Щороку зали засідань і кімнати Капітолію штату Каліфорнія в Сакраменто захоплюють приблизно чотири тисячі тінейджерів. З благословення влади штату вони імітують функціонуючий уряд, включаючи процес виборів губернатора, роботу обох палат штатної легіслатури та гарячі міжпартійні дискусії. Протягом чотирьох місяців триває відбір трьох претендентів із приблизно сорока кандидатів, які на фінальному етапі гри ведуть боротьбу за посаду «молодого губернатора».
Драматична гра у «велику політику» проводиться щорічно у Каліфорнії вже 72 роки. Вона стала темою нового документального фільму «Молодий губернатор» (The Young Governor), знятого режисерами-братами Джероном та Меттью Халмі (Jaron & Matthew Halmi) за їхнім сценарієм. 26 серпня кінокомпанія Greenwich Entertainment випускає фільм у кінопрокат США та на стрімінгових платформах Amazon та Apple TV.
«Юні кандидати в лідери дуже різні люди, – йдеться в інструкції до фільму. – Що їх поєднує – величезні амбіції та впевненість у своїй правоті. Вони переконані, що можуть вирішити проблеми, якими безрезультатно ламають голову реальні політики. Історія цих хлопців відкриває вікно у світ нового покоління, яке дорожить завоюваннями американської демократії».
Увага кінематографістів сконцентрована на лідерах кількох партій, включаючи «партію авокадо» та «партію форелі». Незважаючи на жартівливі назви, їхня полеміка мало чим поступається за напруженням та гостротою аргументації дебатам законодавців Демократичної та Республіканської партій.
«Нам конче потрібні нові лідери», – заявив губернатор Каліфорнії Гевін Ньюсом, виступаючи перед чотирма тисячами учасників програми «Молодий губернатор», які зібралися в Капітолії в Сакраменто.
Режисери Меттью та Джерон Халмі відповіли на запитання кореспондента Російської служби «Голосу Америки» з сервісу Zoom.
Олег Сулькін: Метт, ви з братом народилися і мешкаєте в Каліфорнії. Ви тому обрали темою політичну гру саме у Каліфорнії? Наскільки я знаю, аналогічні ігрові програми проходять у багатьох інших штатах Америки.
Меттью Халмі: У нас склалися дуже тісні зв’язки з каліфорнійською програмою журналістської лінії. Ми знаємо організаторів конкурсу багато років, знаємо і офіційно, і неформально. Ви згадали про програми в інших штатах. Так, добре б і про них розповісти. У нас такі плани є, але для цього потрібно сильно розширити зону розгляду та аналізу. Поки що ми зосередилися на Каліфорнії.
О.С.: А у вас не виникало наміру зазирнути у минуле та порівняти конкурси минулих років і теперішній? Може це дасть уявлення, куди рухається молода політика і як змінюються погляди молоді?
М.Х.: Цікаве питання. Подібні ігрові програми почали проводитися під егідою YMCA (Молодіжна волонтерська організація заснована в Лондоні 1844 року, перша YMCA у США зареєстрована у Бостоні 1851 року. – О.С.). Наразі конкурси політиків майбутнього проводяться у 47 штатах, а перший такий конкурс проводився у Нью-Йорку. Звичайно, динаміку проаналізувати дуже цікаво, хоч головний результат ми знаємо і сьогодні. Абсолютна більшість дівчат та хлопців, які беруть участь у цій програмі, стають активними виборцями у реальному житті.
О.С.: На екрані – чудові юні ентузіасти, розумні, ерудовані, промовисті, які присягаються слідувати ідеалам служіння людям. І мимоволі виникає запитання: а куди вони зникають, подорослішавши? Адже ми часом бачимо, що у велику політику приходять ті, хто робить ставку на інтереси своєї партії, а не на всіх виборців.
М.Х.: Ця програма якраз і вчить молодих людей розбиратися в політиці, у тому, як влаштовано виборчу систему, як функціонують передвиборчі штаби кандидатів. Чим більше тінейджерів навчаться розбиратися в цих питаннях, тим більша ймовірність, що порядні та кваліфіковані молоді люди оберуть політичну кар’єру та державну службу. Суспільству це лише на користь.
