У другій річниці війни Росії в Україні газета «Уолл-стріт джорнел» опублікувала статтю відомого журналіста Ярослава Трофімова (Yaroslav Trofimov), багаторічного кореспондента WSJ, під заголовком «Чи припинить Америка підтримувати Україну?».
«Два роки по тому російського вторгнення, – пише автор статті, – ослаблення американської підтримки посилює побоювання, що Путін може виграти війну – і що Європі доведеться в майбутніх конфліктах покладатися тільки на себе».
Напередодні в Девіс-центрі Гарвардського університету відбувся вебінар, присвячений появі книги Ярослава Трофімова «Наші вороги зникнуть: Російське вторгнення і війна України за незалежність». Книжку видано Penguin Press.
З 1999 року Трофімов працював іноземним кореспондентом WSJ, а з 2018 року – головним міжнародним кореспондентом цієї газети. Народився у Києві. Має італійське громадянство. Двічі був фіналістом Пулітцерівської премії – за журналістське висвітлення воєн в Афганістані та Україні. Ярослав здобув ступінь магістра Нью-Йоркського університету.
Модератором дискусії в Девіс-центрі, що проходила в режимі он-лайн, став історик Сергій Плохій (Serhii Plokhii), професор української історії, директор українського дослідницького інституту (HURI) Гарвардського університету. Поганий – провідний експерт з історії України, автор багатьох книг та статті.
Олександра Вакру (Alexandra Vacroux), виконавчий директор Девіс-центру Гарвардського університету, представила Ярослава Трофімова та Сергія Плохія. Професор Вакру вивчає політику Росії та регіону Євразії, включаючи війну в Україні. Вона також очолює програму “Вчені без кордонів”.
«Синема-вірите, перенесене на папір, – так характеризує нову книгу Трофімова Елліот Акерман у The Atlantic. – Це звіт про війну, свого роду першу чернетку історії, зі свідченнями тих, хто безпосередньо переживав те, що відбувається».
«Людською, обізнаною та достовірною» назвав книгу Трофімова історик Тімоті Снайдер. «Її прочитають усі, хто хоче розібратися у цій головній події нашого часу», пише він.
«Україна зовсім поряд»
Поганий зізнався, що заздрить легкості пера, що відрізняє нову книгу Ярослава Трофімова. Її він оцінює дуже високо. «От би нам, історикам, навчитися так доступно, із внутрішньою свободою викладати складний матеріал», – зауважив він.
Поганий нагадав, що Трофімов народився у Києві, тож війна в Україні, очевидно, має для нього особливий сенс. «Ви висвітлювали багато війни, – сказав він, – зараз перебуваєте в Ізраїлі, де йде війна (між Ізраїлем і ХАМАС), а до цього висвітлювали війни в Афганістані, Іраку та інших гарячих точках. Що, на вашу думку, відрізняє війну в Україні від інших воєн нашого часу?»
«Будучи кореспондентом «Уолл-стріт джорнел» протягом більш як двох з половиною десятиліть, починаючи з останнього року попереднього століття, – сказав Трофімов, – я писав про багато війн, і всі вони, звичайно, жахливі за визначенням. Але війна Росії в Україні вирізняється дуже високими ставками. Адже там фактично вирішується доля Європи. І з погляду небезпеки для журналістів вона вирізняється великим ризиком. Сім із восьми готелів у Запоріжжі та Харкові, де я зупинявся, були через якийсь час зруйновані російською артилерією. Так, я народився і виріс Києві, і для мене все, що там відбувається, дуже болісно».
«Два роки тому, через тиждень після початку російської агресії, я стояв у центрі української столиці, у шоломі та бронежилеті, а довкола ні живої душі, всі поховалися у сховищах, – згадував журналіст. – Я пишу про це у книзі. Я побував у багатьох місцях, де йшли бойові дії, мабуть, скрізь, крім Маріуполя, якого дуже швидко захопили агресори. Мені допомагає знання української та російської мов, культури та менталітету. Важливою є моральна визначеність війни в Україні – є агресор і йому протистоїть народ, єдиний у прагненні захистити себе та свою землю. Це також відрізняє цю війну від інших воєн, наприклад, в Афганістані, де народ розколотий за етнічною, релігійною та політичною ознаками».
«Для мене найважливішою метою було показати англомовним читачам, що Україна – це не десь там далеко, це зовсім поряд, – наголосив Трофімов. – Українці такі ж люди, як і ми з вами, вони також оплачують чашку кави ApplePay, вони також люблять відпочивати на тропічних островах. І для них війна стала раптовою трагедією, яка зламала все їхнє життя».
Динаміка опору
Професор Плохий звернув увагу, що одним із головних тригерів нинішньої імперської політики Росії стали сумнівні книги з історії, з якими Путіна, очевидно, знайомлять його помічники.
Трофімов нагадав, що цілих півгодини під час інтерв’ю з Такером Карлсоном Путін читав гостю лекцію з російської історії, засновану на фальшивих фактах та твердженнях на кшталт того, що ідентичність України – це нібито винахід генштабу армії Австро-Угорщини, що в принципі немає такого народу українці, що Львів – російське місто, та й так далі.
