За даними ЮНЕСКО, російськими військовими знищено в Україні понад 120 культурно-історичних об’єктів. Росія веде не просто війну, а своєрідний «хрестовий похід» проти Заходу та проти культури сусідніх країн, особливо проти українців – таких висновків дійшли експерти, які зібралися 26 травня 2022 року в Центрі аналізу європейської політики (The Center for European Policy Analysis, CEPA).
Виступаючи зі вступним словом, посол України у США Оксана Маркарова перерахувала низку культурних об’єктів, зруйнованих російською армією: це драматичний театр у Маріуполі, Маріупольський художній музей імені Архіпа Куїнджі, художній музей Марії Приймаченко в Іванкові на Київщині, будинок-музей філософа Григорія Сковороди в Іванівці Харківської області (архітектурна пам’ятка 18 століття) та інші. Але справа не лише в матеріальних об’єктах культури: «Щоб зрозуміти, через що Росія розпочала цю війну, – каже посол, – треба розуміти, що Путіну недостатньо просто отримати територію. Його мета – фактично усунути з гуманітарного простору українців та українську культуру». Про це Путін досить відверто писав у статті за підписом незадовго до початку вторгнення – як і інші російські ідеологи антиукраїнського та антиліберального «хрестового походу»: Владислав Сурков, Олександр Дугін та інші.
«Атака на наші національні скарби, які говорять про українську історію та ідентичність, не були лише супутньою шкодою війни», – наголошує Оксана. Маркарова. Навпаки – знищення національної та культурологічної ідентичності України – є кінченою метою війни.
При цьому свою власну культуру Росія використовує як своєрідну наступальну зброю: «На просування так званої великої російської культури кремлівським режимом було витрачено мільйони доларів». Але дісталися вони не художникам чи артистам, а організаціям на кшталт фонду «Русский мир» чи «Россотрудничество», нагадує Маркарова.
Путінські пропагандисти та їхні друзі на Заході намагаються використати культуру для пом’якшення санкцій. Посол України в США нагадала, що російський режисер Кирило Серебренніков, який став емігрантом і приїхав на Каннський фестиваль, закликав там із трибуни до зняття санкцій із Владислава Суркова та Романа Абрамовича.
«У той час як російські літаки скидають бомби на голови українських дітей, – каже Оксана Маркарова– ми все ще бачимо, як десятки російських митців все ще намагаються мовчки, а то і вголос стати на бік Путіна, використовувати свої зв’язки на Заході, щоб поширювати російські наративи».
«”Зупиніть Путіна, але не Пушкіна!” – це гасло просувають сьогодні люди, які навряд чи прочитали хоч один твір Пушкіна, – вважає посол. – І використовують його зрештою для виправдання агресора. Вони створюють російську культуру елементом військової пропаганди». Це вже траплялося в історії за часів СРСР. Сьогодні знову «російська культура використовується російськими як зброя», робить висновок посол.
З цією тезою погоджується і Володимир Шейко, виконавчий директор Українського інституту. Через два місяці після початку військового вторгнення Росії інститут опублікував заклик призупинити культурне співробітництво з Росією. «Ми пропонуємо утриматися від популяризації російської культури до повного виведення російських військ з України, – каже Володимир Шейко. – Росія протягом десятиліть використовувала культуру для поширення та просування ксенофобських, провоєнних настроїв та наративів, які служили придушенню ідентичності сусідніх країн, які Росія вважала своєю сферою впливу», – робить висновок Шейко.
Якщо «гаряча» війна Росії проти України почалася вісім років тому, то культурна набагато раніше: «Путін, Росія ведуть систематичну атаку на українську ідентичність, на Україну в культурному просторі – не тільки в останні місяці: вона йде вглиб десятиліть і навіть сторіч», – вважає Вівіан Вокер (Vivian Walker), виконавчий директор консультативної комісії з питань громадської дипломатії при Державному департаменті Сполучених Штатів (Executive DirectorUnited States Advisory Commission on Public DiplomacyUS Department of State).
«Основна причина, через яку культура та ідентичність України наражаються на напади з боку Росії, полягає в тому, що вони становлять значну ідейну загрозу для сучасної Росії, – продовжує Вівіан Уокер і пояснює, чому: – Тому що справжня історія нації, ідентичності, історія як така – суперечать вигаданому розповіді про «російському світі», який намагається спроектувати певну морально-етичну і духовну перевагу Росії, якого не існує: воно – міф».
Навпаки, «в українській ідентичності та історії є щось дуже сильне, – продовжує Вівіан Вокер. – За ними стоїть законність та історія. І в цьому сенсі вони є серйозною загрозою для Путіна. Україна має використати силу цього наративу для демонстрації унікальних якостей України, її культури та ідентичності – для того, щоб проілюструвати недоліки путінського дискурсу про Україну».
Пропаганда Кремля намагається подати війну проти України, як чи не війну зі США та НАТО, нагадує Уокер. Такі суперники більше лестили б Путіну і легше пояснювали б його військові невдачі. Однак насправді він зіткнувся з грізним регіональним суперником, історичне та культурне коріння якого є давнішим. Україна – найближчий грізний конкурент для Росії, і в цьому причина ревнощів росіян, що вилилася у війну, вважає Вівіан Вокер.
