Фінський спортивний трилер “Вільне катання” (Free Skate) вийшов у США на сервісах “відео на замовлення” (VOD). Після успішних показів світового фестивального кільця, фільм став доступний американським глядачам. Північноамериканський прокатник картини канадська компанія Indiecan Entertainment спочатку випустила стрічку в обмеженій кількості кінотеатрів, після чого його можна буде побачити на цифрових та кабельних платформах, включаючи iTunes, Amazon, Google Play, iNDemand та DISH.
«Фільм багато в чому тримається на таланті Віри Віло та її відданості професії, – пише видання «Фінляндія сьогодні». – Глядача приковує до крісла її трансформація з сяючою, впевненою в собі дівчини в людину дуже сором’язливого і вагається ».
Режисер Рупе Оленіус (Roope Olenius) запросив на головну роль свою дружину актрису Веєру Віло (Veera W. Vilo), у минулому гімнастку. У створенні сценарію вони використали досвід Віяла та її колег-гімнасток. Критична спрямованість фільму багато в чому співпадає з порядком громадського правозахисного руху #metoo.
«Фільм не лише занурює у світ професійного спорту, – каже Рупе Оленіус, – а й проливає світло на прикрій зв’язок між жіночим спортом та торгівлею людьми. Нашою метою було зняти кіно, яке не тільки оспівує спорт, а й показує його негативні сторони».
Молоду російську фігуристку знайшли засніженого шосе, що лежить на узбіччі, у Фінляндії. Вона була непритомна, зі слідами побиття на тілі. Коли її доправили до лікарні та повернули до життя, то виявили, що дівчина має фінську бабусю, яку вона не бачила мого років. Та з радістю дала притулок онуці, дала їй можливість відновити тренування та забути про нелюдське поводження з нею з боку російських тренерів та спонсорів клубу. Перед обдарованою дівчиною відкриваються райдужні перспективи у складі національної збірної Фінляндії із фігурного катання. Але кошмари минулого продовжують терзати її психіку, і вона має знайти ефективні способи забути про них. Моральну та психологічну підтримку їй надають фінські фігуристки, тренери та балетмейстер.
«Вільне катання» – друга режисерська робота Рупе Оленіуса. У ній зайняті Віяла Віло, Ліна Уотіла, Кароліна Блекберн, Євген Хаукка, а також учасниця Олміпійських Ігор бельгійка Місяць Хендрікс. У фільмі звучать англійська, фінська та російська мови, а до знімальної групи входили представники десятка країн, включаючи Естонію, Бельгію, Данію, Сирію, Грузію, Україну та Індію.
Зйомки почалися в січні 2019 року і завершилися в грудні того ж року, зайнявши 60 знімальних днів. Зйомки проходили у кількох районах західної та південної Фінляндії, у тому числі у містах Еспоо, Хямеенлінна, Форсса та Порі. Через пандемію ковіда та оголошеного локауту пост-продакшн сповільнився і був завершений лише на початку червня 2021 року.
Рупе Оленіус – режисер, продюсер, актор. Народився 1987 року. Відомий як представник нового покоління незалежного кіновиробництва Фінляндії. Отримавши у 2013 році ступінь бакалавра з образотворчого мистецтва у Нью-Йоркській кіноакадемії, повернувся до Фінляндії та почав працювати у кіновиробництві та на ТБ. Його режисерський дебют Tuftland вийшов у 2017 році та отримав кілька нагород. Зараз він щільно зайнятий як актор, знімаючись у фінському телесеріалі та артхаузному трилері. До того, як повністю віддати себе кінематографу, Оленіус грав у професійний хокей на льоду і пробував себе музикантом у групі хеві-метал.
Віяла Віло – фінська актриса, сценарист, кінорежисер. Народилася 1990 року. Колишня чемпіонка світу з естетичної гімнастики (груповий вид спорту, заснований у Фінляндії та Естонії. – Ред.). Вийшовши з великого спорту, вона вступила до акторської школи Університету Уельсу, яку закінчила у 2014 році. Повернувшись до Фінляндії, швидко утвердилася як одна з найпопулярніших актрис, «королева незалежного кіно».
Корре спондент Російської служби «Голосу Америки» з інтернет-сервісу поговорив з Рупе Оленіусом та Віялом Віло.
Олег Сулькін: Рупі, Вієро, ви зараз удома?
Віяла Віло: Так, ми вдома, у місті Еспоо, недалеко від Гельсінкі. В нас троє дітей.
О.С.: Нічого собі! Вітаю! А хто ж їх доглядає, коли ви зайняті на зйомках? Бабусі? Дідусі? Чи наймаєте бебісітерів?
Рупі Оленіус: Все, що ви згадали. І самі намагаємося більше приділяти їм уваги.
О.С.: Ваш фільм поєднує прикмети трилера та мелодрами. У ньому є круті повороти, пов’язані з криміналом, показаний закулісний побут великого спорту, і спроби розібратися в проблемах дисфункціональної сім’ї. Ви писали сценарій, користуючись фактами чиєїсь реальної біографії, можливо, вашої власної, Віяла?
В.В.: Нам допомагав колективний досвід. У минулому я гімнастка, одна з наших продюсерів чемпіонка із синхронного фігурного катання, у нашій знімальній команді був професійний балетмейстер. Ми хотіли показати, що реально відбувається за лаштунками спорту. Звичайно, використовували інформацію зі світових мас медіа, особливо з Росії. Адже Росія – один із світових лідерів у гімнастиці, фігурному катанні та балеті.
О.С.: Наскільки автобіографічний образ головної героїні?