«У війни кілька причин, – зазначив далі Трофімов. – Головна – російський націоналізм, спроби насильно просувати «російський світ» на теренах колишнього Радянського Союзу. Москва вкрай болісно поставилася до крену України у бік Заходу та демократії, до того, що російський вплив там неухильно слабшав. Декілька років «російського світу» в Донецьку та Луганську показали, чого він вартий і скільки бід несе в реальності. Якщо в минулі роки можна було говорити про симпатії частини жителів південних та східних областей України щодо Росії, то після початку широкомасштабної агресії ці настрої зникли та українці згуртувалися, зашишаючи свою батьківщину.
Чому українці в лютому 2022 року чинили такий завзятий опір загарбникам?
«Пояснення слід шукати в недавній та давній історії, – відповів Трофімов. – Війна на Донбасі, що розпочалася у 2014 році, показала, що з росіянами можна битися на рівних, що їхня армія зовсім не непереможна. Заглянемо глибше в історію. 1940 рік. Країни Балтії не стали воювати з радянськими військами, що їх окупували, а Фінляндія, навпаки, стала. І чинила відчайдушний опір Червоній армії. Внаслідок кровопролитної війни фіни втратили частину території, але зберегли незалежність».
Професор Плохий докладно зупинився на складній динаміці переговорів між Україною та Росією, які відбулися у Стамбулі на першому етапі війни. Він попросив Трофімова описати нинішню позицію Заходу і насамперед пояснити причини затримки у постачанні Україні озброєнь і боєприпасів, без яких становище її армії може вже найближчим часом стати критичним.
«Безпосередньо до початку широкомасштабної агресії, – розвинув тему Трофімов, – Захід вважав, що Україна протримається лише кілька днів, її армія не зможе чинити достатній опір, і наступні місяці та роки українці будуть змушені вести партизанську війну, аналогічну до тієї, яку вів із західною. коаліцією Талібан в Афганістані. Тому американці та їхні союзники були готові поставити Україні мобільні озброєння, придатні для партизанської війни. Потрібен був час та успіхи української армії під Херсоном та Харківським, щоб Захід переглянув своє ставлення до постачання озброєнь та військової техніки Україні. Але через внутрішньополітичну ситуацію в США зупинилося проходження білля про військову допомогу Україні. Республіканці, які мають більшість у Палаті представників, виступають проти законопроекту у його нинішній редакції. Нестача озброєнь та боєприпасів може призвести до катастрофи на фронті. Якби українці знали, що так все обернеться з Америкою, вони б, я впевнений, інакше будували свої відносини з НАТО та країнами Європи. Звичайно Європа посилить допомогу Україні, але реально допомога від неї у вигляді новітніх озброєнь почне надходити через якийсь час. Тим часом ми бачимо, що Путін уже отримує дрони та боєприпаси від Північної Кореї та Ірану».
Прогнози та сценарії
З низки причин, насамперед через брак озброєнь і боєприпасів, контрнаступ української армії застопорився, констатували панелісти. Так, після довгих і завзятих боїв вона була змушена залишити Авдіївку. Ініціатива, схоже, переходить до російської армії. Проте, характеризуючи стан українського суспільства, Трофімов назвав переважним настроєм «похмуру рішучість».
«Вони бачать, що Захід піддається шантажу Кремля, який загрожує натиснути ядерну кнопку, – зазначив журналіст. – Переговори не продуктивні, адже Росія продовжує наполягати на зміні режиму в Києві та русифікації країни, що є неприйнятним для України. Медведєв, який у своїх постах часто озвучує те, що в голові Путіна, висуває ультиматум: українці повинні перестати існувати як нація і держава. Українське керівництво розуміє, що згода на пропоновану Кремлем угоду щодо окупованих територій «земля в обмін на світ» є не що інше, як відстрочена друга фаза війни. Росія не збирається зупинятися. Це очевидно. Що залишається українцям? Напруж усі сили і продовжувати воювати».
Модератор поставив гостю ключове «прогностичне» питання: а що якщо Україна зазнає поразки?
«Це найгірший із можливих сценаріїв, національна трагедія, – наголосив Трофімов. – Мільйони та мільйони людей, на додаток до тих, хто вже виїхав, стануть біженцями. Лідери країни, військові, справжні патріоти будуть або страчені, або відправлені до концтаборів. Росія намагатиметься зруйнувати українську ідентичність, мову та культуру. Щодо міжнародних наслідків, то поразка України сприйматиметься найбільшою стратегічною невдачею колективного Заходу. Китай, Азія, Близький Схід, глобальний Південь загалом сприйматимуть НАТО та США як паперового тигра, загроза для європейської безпеки драматично посилиться, а Росія, без сумніву, продовжуватиме реалізовувати свої експансіоністські амбіції».
А якщо Україна переможе у війні?
«Найкращим сценарієм для України буде, якщо щось кардинальне станеться всередині Росії, прийдуть до влади нові сили, які закінчать війну, – відповів Трофімов. – Що таке в принципі можливо – показав заколот Пригожина. Існує думка, що поразка Росії призведе до її розпаду на кілька суверенних держав. Цього дуже побоюється Захід, якому не хочеться мати справу з новими непрогнозованими державами в умовах ймовірної смути і, відповідно, підвищеного ризику застосування ядерної зброї. Тому на Заході існує і така…