Джерон Халмі: Звичайно, якщо порахувати, скільки учасників програми «молодий губернатор» потрапляють у велику політику та стають губернаторами, мерами, законодавцями, суддями та прокурорами, то пропорція виявиться дуже маленькою. З іншого боку: а скільки випускників шкіл та коледжів стають гравцями NBA (Національна баскетбольна асоціація) чи NFL (Національна футбольна ліга)? Знову ж таки лічені одиниці. Але тут інше важливе. Хлопці знайомляться зі сферою, яка раніше їм незнайома. Наприклад, судова система. Вони беруть участь у «ігрових» судових процесах різного рівня, від звичайного кримінального суду до Верховного суду штату. І навіть якщо вони не виберуть кар’єру в судово-юридичній галузі, знання процесуальних деталей може допомогти їм у житті.
О.С.: Помітно, що ви уникаєте «розмовляючих голів», віддаючи перевагу документальній стратегії чистого спостереження. Її у кіносвіті називають «муха на стіні» і пов’язують із напрямком синема-вірите.
М.Х.: Все не так однозначно. Насправді людина з кінокамерою не може бути непомітною «мухою», вона має проявляти себе, ініціювати висловлювання людей, вибирати значущі, цікаві події. Тобто ти неминуче впливаєш на історію. Це своєрідна документальна журналістика. Перед зйомкою ми прагнули налагодити стосунки довіри з нашими героями. Глибоке занурення у програму допомогло нам зрозуміти нюанси того, що відбувається. Оскільки більшість майбутніх глядачів незнайома з цією темою, ми намагалися, щоб зйомка, її динаміка та візуальна магія захопили їх і навіть заворожили.
Дж.Х.: Потрібно пам’ятати, що головний споживач фільму – це глядач. Коли ти йдеш на виставку, дивишся на мальовничу картину кілька секунд або хвилин. Тут же потрібно, щоб глядач відклав на півтори години свої справи та подивився твій фільм. Є безліч режисерів-документалістів, які люблять перемежувати дію та аналіз. Нам же здалося важливим просто поринути у дію, не перериваючи його аналітикою. Ми маємо коментарні шматки наших героїв, але вони, записані раніше, підкладені під «картинку» подій, тому темп, як ми сподіваємося, не втрачається.
О.С.: Що для вас виявилося найскладнішим у процесі зйомок?
М.Х.: Досягти повної довіри у наших юних героїв, основних «кандидатів» у боротьбі за посаду «молодого губернатора». Без цієї довірчої інтонації у нас би не вийшов фільм. І ми пишаємося, що нам вдалося потоваришувати з шістьма нашими протагоністами. А ще дуже важливо вчасно виявлятися там, де потрібно. Успіх нагороджує документаліста, коли йому вдається з’явитися в правильному місці за п’ять хвилин до початку чогось цікавого.
Дж.Х.: Складність полягала в тому, що кандидатів шість, і ми не знали, хто переможе. Треба було розподіляти увагу та екранний час між усіма ними, та ще й бажано познайомитися ближче з їхніми сім’ями, друзями, побувати там, де вони живуть.
О.С.: Фільм уже прокотився фестивальним кільцем. Зараз він виходить до широкого загалу завдяки онлайн-платформам. Власне, це є ті канали, які орієнтовані на масову аудиторію, включаючи молодь. Ви маєте намір інтерактивно спілкуватися із глядачами?
Дж.Х.: Так, звісно, за допомогою наших прокатників. Для просування фільму ми хочемо залучити визначних політиків. Документальне кіно може швидко старіти. Ми знімали фільм у 2018–2019 роках. Але сьогодні, на нашу думку, він ще більш актуальний, ніж два-три роки тому. Звичайно, саме учасники цієї та аналогічних програм – а це тінейджери у 47 штатах – найцікавіші майбутні глядачі. Плюс їхні друзі та знайомі, плюс учасники програм минулих років, люди різного віку. І, звичайно, найширший спектр глядачів, які хочуть побачити, як працює чи, якщо хочете, має працювати в ідеалі американська система представницької демократії. І це не поверхове знання. Програма займає кілька місяців на рік та детально демонструє механізм демократії у дії.
