Російське видавництво “Ексмо-АСТ” випустить саммарі книги принца Гаррі “Spare” (“Запасний”). Це буде коротке переказування книги без прямих цитат. Вибір невипадковий: лише в перший день продажів, 10 січня, у США, Великій Британії та Канаді розкупили 1,4 мільйона екземплярів. А у світі за перший тиждень було продано 3,2 мільйона копій. Спогади перекладені 26 мовами – російської серед них немає.

Після вторгнення РФ в Україну багато видавництв відмовляють російським видавцям у правах на переклад на російську та публікацію їхніх книг. Серед них і найбільше світове видавництво Penguin Random House, яке випустило «Spare». Тож коли в Росії вийде повний текст «Запасного» – невідомо. Інша річ – саммарі. Щоб видати короткий переказ, дозвіл правовласника не потрібен. Водночас ця ідея прийшла одразу кільком видавцям. На сервісі електронних книг Літрес вже доступні два саммарі «Запасного» – від електронної бібліотеки Smart Reading та якогось неназваного колективу авторів, обидва – у вигляді тексту та аудіо. «Ексмо-АСТ» анонсувало вихід своїх електронних версій «Запасного» 16 лютого, але поки що вони не доступні навіть на сайті видавництва.

Це далеко не перший досвід публікації саммарі у Росії. Подібні видання виходили й раніше, каже директор Асоціації інтернет-видавців Володимир Харитонов: «Чисто історично саммарі – це дуже стара видавнича історія, чи не з 18-19 ст. Не лише у російському книговиданні, а й у європейському. Виходила велика кількість переказів товстих, наприклад, східних книг типу «Тисячі та однієї ночі». У цьому нічого особливого».

Видавництво Smart Reading, чия версія саммарі “Запасного” вже доступна на сайті Літрес, якраз спеціалізується на публікації коротких переказів нон-фікшна. Воно випустило саммарі «Sapiens» та «Homo Deus» Юваля Харарі, біографії Стіва Джобса, «Антихрупкості» Нассима Талеба та перекази ще понад 800 книг. В інших країнах також існують видавництва та сервіси, які публікують саммарі: StoryShots, 12min, Blinkist, getAbstract та інші. Михайло Іванов, засновник Smart Reading, відповідаючи на посаду літературного журналіста Костянтина Мільчина у Facebook, написав таке: «Ми в Smart Reading робимо саммарі на нон-фікшн книги 9 років. (…) Саммарі – швидкий спосіб отримати ключові ідеї з книг, прибравши всю воду. Більшість нон-фікшн книг дуже добре лягає у формат саммарі».

Незважаючи на те, що публікація переказів – не нова практика для Росії, багато видавців ставляться до неї скептично, каже Володимир Харитонов: Це не дуже комільфо серед видавців. Я добре пам’ятаю дев’яності роки, коли виходили цілі збірки: «Вся класична література в переказі» була така товстезна книжка. Це завжди дуже нішеві продукти. Навіть тому, що одним видавцям не дуже зручно перед іншими. Видавці погано ставляться до того, що випускають якісь саммарі їхніх книжок. Вони працювали, працювали, вкладали в це гроші, а тут хтось приходить і, умовно кажучи, на десяти сторінках переказує те, що вони там напрацювали. І ще одержує за це гроші. Це, звісно, ​​сприймається не дуже добре. Коли сервіс Smart Reading, який зробив один із засновників видавництва «Манн, Іванов та Фербер», запрацював у 2014 році, практично всі видавці сказали: «Ну ні, це взагалі недобре, це порушення авторського права». Хоча жодного порушення авторського права, якщо вміло все робити, немає».

У Росії, як і в багатьох інших країнах, твори справді не захищені від переказу, підтверджує спеціаліст з авторського права, професор Університету Коменського у Братиславі Андрій Ріхтер: «Саммарі можна уявити так: якась людина купила книгу, прочитала її в оригіналі і розповідає іншим, що вона дізналася. Авторське право скрізь, зокрема й у Росії, охороняє не зміст, а форму. Тобто форма книги, мова, прийоми мовленнєві, сюжет, порядок, назви – це все охороняється. А зміст: якісь описи, дій тощо – це не охороняється. Охороняється лише опис цього змісту. І в цьому випадку можна сказати, що це нова форма. Так, зі схожим змістом. Дуже багато залежить від того, яким чином це подаватиметься. Якщо дадуть ім’я автора та назву книги, тут є великі проблеми. Якщо назва книги буде “Переказ книги такоюсь”, проблем буде менше. Якщо автора взагалі не буде, просто “Переказ книги принца Гаррі про те” – ще менше проблем”.

У галузі вважають, що саммарі західних бестселерів можуть стати альтернативою примусовому ліцензуванню. Про це в інтерв’ю «Комерсанту» говорив і Євген Кап’єв, гендиректор «Ексмо-АСТ». Законопроект про примусове ліцензування було внесено до Держдуми у серпні 2022 року. Він стосувався книг, фільмів чи комп’ютерних ігор, які стали повністю недоступними на російському ринку та належать правовласникам із «недружніх країн». Автори проекту пропонували примусово видавати ліцензії таким творам без огляду на їхніх правовласників. Однак у грудні законопроект був забракований, не дійшовши читань.

Друкована версія саммарі “Запасного” від “Ексмо-АСТ” надійде у продаж наприкінці лютого, повідомили представники видавничої групи в інтерв’ю “Комерсанту”. Перший тираж становитиме 3 тисячі копій.

На думку Володимира Харитонова, новина про саммарі, що викликала стільки емоцій у публіки – лише вдалий піар-хід видавництва: «[Эксмо-]АСТ можна привітати: вони просто схопилися на хайп, осідлали цю хвилю, в тому числі й тому, що мемуари принца Гаррі – бестселер, виданий мільйонним тиражем, про це пишуть. Пишуть, яка це погана книжка, пишуть у тому, яка це хороша книжка – а книжки немає. Зрозуміло, що з російського читача жодного іншого способу познайомитися з нею, крім як у переказі, немає. Ну чи зачекати якийсь час, коли війна закінчиться, катастрофа перестане бути катастрофою, і життя якось налагодиться. Але коли це буде, нікому не відомо, і я думаю, що на той час ця книжка буде вже не дуже актуальною».

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я