У Каннах пройшло прем'єрне спецзамовлення документальної стрічки «Вторгнення» Сергія Лозниці, що є циклом новел про життя українців під час війни. Над цією картиною режисер працював останні два роки.
У його об'єктиві – весілля військовослужбовця, школярі у бомбосховищі, прощання із загиблими солдатами та інші хроніки війни. При цьому незважаючи на назву фільму, на екрані не з'являються кадри військових дій. Своє рішення не показувати у стрічці фронтові бої Лозниця пояснив в інтерв'ю Радіо Свобода.
«Це принципове рішення, тому що про присутність агресора нам і так говорить кожен кадр фільму, і від цієї незримої присутності переживання глядача набагато сильніше, – каже Лозниця. – Я виключив можливість показувати лінію фронту чи полонених, але ворог присутній через його відсутність у фільмі… Це картина про людей, про те, що відбувається з ними, як трансформується їхнє життя в жахливих умовах».
Напередодні в Каннах відбулася ще одна прем'єра – мабуть головна на кінофестивалі цього року – «Мегалополіс» Френсіса Форда Копполи.
Над історією про геніального архітектора, який проектує мегаполіс майбутнього, Коппола працював чотири десятиліття. Після прем'єри фільм отримав дуже різні та неоднозначні оцінки. Критикам видання Vulture фільм здався неживим, а в огляді Deadline зазначається, що Копполі знову вдалося винайти кіно. Сама режисерка на прес-конференції зізналася, що радий тому, що роботу над фільмом, нарешті, закінчено.
«Ти наповнюєшся полегшенням та радістю, – сказав Коппола. – Що таке поєднання полегшення та радості? Це не емоція, яку я міг би описати одним словом, але це найвища радість, яку відчуваєш після стільки років з моменту, коли ця ідея виникала, розвивалася згодом, закидалася і знову відроджувалася з думкою “ні, я не повинен це кидати”. Це чудове почуття».
Картина бере участь в основному конкурсі фестивалю та боротиметься за Золоту пальмову гілку.
