На кінофестивалі Канна продовжують обговорювати питання бойкоту російської культури. Черговою нагодою для подібних дискусій стала прем’єра нового фільму українського режисера Сергія Лозниці, який виступив у Каннах із засудженням культурної «скасування»
На 75-му Канському кінофестивалі відбувся прем’єрний показ «Природної історії руйнування» – нової архівної драми Сергія Лозниці про бомбардування європейських міст під час Другої світової війни. Назву для свого фільму український режисер запозичив у однойменної книги німецького письменника Вінфріда Георга Зебальда, написаної 1999 року.
Фільм показує, що сталося під час Другої світової війни з європейськими містами, з містами Німеччини, Великобританії і так далі, – говорить Лозниця в інтерв’ю агентству Reuters. – Той самий спосіб запровадження війни ми можемо спостерігати зараз. Це означає, що ці уроки не були осмислені й досі, і ці уроки не були зроблені».
Сергій Лозниця вже давно своя людина в Каннах. На кінофестивалі український режисер представив не одну свою кінороботу: «Бабин Яр», «Донбас», «У тумані» та інші документальні стрічки вперше були показані саме на Круазетт. Тільки ось цього року до Канн Лозниці приїхав уже не як член української кіноакадемії. У березні його виключили з її складу за свої висловлювання проти «скасування» російських кінематографістів. У Каннах режисер заявив, що, як і раніше, дотримується своєї позиції.
«Мені дуже шкода, що це сталося, дуже шкода, що деякі члени української кіноакадемії зробили собі такий вибір, який не робить їм честі, – сказав Лозниця. – Я анітрохи не змінився, і я маю повне право висловлювати свою особисту думку, що я роблю. Я вважаю, що я зобов’язаний це робити, оскільки це справа моєї совісті і це справа моєї професії».
За кілька днів до каннської прем’єри Лозниця у рамках програми фестивалю отримав нагороду за внесок у кіномистецтво. Під час вручення премії режисер знову висловив свою незгоду із «тотальним бойкотом» російської культури. Реакція на цю промову українських колег Лозниці не забарилася. Так, співзасновниця Спілки кінокритиків України Дар’я Бадьєр у своєму «Фейсбуку» висловила думку, що режисер просто «не стежить і не цікавиться українською повісткою»: «Чи говорить він про українську культуру? Про українські музеї, як зруйновані, так і врятовані? Про людей, які роблять усе, щоб урятувати українську культуру під російськими обстрілами? Натомість він говорить про російську культуру. Культура, представники якої не змогли побудувати суспільство, яке не нападало б на сусіда, не вбивало його, не гвалтувало і не руйнувало його домівку».
В інтерв’ю Російській службі «Голосу Америки» Антон Долін – один із небагатьох російських кінокритиків, які цього року отримали акредитацію в Каннах, – зазначив, що режисер три останні місяці активно висловлює свою підтримку Україні, засуджуючи російську агресію.
«Я почну з такої важливої для мене репліки – сподіваюся, вона буде почута нашими глядачами чи слухачами – я, як громадянин Росії, не вважаю себе у праві оцінювати дії чи судження моїх українських колег, – сказав Долін. – У них свої стосунки, свої справи та свої аргументи. Лозниця вже три місяці їздить по всьому світу, показує свої фільми, репрезентуючи їх, розповідаючи про те, що він зробив. Це фільми, зроблені саме в Україні: Майдан, Донбас, Бабин Яр. Я бачу, що ні про що інше, окрім війни з Росією та російської агресії, він не думає. Я бачу, що його політична, гуманістична та людська позиція є абсолютно однозначною. Вона не допускає жодної двозначності. Єдине в чому він відрізняється зі своїми колегами, то це в питанні про бойкот російської культури. Він заперечує проти бойкоту, він заперечує тотального бойкоту. Все, що виробляє російська держава – а це насправді більшість культурного продукту – Лозниця теж вважає, що треба бойкотувати. Але йдеться про твори опозиційних художників».
Сам Лозниця на прем’єрі у Каннах у своїй промові порівняв російську агресію з нацистською та закінчив словами «Україна вистоить. Слава Україні”. Він також заявив журналістам, що збирається вирушити в Україну, що зняти там фільм про війну, розпочату путінською армією