Р.О.: Так, в основі цього характеру лежать окремі факти біографії Віяла. І в нього ми впорснули цікаві деталі інших доль.
В.В.: Мене особливо зацікавили доля та одкровення колишньої балерини Великого театру Анастасії Волочкової. Зокрема, вона розповіла журналістам про випадки, коли хтось із танцівниць ночами розважав олігархів. Ми дізналися про сувору муштру, що панує на репетиціях, про проблеми з дієтою та психікою. Але понад усе нас шокували історії про сексуальне залякування та торгівлю людьми.
О.С.: Ви вважаєте себе частиною руху #metoo?
В.В.: Напевне так. Іноді активісти руху заходять надто далеко, але в основному ми їх підтримуємо, а саме, у виявленні випадків педофілії та сексуального рабства. Але я хочу наголосити, що ми не вбудовувалися в рух, взагалі не думали про участь у ньому. І сценарій написали ще до того, як виник цей рух.
О.С.: У фільмі є колоритна персона, російський тренер, яка звинувачує героїню в тому, що та набрала зайву вагу і тому не бачити успішної кар’єри у фігурному катанні. «Товстухи не літають!» – сердито повторює тренер, переконана, що тільки фанатичними тренуваннями і жорсткою дієтою фігуристки-початківці можуть досягти потрібних результатів. Ви згодні?
В.В.: Досягти добрих результатів дуже нелегко. Я щодня медитую. Так, потрібно у певних речах себе обмежувати. Але при цьому не впадати у раж. Ні до чого хорошого це не спричинить. Коли я займалася гімнастикою і слідувала жорсткій дієті, я навряд чи краще виступала на змаганнях, будучи напівнепритомним від постійного почуття голоду. У всьому потрібна міра, потрібен здоровий глузд.
Р.О.: У монети дві сторони. Коли ми захоплюємося блискучою майстерністю спортсмена, то найменше думаємо, що стоїть за цим, якихось величезних зусиль, якого самозречення це вимагає.
О.С.: Пам’ятаю, як молодим репортером у Москві я писав репортаж про знаменитий ансамбль танцю Ігоря Мойсеєва, і метр запросив відвідати репетицію. Мене вразила інтенсивність занять і висока вимогливість Мойсеєва до його підопічних – худеньких, буквально прозорих дівчаток, які багато разів, до сьомого поту, повторювали потрібні рухи. Але концерт ансамблю в залі Чайковського залишив тоді незабутнє враження.
В.В.: Так, це нам знайоме. Я зустрічала таких фанатичних балетмейстерів.
Р.О.: Віяла краще за мене знає про таку репетиційну практику. Коли я грав у професійний хокей, нас таке звернення стосувалося меншою мірою.
В.В.: Чому тренувальні методи російської школи настільки поширені? Тому що російські гімнастки та фігуристки – найкращі у світі. А на найкращих завжди дорівнюють.
О.С.: Віяла, ваша героїня у фільмі досягає великих успіхів, і глядач бачить її блискучі виступи на льоду, у тому числі виконання складних стрибків та обертань. Це ви чи хтось інший?
В.В.: Я п’ять років займалася фігурним катанням, готуючись до зйомок. Посилено тренувалася зі своєю подругою Місяцем Хендрікс, призером у одиночному катанні чемпіонатів Європи та світу. Це вона виконує у фільмі стрибки та обертання, а все інше роблю я.
О.С.: Фігурне катання популярне у Фінляндії?
Р.О.: Так, дуже популярно, приблизно так само, як і хокей на льоду.
О.С.: Чи ви розраховували на популярність фігурного катання, коли бралися за цей проект?
Р.О.: Мабуть ні. Нас цікавила підноготна, те, що відбувається у роздягальні та після тренувань, так би мовити, за лаштунками. І, до речі, далеко не всі були задоволені нашим фільмом, оскільки він показує тіньові сторони спорту.
В.В.: Ми стали частиною дискусії, як очистити фігурне катання від недоліків. Я пишаюся тим, що нам вдалося внести внесок у це обговорення. Нас критикували, зокрема, з Росії. Ми отримували звідти чимало ворожих відгуків. Багато послань написані як би під копірку, такий характерний тролінг.
О.С.: Ви це пов’язуєте із нинішньою ситуацією? Я маю на увазі війну в Україні, яку веде Росія, ваш найближчий сусід.
В.В.: Ситуація жахлива. Багато родин виявилися розділені. Багато дружніх зв’язків раптово припинилися. Ми не знаємо долю людей, із якими співпрацювали багато років. Так, Фінляндія залишається вільною, демократичною країною зі свободою слова, але війна таки привносить напруженість, і щось у настроях змінюється. Людей охоплює страх. Коли ми обговорювали з фінськими прокатниками карту показів нашого фільму, то нам порадили не ставити фільм у розклад кінотеатрів, які розташовані вздовж кордону з Росією.
Р.О.: У Фінляндії, у прикордонних районах живе чимало емігрантів із Росії, і їх настрої теж, мабуть, треба враховувати. Взагалі, зараз склалася дуже незвичайна ситуація. У багатьох фінських школах навчаються діти біженців із Росії, які виїхали від Путіна, та діти біженців із України, що втекли від війни.
О.С.: Фільм вже показали у вашій країні та деяких інших країнах. Як публіка сприймає картину?
В.В.: Так, фільм показали у Фінляндії і ось зараз почалися покази у Північній Америці. Для нас стало несподіванкою, що багато російськомовних глядачів схвально поставилися до того, що ми без прикрас показали російську організовану злочинність, що «опікає» спорт. Із цим треба щось робити – так можна підсумовувати їхню реакцію.
