрипкових справ майстру та вчителю музики Давиду Цендеру (в іншій транскрипції – Сендеру), який придбав її у 1928 році у торговця витворами мистецтва Абе Гутнайєра. У 1940 році, коли всю родину Цендера відправили до Освенціму (Аушвіц), нацисти пограбували його будинок у Лодзі. У таборі смерті загинули його дружина, дочка та інші родичі, а сам він дивом уцілів. У 1958 році Цендер переїхав до Франції, де й жив аж до своєї смерті у 1966 році. Він помер, так і не дізнавшись, де знаходиться викрадена з його будинку картина Шагала.
Як вважають експерти аукціонного будинку Phillips, Шагал викупив картину десь між 1947 і 1953 роками і навряд чи був про її провенанс (провенанс – історія володіння твором та його походження, важлива для підтвердження його справжності – ГА).
У 1988 році Національний музей сучасного мистецтва, що є частиною культурного центру Жоржа Помпіду в Парижі, отримав картину в дар від спадкоємців Шагала, який помер у 1985 році у віці 97 років. Десять років по тому портрет передали до Музею мистецтва та історії юдаїзму в Парижі, де він перебував 24 наступні роки аж до того моменту, коли прояснилася ситуація зі спадкоємцями Цендера та французькою владою було прийнято рішення про реституцію.
Французький парламент схвалив закон, згідно з яким 15 картин, викрадених у єврейських сімей нацистами в роки Голокосту, мають бути повернені справжнім власникам та їхнім спадкоємцям. Тодішній міністр культури Франції Розлін Башло назвала це рішення історичним «першим кроком».
Спадкоємці Цендера, домігшись рішення Франції про реституцію, вирішили продати картину, що експерти аукціонного будинку вважають звичайною практикою.
Що таке колір
Як вважають історики мистецтва, «Батько» знаменує найважливіший період творчості майстра, що він ставав однією з ключових постатей європейського модернізму. Тоді, взимку 1911-1912 року, Шагал, який перебрався з Росії до Франції, оселився у знаменитому богемному «Уллі» в районі Монпарнас на південно-західній околиці Парижа, де оселилися також Модільяні, Леже, Сутін, Цадкін та багато інших художників, які згодом стали. знаменитими. Картини, які Шагал створив там за наступні три роки, входять до найвищих досягнень його кар’єри.
Особливе місце у творчості займають портрети. Їх він писав досить рідко. “Батько” – зворушливий і ніжний портрет його батька Хацкеля Мордуховича Шагала, якого всі оточуючі звали Захаром. Як згадував Шагал, це була скромна, невибаглива і скуповата людина, яка все життя пропрацювала прикажчиком, а фактично, вантажником, на складі з рибою за невелику платню.
«Це була від природи залякана, але лагідна, смиренна людина. Релігійний, який мав, однак, менше подібності до “типового” єврея і нагадував білоруського селянина», – писав згодом Марк Шагал. – Він перетягував величезні бочки, і серце моє тріскалося, як ламке турецьке печиво, побачивши, як він повертає цей тягар або дістає оселедця з розсолу закоченілими руками».
Якось Пікассо зауважив: «Коли Матіс помре, Шагал залишиться єдиним художником, який розуміє, що таке колір насправді».
Картин Шагала на той час уціліло небагато. У 1914 році художник повернувся до Росії, як він вважав, ненадовго, але тут вибухнула Перша світова війна, а потім і Жовтнева революція. Тож повернення його до Парижа відклалося до 1923 року. Повернувшись, митець виявив, що залишені ним в «Уллі» картини зникли. На думку істориків мистецтва, йдеться приблизно про 150 зниклих полотнів.
Час та місце
«Для нас важливо продовжувати розповідати ці історії, – зазначає директор музею Клодія Гулд. – Згадаю хоча б нашу виставку 2021 року «Потойбічне життя: воскрешаючи забуті історії розкраденого мистецтва» (Afterlives: Recovering the Lost Stories of Looted Art).
«Батько» Шагала – приклад успішної долі багатостраждальної картини видатного майстра. Під час Другої світової війни гігантська кількість творів мистецтва була відібрана та вкрадена нацистами у євреїв в окупованих країнах Європи. За приблизними підрахунками, близько мільйона предметів мистецтва було знайдено та повернуто власникам або їхнім спадкоємцям.
Багато предметів мистецтва було знищено; насамперед ті, які нацистські «мистецтвознавці» у цивільному та уніформі затаврували як «дегенеративне мистецтво». У цю категорію імперське міністерство суспільної освіти та пропаганди, очолюване Геббельсом, в 1937 зарахувало картину Марка Шагала «Пурим» (1916-17). Її прибрали із музею в Ессені. Але потім її придбав член нацистської партії, якого було вбито 1945 року. В обстановці хаосу та сум’яття наприкінці війни картина вціліла.
Те, що картину Шагала «Батько» буде виставлено до 1 січня 2024 року на загальний огляд у Єврейському музеї, виконано високою символікою. Єврейський музей відіграв важливу роль в ідентифікації, збереженні та поверненні тисяч викрадених творів мистецтва та юдаїстських реліквій як під час, так і після Другої світової війни.
Музей єврейської культури та мистецтва, що знаходиться на знаменитій «Музейній милі» на П’ятій авеню Манхеттена, було засновано у 1904 році. Це перший музей такого роду в США та один із найстаріших музеїв єврейської культури у світі. У його колекцію входять приблизно 30 тисяч творів мистецтва та релігійних предметів, що відображають чотири тисячоліття єврейської історії.
